Біблійні розважання Скинії

2022-02-23 01:58:00 Редакція Журналу Скинія наполегливо просить не поширювати це повідомлення без згоди редакції. Підписатись на розсилку тут: t.me/skynia_biblia

23 лютого
Середа

Перше соборне послання апостола Івана 3,21 – 4,6

Улюблені, Бога ніхто ніколи не бачив. Коли ми любимо один одного, Бог у нас пробував, і його любов у нас досконала. Що ми пробуваємо і він – у нас, ми пізнаємо з того, що він дав нам від Духа свого. І ми бачили і свідчимо, що Отець послав Сина як Спаса світу. Хто визнає, що Ісус – Син Божий, у тому Бог пробуває і він – у Бозі. Ми пізнали й увірували в ту любов, яку Бог до нас має. Бог є любов, і хто пробуває в любові, той пробуває в Бозі, і Бог пробуває в ньому.

Любов у нас осягає свою завершеність тим, що ми маємо довір'я в день суду, бо як він є, так і ми в цьому світі. Страху нема в любові, але, навпаки, досконала любов проганяє геть страх, бо страх має в собі кару і хто боїться, той недосконалий у любові. Ми любимо, бо він перший возлюбив нас.

Євангеліє від Марка 14,43 – 15,1

В той час, як Ісус говорив учням своїм. прибув Юда, один з дванадцятьох, і з ним юрба з мечами та киями, від первосвящеників, книжників і старших. Його зрадник дав був їм знак, кажучи: «Кого поцілую, то він: візьміть його й ведіте під доброю сторожею». І прийшовши, зараз приступив до Ісуса й каже:
– Учителю!
І поцілував його. Вони ж наклали на нього руки схопили його. Один із тих, що були там, витягнув меч вдарив слугу первосвященика й відтяв йому вухо. Ісус, звернувшись до них, сказав їм:
– Немов на розбійника ви вийшли з мечами та киями, щоб мене піймати. Щодня був я між вами, навчаючи у храмі, і ви мене не схопили. Та це – щоб збулося Писання.

Тоді всі, лишивши його, втекли.

Якийсь же юнак, загорнений в одне лиш покривало, ішов за ним. Його схопили, і він, покинувши покривало, втік від них нагий.

Повели Ісуса до первосвященика; і зібрались усі первосвященики, старші та книжники. Петро ж ішов слідом за ним здалека аж усередину до двору первосвященика і, сівши з слугами, грівся при вогні. Первосвященики і вся рада шукали свідчення на Ісуса, щоб його вбити, та не находили. Багато бо свідчило неправдиво проти нього, але свідчення їхні не були згідні. Та деякі, підвівшись, так свідчили проти нього ложно:
– Ми чули, як він говорив: зруйную храм цей рукотворний і за три дні збудую інший, нерукотворний.

Але й ці свідчення не були між собою згідні. Тоді первосвященик, вставши посередині, спитав Ісуса:
– Не відповідаєш нічого, що оці свідчать проти тебе?

Та він мовчав і нічого не відповідав. Знову спитав його первосвященик і каже йому:
– Чи ти єси Христос, Син Благословенного?

Ісус відповів:
– Я є; і побачите Сина чоловічого, що сидітиме праворуч Всемогутнього та йтиме на хмарах небесних.

Тоді первосвященик роздер на собі одежу й каже:
– Навіщо нам іще свідків ? Ви чули богохульство! Як вам здається?
І всі вони присудили, що він винен смерти. Деякі стали плювати на нього, закривати йому лице й бити його по щоках та казали йому:
– Пророкуй!
– Слуги також били його по щоках.

Коли Петро був внизу на подвір'ї, приходить одна з служниць первосвященика і, побачивши Петра, що грівся, подивилась на нього й каже:
– І ти був з Ісусом Назарянином.

Та він відрікся, кажучи:
– Не знаю і не розумію, що ти кажеш.
І він вийшов на переддвір'я. Тут заспівав півень.

Служниця, побачивши його знову, почала говорити тим, що там стояли:
– Цей із них.

Та він відрікся знову. І трохи згодом ті, що там стояли, сказали до Петра:
– Ти справді з них, бо ти галилеянин.

Тоді він став клястися і божитися, кажучи:
– Не знаю цього чоловіка, про якого говорите.

І зараз же удруге заспівав півень. І згадав Петро слово, що Ісус був промовив до нього: «Перше ніж півень заспіває двічі, тричі мене відречешся». Та й заридав гірко.

Зараз же первосвященики вчинили нараду із старшими та книжниками – увесь синедріон. Зв'язавши Ісуса, вони повели й видали його Пилатові. Відкрити / Коментувати

2022-02-22 00:43:51 Розважання від Скинії

І мовив: Авва – Отче, усе Тобі можливе: віддали від мене цю чашу! Та не що я хочу, а що Ти.
Ісус знав, що каже своєму Отцю, і добре розумів, що ця чаша може бути віддалена від Нього. І все ж Він на те прийшов, щоби випити її за всіх. Щоби через цю чашу викупити борг усіх – той борг, який навіть пророки та мученики не могли сплатити своєю смертю. (...) Він прийняв тіло, зодягнувся у його слабкості. Їв, коли був голодний, відчував втому після праці, Його долав сон. Тому треба було, щоби все, що Він мав виконати в тілі, виконалося без решти, коли настав час Його смерті. Смертні страждання справді увійшли в Нього, щоби показати його природу як сина Адама, над якою, за словами апостола, панує смерть (див. Рим 5,14.17). (...) Або інакше: в момент своєї тілесної смерті Він віддав тілу те, що йому належало, кажучи через це, що всі страждання Його тіла мають показати єретикам і схизматикам, що Його тіло справжнє. Хіба це тіло не бачили учні та й усі інші? Як Він був голодний чи спраглий, втомлений чи потребував сну, так само Він відчував страх. Тому Він і сказав ці слова, щоби ніхто в цілому світі не міг заявити, ніби наш борг було сплачено Ним без страждань та труду. Або ж Він сказав це, щоби навчити своїх учнів присвячувати своє життя і смерть Богу. Якщо Той, хто є мудрим Божою премудрістю, просив про те, що Йому належало, то як же більше повинні звичайні люди передавати свою волю Тому, хто знає про все. (...) Якщо Той, хто не мав страху, боявся смерті й просив вибавити від неї, хоча й знав, що це неможливо, то як більше повинні молитися перед спокусою всі інші, щоби вберегтися вже під час спокуси.

св. Єфрем Сирієць Відкрити / Коментувати

2022-02-22 00:43:51 Євангеліє від Марка 14, 10-42

В той час Юда Іскаріотський, один з дванадцятьох, пішов до первосвящеників, щоб його видати їм. Почувши це, вони зраділи й обіцяли дати йому гроші. І він шукав, як би його видати у сприятливий час.

Першого дня Опрісноків, коли жертвували Пасху, кажуть до нього учні:
– Де хочеш, щоб ми йшли і приготували тобі їсти Пасху?

Тоді він послав двох із своїх учнів і сказав їм:
– Ідіть у місто; і стріне вас чоловік, що нестиме жбан води; ідіть лишень за ним, і куди він увійде, скажіть господареві дому: Учитель питає, де моя світлиця, в якій я міг би їсти з моїми учнями Пасху? І він вам покаже велику світлицю, вистелену килимами та готову. Там приготуйте нам.

Учні пішли, прибули до міста й найшли, як він сказав їм, і приготували Пасху.

Як же настав вечір, приходить він з дванадцятьма. І коли вони сиділи за столом та їли, Ісус промовив:
– Істинно кажу вам, один з вас, що їсть зі мною, зрадить мене.

Вони засмутились, і один по одному почали його питати:
– Чи це я ?

Він відповів їм:
– Один з дванадцятьох, що вмачає зі мною руку в миску. Син чоловічий іде, як написано про нього, але горе тому чоловікові, що зрадить Сина чоловічого. Краще було б не родитись чоловікові тому!

І коли вони їли, Ісус узяв хліб, благословив, розломив і дав їм, кажучи:
– Беріть, це моє тіло.

Потім узяв чашу, воздав хвалу, дав їм, і пили з неї всі. І сказав їм:
– Це моя кров завіту, що проливається за багатьох. Істинно кажу вам, що не питиму більше від плоду винограду аж по той день, як буду його пити новим в царстві Божім.

І, проспівавши хвалу, вийшли на Оливну гору.

Сказав їм Ісус:
– Усі ви спокуситеся, бо написано: вдарю пастиря, і вівці розбіжаться. Та по моїм воскресінні випереджу вас у Гали леї.

Петро сказав до нього:
– Хоч і всі спокусяться, та не я!

Відповів йому Ісус:
– Істинно кажу тобі, що ти сьогодні, цієї ж ночі, заки півень заспіває двічі, тричі мене відречешся.

Та він ще більше твердив:
– Хоч би мені прийшлося з тобою і вмерти, не відречуся тебе!
І всі говорили так само.

Прийшли вони на місце, що зветься Гетсиманія, і він сказав своїм учням:
– Посидьте тут, поки я помолюся.

І взяв зі собою Петра, Якова та Івана, і його став огортати жах і тривога. Потім сказав до них:
– Душа моя смутна аж до смерти. Лишіться тут і чувайте.

Пройшовши трохи далі, він припав до землі й почав молитися, щоб якщо можливо, минула його ця година. І мовив:
– Авва-Отче, усе тобі можливе: мимонеси від мене цю чашу! Та не, що я хочу, але що ти.

І приходить, і находить їх уві сні, і каже до Петра:
– Симоне, ти спиш? Не міг єси чувати ні однієї години? Чувайте, моліться, щоб не ввійти в спокусу. Дух бо бадьорий, але тіло кволе.

І знову відійшовши, молився та говорив те саме слово. І, вернувшися, знову найшов їх уві сні, очі бо в них були отяжілі й вони не знали, що йому відповісти. Вернувся він утретє й каже їм:
– Усе ще спите і спочиваєте? Годі! Прийшла година: ось Син чоловічий буде виданий у руки грішникам. Уставайте, ходімо! Зрадник мій ось наблизився. Відкрити / Коментувати

2022-02-22 00:29:33 Редакція Журналу Скинія наполегливо просить не поширювати це повідомлення без згоди редакції. Підписатись на розсилку тут: t.me/skynia_biblia

22 лютого
Вівторок

Перше соборне послання апостола Івана 3, 10-20

Улюблені, кожний, хто не чинить справедливости, не є від Бога, і той, хто не любить брата свого.

Бо це на вість, яку ви від початку чули: щоб один одного любити, не як Каїн, який був від лукавого й убив брата свого. Та й за що він убив його? Бо лихі були його вчинки, а вчинки брата справедливі. Не дивуйтеся, брати, коли світ вас ненавидить. Ми знаємо, що ми перейшли від смерти до життя, бо любимо братів. Хто не любить, той у смерті пробуває. Кожен, хто ненавидить брата свого – душогубець, а ви знаєте, що ніякий душогубець не має в собі життя вічного, що в ньому пробувало б.

З цього ми пізнали любов, бо він за нас поклав свою душу; і ми також повинні за братів душі класти. Коли хто має достатки цього світу і бачить брата свого в нестачі й замикає перед ним своє серце, як любов Божа може пробувати в ньому? Дітоньки, не любімо словом, ні язиком, лише ділом і правдою. З цього пізнаємо, що ми від правди і заспокоїмо перед ним серце наше; коли б нас обвинувачувало серце: Бог більший, ніж наше серце, і він усе знає. Відкрити / Коментувати

2022-02-21 00:43:33 Розважання від Скинії

Рядки, які ми так спокійно читаємо, насправді є відтворенням великого хвилюючого моменту для ізраїльського народу. Ісус посилає своїх учнів привести молодого осла, на якому Він планує в'їхати у Єрусалим. Цим Ісус вказує на своє месіанське покликання, адже близько тисячі років тому так увійшов у це місто цар Давид, з покоління якого, згідно з пророцтвами, повинен був з'явитися Месія і Спаситель Ізраїля. Ісус обирає цей явний знак, щоби сказати вибраному народові, що сьогодні прийшла повнота часу і він дочекався свого Царя.

Дочекався, але не впізнав…

Після в'їзду Ісуса в Єрусалим події розвивалися дуже швидко. Однієї ночі, перед святом Пасхи, Ісуса схопили під час молитви у Гетсиманському саду і довго водили вулицями міста: спершу до первосвященика Каяфи, далі – до прокуратора Понтія Пилата, від нього – до царя Ірода і знову – у преторію до Пилата, аж поки той, жорстоко бичувавши Ісуса, видав Його на розп'яття…

Ісус увійшов у місто на беззахисному осляті й без зброї, щоби показати, що Він є царем миру і що в Його Царстві немає насилля, а у відповідь отримав криваву розправу, бо Ізраїль не розпізнав в Ісусі обіцяного Месію і потрактував Його як самозванця. Такий Месія був незручним: Він критикував закам'янілість їхніх сердець, закликав до покаяння і проголошував свободу життя в Бозі, а це не відповідало їхнім очікуванням і уявленням.

Ми можемо скільки завгодно критикувати ізраїльських релігійних провідників за їхню сліпоту, але в нашому щоденному житті нам не чужа їхня поведінка… Особливо коли справа стосується молитви, адже ми часто отримуємо від Бога не те, про що просимо. Ми просимо про щось та очікуємо це згідно з нашими уявленнями, і рідко відкриті на те, щоби Бог вчинив з нашим життям згідно з Його уявленням, бо це часто буває для нас незручним і вимагає особистої внутрішньої переміни. Як важливо все-таки вміти у будь-яких обставинах, в яких ми опиняємося протягом дня, відчитати Божу руку і прийняти все з вдячністю, бо, можливо, якраз те, що з нами відбувається, і є довершенням нашого спасіння у щоденному житті. Відкрити / Коментувати

2022-02-21 00:43:20 Редакція Журналу Скинія наполегливо просить не поширювати це повідомлення без згоди редакції. Підписатись на розсилку тут: t.me/skynia_biblia

21 лютого
Понеділок

Перше соборне послання апостола Івана 2,18 – 3,10

Дітоньки, остання це година. І як ви чули, що має прийти антихрист, а тепер багато антихристів постало. З цього пізнаємо, що остання година настала. З-між нас вийшли, але з-між нас вони не були; бо коли б з-між нас були, були б зосталися з нами, – лише щоб виявилося, що не всі вони від нас. Ви ж маєте помазання від Святого й усе знаєте. Я вам писав не тому, що не знаєте правди, а тому, що її знаєте і що ніяка брехня не походить від правди.

Хто неправдомовець, як не той, хто перечить, що Ісус – Христос? Він – антихрист, що відрікається Отця й Сина. Кожний, хто відрікається Сина, той і Отця не має. Хто ж визнає Сина, має і Отця. Те, що ви чули спочатку, нехай у вас пробуває. Якщо у вас буде пробувати те, що ви спочатку чули, і ви будете в Сині і в Отці пробувати. Ось та обітниця, яку він сам обіцяв вам: життя вічне.

Це я вам написав про тих, що вводять вас в оману. Помазання, що ви від нього прийняли, у вас пробуває, і не потребуєте, щоб хто навчав вас, бо його помазання вас про все навчає. Воно правдиве й необманне. Так, як воно вас навчило, пробувайте в ньому.

Отож, дітоньки, пробувайте в ньому, щоб, як явиться, ми мали довір'я і не осоромилися перед ним у час його приходу. Коли знаєте, що він праведний, знайте теж, що всякий, хто чинить справедливість, від нього народився.

Дивіться, яку велику любов дарував нам Отець, щоб ми звалися дітьми Божими. Ними ми і є. І тому світ нас не знає, бо він його не пізнав. Любі, ми тепер діти Божі, і ще не виявилося, чим будемо. Та знаємо, що коли виявиться, ми будемо до нього подібні, бо ми побачимо його, як є.

І кожен, хто має на нього цю надію, очищує себе, так само, як і він чистий. Кожен, хто чинить гріх, чинить також беззаконня, бо гріх є беззаконням. Ви ж знаєте, що він з'явився, щоб наші гріхи взяти, і гріха в ньому нема. Кожен, хто в ньому пробував, не грішить. Кожен, хто грішить, його не бачив і його не пізнав.

Дітоньки, ніхто нехай не вводить вас в оману. Хто чинить правду, той праведний, як і він праведний. Хто чинить гріх, той від диявола, бо диявол грішить від початку. На це явився Син Божий, щоб знищити діла диявола. Кожен, хто народився від Бога, гріха не чинить, бо його насіння в ньому пробував; і він не може грішити, бо він від Бога народився. Цим виявляються діти Бога і діти диявола: кожен, хто не чинить справедливости, не є від Бога, і той, хто не любить брата свого.

Євангеліє від Марка 11, 1-11

В той час, колй Ісус наблизився до Єрусалиму і прийшов до Витфагії і Витанії, біля Оливної гори, він послав двох своїх учнів, кажучи їм:

– Ідіть у село, що перед вами, і як тільки ввійдете у нього, найдете прив'язане осля, на яке ніхто з людей ще не сідав. Відв'яжіть і приведіть його. А коли вам хто скаже: що робите? – скажіть: Господь його потребує, і негайно відішле його назад сюди.

Пішли вони й найшли осля, прив'язане коло дверей, на вулиці, і відв'язали його. Деякі з тих, що там стояли, казали їм:
– Що робите, чому відв'язуєте осля?

Ті їм відповіли, як сказав Ісус, і їх відпустили.

Привели вони осля до Ісуса, поклали на нього свою одежу, і він сів на нього. І багато хто стелили свою одіж на дорозі, інші ж різали віття на полі і стелили по дорозі. Ті, що йшли попереду, і ті, що слідували ззаду, викликували:

– Осанна! Благословен, хто приходить в ім'я Господнє! Благословенне грядуче царство отця нашого Давида. Осанна на висоті!

І він увійшов у Єрусалим, у храм, і оглянув усе; а що було вже пізно, вийшов з дванадцятьма у Витанію. Відкрити / Коментувати

2022-02-19 00:53:14 Розважання від Скинії

Притчу про блудного сина називають ще притчею про милосердного батька. Бо батько не відкинув свого сина, а чекав на його повернення, а коли дочекався, не докоряв і не картав, а прийняв сина і радів. Можна би було ще назвати її притчею про щедрого батька, бо віддає половину свого майна, а коли син повертається, втративши усе, дає йому найкращий одяг і перстень спадкоємця, а з цим перснем – відновлює право на половину майна.

Дивує те, що батько не сторониться і не соромиться свого сина. Напевно, син мав неприємний вигляд – схуд від голоду, був погано одягнений, пахнув свиньми, на його обличчі, мабуть, відображалося страждання від невдачі, сором і розкаяння. Та все ж коли він був ще далеко, батько побачив його, впізнав, побіг назустріч, обійняв і поцілував. Побачив свого сина, а не нещасного жебрака. Батько не соромився свого сина перед іншими – перед своїми слугами, родичами, сусідами. Відразу влаштував святкову вечерю з музикою і танцями. Не ховав сина, не приховував його невдачі. Радість від повернення сина додому перевищувала усе.

Хоч у якому стані була б людина, Бог бачить у ній свого сина чи дочку. Бог не перестає чекати, виглядати, надіятися на повернення. Бог радіє своїми дітьми, які повертаються, і тими, які є з Ним. Бог не буде картати, докоряти, принижувати, не буде соромитись. Ісус постійно проповідує про Отця, називає Його своїм і нашим Батьком. Ісус багато навчає про те, яким є Отець. Бо маємо різний досвід від земних батьків. Не одна дитина зазнала байдужості, жорстокості, приниження, примушування виконувати чужі бажання. Не одна дитина старалася догодити, пристосуватися, заслужити увагу та любов. Не одна розчарувалася, втратила впевненість у своїх силах, у своїй цінності. Бог є батьком, який відрізняється від наших батьків. Кращим за найкращих земних батьків. Якби зібрати в одне усі найкращі риси різних земних батьків, Бог перевершив би їх. Бог є милосердним, щедрим, доброзичливим і уважним Батьком, всемогутнім і мудрим. Відкрити / Коментувати

2022-02-19 00:52:40 Редакція Журналу Скинія наполегливо просить не поширювати це повідомлення без згоди редакції. Підписатись на розсилку тут: t.me/skynia_biblia

20 лютого
Неділя про блудного сина

Перше послання апостола Павла до Корінтян 6, 12-20

Браття, все мені можна, та не корисне. Все мені можна, та я не дам нічому заволодіти мною. Їжа для живота, а живіт для їжі. Та Бог одне і друге знищить. Тіло ж не для розпусти, але для Господа, і Господь для тіла. Бог же і Господа воскресив, і нас воскресить силою своєю. Хіба не знаєте, що тіла ваші – члени Христові? Узявши, отже, члени Христові, зроблю їх членами блудниці? Не бути тому! Хіба не знаєте, що хто пристає до блудниці, є з нею одним тілом? Бо будуть, – каже, – двоє одним тілом. Хто ж пристає до Господа, є одним з ним. Утікайте від розпусти. Усякий гріх, що чоловік чинить, є назовні тіла; хто ж чинить розпусту, грішить проти власного тіла.

Хіба не знаєте, що ваше тіло – храм Святого Духа, що у вас пробував, якого ви маєте від Бога? Отже ви не належите більш самі до себе. Ви бо куплені за високу ціну. Тож прославляйте Бога вашим тілом.

Євангеліє від Луки 15, 11-32

Сказав Господь притчу оцю:
– В одного чоловіка було два сини. Молодший з них сказав батькові:
– Тату, дай мені частину маєтку, що мені припадає.
Батько розділив між ними свій маєток. Кілька днів потім, молодший зібрав усе й пустився у далекий край і там розтратив свій маєток: жив розпусно. І як він усе розтратив, настав великий голод у тім краю, і він став бідувати. Пішов він і найнявся у одного з мешканців того краю, і той послав його на своє поле пасти свині. І він бажав би був наповнити живіт свій стручками, що їли свині, але й тих ніхто не давав йому. Опам'ятавшись, він сказав до себе: скільки наймитів у мого батька мають подостатком хліба, а я тут з голоду конаю. Встану, піду до батька мого і скажу йому: отче, я согрішив проти неба й проти тебе. Я недостойний більше зватись твоїм сином. Прийми мене за одного з твоїх наймитів.

Встав він і пішов до батька свого. І як він був іще далеко, побачив його батько і, змилосердившись, побіг, кинувся йому на шию і поцілував його. Син сказав до нього:
– Отче, я согрішив проти неба й проти тебе. Я недостойний більше зватись твоїм сином.

Батько ж кликнув до своїх слуг:
– Принесіть швидко найкращу одіж, одягніть його, дайте йому на руку перстень і сандали на ноги. Приведіть годоване теля й заріжте його; і їжмо, веселімся, бо цей мій син був мертвий і ожив, пропав був і найшовся. І вони стали веселитись.

Старший його син був у полі; і як він, вертаючись, наблизився до дому, почув музику й танці. Покликав він одного зі слуг і спитав, що то таке. Той сказав йому:
– Брат твій вернувся, і твій батько зарізав годоване теля, бо найшов його живим-здоровим.

Розгнівавсь той і не хотів увійти. Вийшов тоді батько і став його просити. Той же озвавсь до батька:
– Ось стільки років служу тобі й ніколи не порушив ані одного приказу твого, і ти не дав мені ніколи козеняти, щоб з друзями моїми повеселитись. А коли вернувся оцей син твій, що проїв твій маєток з блудницями, ти зарізав для нього годоване теля.

Батько ж сказав до нього:
– Ти завжди при мені, дитино, і все моє – твоє. Однак слід було веселитись і радіти, бо цей брат твій був мертвий і ожив, пропав був і найшовся. Відкрити / Коментувати

2022-02-19 00:45:44 Дорогі читачі!
У цю суботу (19.02) наш головний
редактор о. Юрій Блажиєвський служитиме Літургію у Ваших намірах
Можете писати свої наміри в приватних повідомленнях Telegram на редакційний номер +38 067 904 27 40

P.S. Якщо бажаєте, можете підтримати працю Журналу Скинія добровільною пожертвою:
Картка 4441 1144 5143 6008 (Блажиєвський Ю. О.)
У призначенні платежу просимо обов'язково вказати: "Кошти на підтримку"
Для власників картки Монобанк: https://send.monobank.ua/jar/7CJJ5U5JwP Відкрити / Коментувати

2022-02-19 00:32:08 Розважання від Скинії
Знай, що за останніх днів настануть скрутні часи. Апостол каже про кінець світу.

Але що тобі до цього, блаженний Павле, або тобі, Тимотею, чи тодішнім слухачам, які невдовзі мали померти, звільнитися від загрози цих катастроф та злих людей? Я, каже апостол, дивлюся не тільки на теперішнє, але й заглядаю у майбутнє. Не про теперішню паству побиваюсь, але за майбутню боюся і переживаю. Ми ледве-ледве виявляємо турботу і про тих людей, які живуть поруч із нами. Але він проявляє велику турботу й про тих, які ще навіть не народилися. Ось так досконалий пастир застерігає не тільки тоді, коли бачить вовків, що вже кинулися до стада і близькі до овець. Але він вказує на хижаків і тоді, поки вони ще далеко. Так і Павло, як досконалий пастир, сидячи на високому місці, в пророчій гідності, й пророчими очима передбачаючи здалека надходження диких звірів, що наприкінці світу збіжаться й кинуться на паству, пророкує. Він попереджає про це, щоби підготувати до чування й тих, хто ще не народився, і таким чином захистити усю паству. Батько, який ніжно любить своїх дітей, будуючи гарний і великий дім для них, часто будує його так, щоби в ньому помістилися не тільки його діти, але й онуки та наступні покоління. Так само й цар, коли оточує улюблене місто зовнішньою стіною, робить її надійною, кріпкою і міцною, щоби вона послужила не тільки одному його поколінню, але й була корисною всім наступним нащадкам. І щоби вона встояла не тільки проти сучасних йому знарядь облоги, але й проти всіх майбутніх нападів. Так вчинив і Павло. Апостольські послання – це стіни для Церков. Він огороджує ними не тільки сучасників, але й майбутніх людей. Цю огорожу він зробив настільки міцною і стійкою, і так утвердив її по всій вселенній, що вона й тодішніх людей, і наступних, і теперішніх, і ще всіх, що будуть потім, аж до пришестя Христа, вибавляє від усіляких ворожих нападів. Ось таки вони, душі святих: повні любові, піклування, перевищують любов'ю батьківську турботу, перемагають природню любов, є більшими навіть за материнські болі народження, тому що вони наповнені Духом і божественною благодаттю.

св. Іван Золотоустий Відкрити / Коментувати