Spartak Subbota

2023-11-13 11:38:38 Добрий ранок

Сьогодні ми продовжимо тему експерименту

Тож, для чого проводився такий експеримент?

СУТЬ ЕКСПЕРИМЕНТУ:
Спостереження за агресивною поведінкою: Діти зіткнулися з дорослою моделлю, яка демонструвала агресивну поведінку по відношенню до ляльки Бобо, як-от удари, в тому числі ногами, та використання агресивної лексики.
Моделювання агресивної поведінки: Доросла модель слугувала взірцем для дітей. Ідея полягала в тому, щоб перевірити, чи будуть діти імітувати агресивні дії, свідками яких вони стали, навіть якщо вони не отримали чітких вказівок це робити.
Тестування імітації: Після спостереження за поведінкою дорослого дітей помістили в кімнату з лялькою Бобо та іншими іграшками та спостерігали за їх взаємодією з лялькою, щоб визначити, чи будуть вони імітувати агресивні дії, які бачили.

ГОЛОВНА МЕТА:
Бандура мав на меті дослідити, чи будуть діти імітувати агресивні дії, які вони спостерігали у дорослих, і зрозуміти механізми, за допомогою яких навчання через спостереження може сприяти розвитку агресивних тенденцій.

Демонстрація навчання за допомогою спостереження
Тестування теорії соціального навчання
Розуміння узагальнення агресії
Дослідження ролі факторів навколишнього середовища
Формулювання та підтримка теорії соціального навчання

ВИСНОВКИ:
Експеримент із лялькою Бобо, проведений Альбертом Бандурою, привів до кількох важливих висновків:

Навчання за допомогою спостереження. Експеримент надав переконливі докази концепції навчання за допомогою спостереження, припускаючи, що люди, особливо діти, можуть навчитися нової поведінки, спостерігаючи за діями інших.
Роль моделювання. Дослідження підкреслило вплив рольових моделей у формуванні поведінки. Діти з більшою ймовірністю імітували агресивні дії, коли спостерігали за дорослою моделлю, яка має подібну поведінку. Це підкреслило важливість соціальних моделей у процесі навчання.
Узагальнення агресії. Експеримент продемонстрував, що агресивна поведінка, яка спостерігалася в одному контексті, може бути узагальнена та відтворена в іншому контексті. Це свідчить про те, що навчання за допомогою спостереження може призвести до узагальнення поведінки в різних ситуаціях.
Імітація певної поведінки. Висновки Бандури показали, що діти не тільки імітували загальне поняття агресії, але й повторювали конкретні дії та фрази, які вони спостерігали у дорослої моделі. Це підкреслило точність і ефективність навчання за допомогою спостереження.
Важливість факторів навколишнього середовища. Дослідження підкреслило важливість впливу навколишнього середовища. Це дозволило припустити, що вплив агресивних моделей у навколишньому середовищі може сприяти розвитку агресивних тенденцій в майбутньому.
Теорія соціального навчання. Роботи Бандури заклали основу для його теорії соціального навчання, яка розширила традиційні біхевіористські погляди, включивши когнітивні процеси та підкресливши роль соціальних факторів у формуванні поведінки.

Таким чином, експеримент із лялькою Бобо значно сприяв розумінню того, як поведінка набувається шляхом спостереження, моделювання та процесів соціального навчання. Роботи Бандури справили значний вплив на галузі психології та освіти, вплинувши на теорії соціального навчання та підкресливши важливість факторів середовища у формуванні поведінки. Відкрити / Коментувати

2023-11-12 11:38:03 Добрий ранок


Експеримент з лялькою Бобо був проведений Альбертом Бандурою в 1961 році, щоб дослідити роль соціального навчання та був спрямований на вивчення впливу моделей поведінки з прикладу дій інших людей. Під час експерименту діти спостерігали, як дорослі спілкуються з лялькою Бобо. Метою було перевірити, чи будуть діти імітувати агресивну поведінку, свідками якої вони були.

УЧАСНИКИ:
Група А (експериментальна група): Ці діти спостерігали агресивну поведінку по відношенню до ляльки Бобо.
Група Б (експериментальна група): Ці діти не були свідками не агресивної поведінки.
Група С (контрольна група): Діти з цієї групи нічого не дивились.

ПРОВЕДЕННЯ ЕКСПЕРИМЕНТУ:
Дітей окремо приводили в експериментальну кімнату, в одному кутку якої дитина сідала займатися іграми та творчістю, виділеними як найцікавіші для дітей у ході спостереження за ними у дитячому садку. Дорослого, який виконував роль поведінкової моделі, проводжали в протилежний кут кімнати, де були іграшковий молоток, надувна лялька «Бобо» і конструктор на столику. Сказавши, що це іграшки для дорослої моделі, експериментатор віддалявся.
В групі з демонстрацією неагресивної поведінки дорослий просто спокійно грав із конструктором.
В групі з демонстрацією агресивної поведінки дорослий грав із конструктором протягом першої хвилини, а потім починав виявляти агресію по відношенню до ляльки та продовжував агресивні дії до завершення часу, виділеного на цю частину експерименту.

Загалом, експеримент проводили три рази: 1960 рік, 1963 рік та 1965 рік.

Декілька фактів:

Для експерименту кожна дитина піддавалася впливу сценарію індивідуально, щоб уникнути відволікання або впливу від інших дітей.
В 1963р році Бандура змінив своє дослідження, та додав кіно-версію людини та мультиплікаційного кота, які проявляли агресію по відношенню до ляльки.
Експеримент демонструє, що люди вчаться не тільки коли їх винагороджують чи карають, але вони також можуть вчитись, коли спостерігають за тим, як винагороджують чи карають інших.

Тож, для чого дослідники провели такий експеримент, залучивши загалом 234 дитини дошкільного віку та які висновки було зроблено?
Про це ми поговоримо в наступному дописі. Відкрити / Коментувати

2023-11-11 13:06:01 Всім доброго ранку.
Новий випуск про серійних вбивць на каналі



Відкрити / Коментувати

2023-11-10 11:02:32 Добрий ранок

Фобія — це надмірний і ірраціональний страх перед певним об'єктом, ситуацією або діяльністю. Люди з фобіями часто докладають великих зусиль, щоб уникнути подразника, який лякає, навіть якщо він взагалі не становить небезпеки. Фобії можуть значно заважати повсякденному життю та повноцінному функціонуванню.
Фобії класифікуються на три основні типи:

Специфічні фобії. Страх перед певним об’єктом, ситуацією або діяльністю.
Соціальна фобія (соціальний тривожний розлад). Включає в себе інтенсивний страх соціальних ситуацій або ситуацій продуктивності, коли людина піддається можливому контролю з боку інших.
Агорафобія. Страх опинитися в ситуаціях, коли важко втекти або допомога може бути недоступною в разі нападу паніки або інших симптомів тривоги.

Деякі з найпоширеніших специфічних фобій включають:

Арахнофобія. Одна з найпоширеніших фобій, що характеризується інтенсивним і ірраціональним страхом перед павуками. Люди з арахнофобією часто відчувають тривогу, коли стикаються з павуками або при думці про зустріч з ними. Цей страх може призводити до різноманітних уникаючих дій, таких як перевірка кімнат на наявність павуків, відмова увійти в певні зони або переживання панічних атак.
Акрофобія. Боязнь висоти — ще одна з найпоширеніших специфічних фобій. Люди з акрофобією відчувають сильну тривогу та страх під час перебування на висоті, навіть якщо висота за своєю суттю не є небезпечною. Симптоми акрофобії можуть варіюватися від легкої тривоги до серйозних панічних атак. Фізіологічні реакції можуть включати тремтіння, пітливість, прискорене серцебиття та відчуття запаморочення або нудоти.
Аерофобія. Це боязнь польотів або авіаперельотів. Тривога, пов’язана з польотом, може проявлятися різними симптомами, такими як напади паніки, пітливість, тремтіння, нудота та непереборний страх розбитися. Розвитку аерофобії сприяють: страх висоти, боязнь закритих просторів, попередній травматичний досвід, страх втрати контролю.
Клаустрофобія. Страх замкнутого простору або місць, з яких втеча може бути важкою чи неможливою. Люди з клаустрофобією часто відчувають напади паніки, коли перебувають у закритих приміщеннях, таких як ліфти, невеликі кімнати, тунелі або багатолюдні місця. Деякі теорії припускають, що страх перед замкнутим простором може мати еволюційне коріння, оскільки перебування у відкритому просторі давало кращі шанси на виживання нашим предкам.
Астрафобія. Люди з астрафобією відчувають страх, коли стикаються з бурею або коли чують звуки грому та бачать блискавку. Гучні звуки та непередбачувана природа грози можуть викликати реакцію страху як частину наших еволюційних інстинктів виживання. Цей страх може призводити до різноманітних уникаючих дій, наприклад залишатися вдома під час шторму.
Ніктофобія. Також відома як скотофобія, лігофобія або ахлуофобія — страх темряви або ночі. Люди з ніктофобією відчувають сильне занепокоєння, перебуваючи в темряві, і страх може поширюватися на нічний час або виникати в ситуаціях, коли видимість низька. Також може бути викликаний відсутністю світла, що призводить до уникаючої поведінки, такої як небажання виходити на вулицю вночі, сон з увімкненим світлом або уникнення темних кімнат.

Важливо зазначити, що фобії можуть сильно відрізнятися в різних людей, і те, чого одна людина сильно боїться, іншу може зовсім не викликати занепокоєння. Крім того, незважаючи на те, що конкретні фобії є поширеними, існує багато інших фобій, які можуть виникати у людей, і деякі люди можуть навіть мати кілька фобій.
Лікування фобії часто включає терапевтичні підходи, такі як когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) та медикаментозне лікування, щоб допомогти впоратися з симптомами тривоги. Наприклад, експозиційна терапія, тип КПТ, зазвичай використовується, щоб допомогти людям поступово протистояти страху та подолати його, піддаючи впливу джерела страху в контрольованому та сприятливому середовищі.
Якщо фобія суттєво впливає на чиєсь життя, радимо звернутися за професійною допомогою для правильної діагностики та лікування. Відкрити / Коментувати

2023-11-08 10:02:42 Що буде, якщо Ісуса Христа покласти в психіатричну лікарню? А якщо їх буде троє в одній палаті?

«Три Христа Іпсіланті» — реальне психологічне дослідження, проведене американським психологом Мілтоном Рокічем в державній лікарні Іпсіланті (м. Іпсіланті, штат Мічіган) наприкінці 1950-х і на початку 1960-х років. Рокіч провів це дослідження, щоб дослідити феномен оманливих переконань і те, як вони впливають на особистість і поведінку людини.

ДАНО:
Три пацієнти чоловічої статі, кожен з яких вважав себе Ісусом Христом. У дослідженні пацієнти отримали псевдоніми:

Клайд Бенсон: перший «Христос» у групі, який мав давнє переконання, що він і є Ісус Христос.
Джозеф Кассель: другий «Христос» у групі, який також вірив, що він Ісус, але мав інше тлумачення своєї ролі та особистості.
Леон Габор: третій «Христос» у групі, який вірив, що він не лише Ісус, але також Бог і Святий Дух.

СУТЬ ЕКСПЕРИМЕНТУ:
«Три Христа Іпсіланті» — дослідження природи оманливих переконань і психологічного впливу оскарження цих переконань і протистояння їм. По суті, експеримент мав на меті:

Дослідження марення. Маячіння — це міцно утверджені хибні переконання, які часто не піддаються зміні. Мета експерименту — дослідити, як люди з мареннями реагують, коли стикаються з іншими з подібними переконаннями.
Дослідіть ідентичність і реальність. Експеримент заглибився в питання ідентичності та того, як омани можуть сформувати самосвідомість людини. Його метою було перевірити, чи змінили б особи з подібними маячними переконаннями свою самоідентичність і переконання, коли вони зіткнулися з іншими, які поділяли їхні ілюзії.
Динаміка досліджуваної групи. Об’єднавши трьох осіб, які вважали себе Ісусом Христом, експеримент мав на меті дослідити динаміку групових взаємодій і те, як люди зі спільними ілюзіями взаємодіятимуть один з одним.
Етичні міркування. Дослідження також підняло етичні питання щодо лікування осіб з маячіннями. Він підкреслив потенційну шкоду та проблеми, пов’язані з протидією оманливим переконанням пацієнтів.

ВИСНОВКИ:
Експеримент «Три христи Іпсіланті», проведений психологом Мілтоном Рокічем, привів до кількох помітних висновків і ідей.

Стійкість до оманливих переконань. Дослідження підкреслило складність зміни або оскарження глибоко укорінених оманливих переконань. Навіть зіткнувшись з іншими, хто дотримувався такої ж ілюзії, учасники дослідження не хотіли змінювати власні переконання.
Складність оманливого мислення. Експеримент виявив складність оманливого мислення та унікальну природу омани кожної людини. Хоча всі троє учасників вірили, що вони Ісус Христос, але мали різні варіації у своїх віруваннях і тлумаченнях своїх ролей.
Механізми подолання. Учасники дослідження розробили власні механізми подолання, щоб впоратися з викликом, поставленим іншими людьми, які стверджували, що вони Ісус. Вони намагалися переконати один одного змінити свої переконання, але це часто призводило до розчарування та плутанини.
Потреба людини в ідентичності. Експеримент продемонстрував глибоку людську потребу у відчутті ідентичності та себе.
Обмеженість підходів до лікування. Дослідження підкреслило обмеженість традиційних методів лікування при роботі зі стійкими маревними переконаннями. Він підкреслив важливість розгляду етичних наслідків та потенційної шкоди методів конфронтації.

Таким чином, експеримент «Три Христи Іпсіланті» дав цінну інформацію про природу маревних переконань, групову динаміку та проблеми лікування людей із стійкими мареннями. Це мало тривалий вплив на сферу психології та психіатрії, підкреслюючи потребу в більш емпатичних та науково обґрунтованих підходах до лікування людей з маревними розладами. Відкрити / Коментувати

2023-11-07 10:02:46 Магічне мислення — це термін, який використовується для опису когнітивного процесу, коли люди вірять, що їх думки, слова чи дії можуть впливати на події способами, які не піддаються раціональним чи науковим поясненням. Таке мислення часто пов’язане із забобонами, ритуальною поведінкою та вірою в надприродні чи паранормальні сили.

Магічне мислення проявляється в різних формах:

Забобони: Віра в те, що певні дії чи предмети є щасливими чи нещасливими, навіть якщо для таких переконань немає логічної чи наукової основи.
Ритуали: Участь у повторюваних або ритуальних діях з вірою, що вони приведуть до бажаного результату.
Віра в надприродне: Віра в те, що надприродні істоти або сили, такі як привиди, духи або божества, мають силу впливати на повсякденні події.
Асоціювання непов’язаних подій: Віра в те, що непов’язані події чи об’єкти певним чином пов’язані між собою і що одна подія може викликати або впливати на іншу без будь-яких наукових доказів на підтримку таких зв’язків.

Магічне мислення — природна частина людської психології та культури і часто служить способом впоратися з невизначеністю. Однак, це також призводить до ірраціональних переконань і поведінки, які заважають людині приймати обґрунтовані рішення або розуміти причинно-наслідкові зв’язки. В деяких випадках магічне мислення може бути симптомом проблем із психічним здоров’ям, наприклад ОКР.
Люди вірять у забобони з різних причин і фактори, що сприяють цим віруванням складні та багатогранні.

Психологічний комфорт. Забобони забезпечують відчуття комфорту та контролю в невизначених або непередбачуваних ситуаціях. Віра в забобони створює відчуття впливу на долю або в силу запобігання негативним результатам.
Культурний і соціальний вплив. Люди можуть прийняти забобони, оскільки вони передаються з покоління в покоління і розглядаються як частина культурної ідентичності і, часто, є глибоко вкоріненими в традиції.
Когнітивні упередження. Схильність до когнітивних упереджень, таких як упередження підтвердження та ілюзорна кореляція може спонукати бачити зв’язки там, де їх немає. Забобони, також, посилюються, коли люди згадують випадки «спрацювання» маловірної поведінки та ігнорують випадки, коли це не спрацьовувало.
Страх перед невідомим. Віра в забобони створює відчуття передбачуваності та заспокоєння, навіть якщо віра не ґрунтується на наукових доказах.
Випадкові події. Якщо після виконання магічної дії відбувається щось позитивне чи негативне, люди приписують результат саме цим діям, навіть якщо причинно-наслідкового зв’язку немає.
Емоційна прив’язаність. Магічне мислення часто вкорінюється в житті людей через сильну емоційну прив’язаність. Предмети, ритуали чи вірування, пов’язані із забобонами мають сентиментальну цінність або емоційне значення, тому від них важко відмовитися.
Еволюція. Дослідники припускають, що забобони можуть мати еволюційну історію. Віра в забобони могла дати перевагу до виживання в середовищі предків, заохочуючи людей уникати потенційно ризикованої поведінки.
Відсутність наукових знань. Коли люди мають обмежені наукові знання або розуміння природних явищ, вони звертаються до магічного мислення, щоб пояснити події, які здаються їм незрозумілими.

Магічне мислення має як позитивний, так і негативний вплив на психіку.

Позитивний вплив:
Емоційний комфорт
Механізм подолання
Впевненість і відчуття власної ефективності
Соціальна підтримка та відчуття приналежності

Негативний вплив:
Ірраціональна поведінка
Занепокоєння та нав’язливі думки
Упередженість підтвердження
Залежність
Перешкоджання особистій відповідальності
Ефект плацебо

Далеко не всі вірять у забобони, а скептицизм і критичне мислення кидають виклик магічному мисленню. Однак, магічні ритуали та забобони дуже відрізняються в різних культурах і в окремих людей, і те, що одна людина вважає забобонами, інша розглядає як звичайну культурну чи особисту практику. Відкрити / Коментувати

2023-11-06 10:22:31 Сьогодні випуск підлітків #2

Гарного перегляду



Відкрити / Коментувати

2023-11-05 16:33:40 Важливо!!!

Для ССО, де служить мій близький товариш.

Треба закрити збір.
Приціли купили, тепер ремонтуємо кілька матриць для них, аби ефективно працювати на полі бою.

Посилання на банку

https://send.monobank.ua/jar/3wUkUsoBcv



Номер :

5375 4112 0868 3750 Відкрити / Коментувати

2023-11-05 09:41:58 Добрий ранок

Пам’ять людини відноситься до когнітивних процесів і механізмів, за допомогою яких мозок кодує, зберігає та отримує інформацію і досвід. Це складна і багатогранна система, яка відіграє центральну роль у пізнанні та повсякденному житті людини. Також, памʼять відіграє вирішальну роль у нашій здатності навчатися, адаптуватися та функціонувати у світі.

Памʼять має такі функції:

Навчання та отримання знань
Вирішення проблем
Прийняття рішень
Адаптація до навколишнього середовища
Спілкування
Особиста ідентичність
Емоційна регуляція
Планування та встановлення цілей
Креативність
Виживання

В залежності від того, що запам’ятовується і відтворюється, пам’ять можна розділити на різні типи та системи:

Сенсорна памʼять. Є початковою стадією пам’яті, на якій інформація з нашого зовнішнього середовища ненадовго обробляється та зберігається перед передачею в інші системи пам’яті. Сенсорна пам’ять відповідає за захоплення та збереження сенсорної інформації від наших п’яти органів чуття (зір, слух, дотик, смак і нюх) протягом дуже короткого періоду часу. Він діє як короткий і швидкий буфер для вхідного сенсорного введення. Є два основних компоненти сенсорної виявляється в запам’ятовуванні образів, уявлень конкретних предметів, явищ, їх властивостей, наочно даних зв’язків і відносин між ними. Залежно від того, якими аналізаторами сприймаються об’єкти при їх запам’ятовуванні, образна пам’ять буває зоровою, слуховою, тактильною, нюховою
Хоча сенсорна пам’ять має дуже коротку тривалість, вона є критично важливим компонентом процесу пам’яті, оскільки дозволяє нам сприймати світ і взаємодіяти з ним у реальному часі.

Словесно-логічна памʼять. Специфічна та унікальна людська пам'ять, що базується на спільній діяльності двох сигнальних систем, у якій головна роль належить другій. Думки, поняття, судження, висновки, які відображають предмети і явища в їх істотних зв’язках і відносинах — головний зміст словесно-логічної памʼяті. Однак, думки не можуть існувати без мови. Тому, це природно, що цей тип памʼяті розвивається у процесі словесно-логічного мислення.

Моторна памʼять. Це тип пам’яті, який передбачає набуття, збереження та відновлення рухів. Система пам’яті, яка відповідає за збереження та пригадування фізичних дій і моделей координації, необхідних для виконання конкретних завдань і дій та відіграє фундаментальну роль у набутті й ​​удосконаленні різноманітних умінь і навичок. На моторну пам'ять впливають практика, повторення та досвід. Чим більше відпрацьовується конкретна рухова навичка, тим сильнішою стає рухова пам’ять, що дозволяє покращити продуктивність і ефективність. З часом рухова пам’ять може стати стійкою до забування, особливо якщо навички використовуються регулярно.

Емоційна памʼять. Це збереження та пригадування спогадів, пов'язаних із сильними емоційними переживаннями. До того ж, запам’ятовуються не стільки самі емоції, скільки предмети та явища, що їх викликають. Ці спогади, як правило, особливо яскраві та вражаючі через емоційний компонент, і вони можуть суттєво впливати на думки, поведінку та загальне самопочуття людини. При цьому, процес емоційного запам’ятовування не завжди є цілком точним, оскільки емоції можуть впливати на те, як спогади реконструюються та згадуються. Іноді емоційні спогади можуть бути забарвлені поточним емоційним станом або упередженнями. Тим не менш, емоційні спогади відіграють вирішальну роль у формуванні емоційних реакцій, сприйняття та загального самопочуття людини

Підсумовуючи, пам’ять є фундаментальною когнітивною функцією, яка дозволяє нам навчатися, адаптуватися, приймати рішення та орієнтуватися в складнощах життя. Це лежить в основі здатності функціонувати як особистості та як частина більшого суспільства. Відкрити / Коментувати

2023-11-03 10:56:02 Добрий ранок

Харизма — особлива сукупність емоційно-психічних проявів, завдяки котрим оцінюється людина. Це переконлива чарівність або магнетизм, які роблять людину впливовою, привабливою та здатною викликати відданість або захоплення в інших. Харизма — це палка з двома кінцями, що може бути корисною в різних аспектах життя та в широкому діапазоні сфер і ситуацій.
Наприклад:

Лідерство
Продажі та маркетинг
Публічні виступи
Соціальні мережі
Навчання та освіта
Творча реалізація
Політика
Бізнес і підприємництво
Побудова стосунків
Благодійна та некомерційна робота

Хоч харизма, зазвичай, є перевагою в різних контекстах, вона повинна супроводжуватися іншими позитивними навичками та якостями. При цьому, харизма проявляється різними способами і її конкретні прояви відрізняються від людини до людини.

Харизматична присутність: Така собі, магнетична присутність, яка привертає увагу людей.
Вправна комунікація: Харизматичні люди, як правило, можуть чітко, пристрасно та переконливо формулювати свої ідеї, мають хист розповідати історії та можуть зробити свої повідомлення більш привабливими та такими, що запам’ятовуються.
Активне слухання: Вміння уважно слухати та проявляти щирий інтерес до того, що говорять інші сприяє поглибленню зв’язків і довірливому спілкуванню.
Емпатія: Харизма — це не лише впевненість у собі, але й емоційний зв’язок з іншими. Харизматичні люди часто проявляють співчуття, розуміння та щиру турботу про благополуччя інших.
Пристрасть і ентузіазм: Харизматичні люди зазвичай мають щиру пристрасть і ентузіазм до того, що вони роблять та надихають інших до активних дій.
Харизматична мова тіла: Харизматичні особи використовують відкриті та привітні жести, підтримують хороший зоровий контакт і передають впевненість своєю поставою та рухами.

Харизма — сильна та позитивна риса, яка, при етичному використанні, приносить чимало користі людині.
Зазвичай це проявляється через:

Натхнення. Харизматичні особистості надихають та мотивують інших для досягнення їх цілей та прагнень.
Міцні стосунки. Здатність спілкуватися з іншими на емоційному рівні призводить до глибших, більш значущих зв’язків.
Впливовість. Вплив і чарівність можна використовувати, щоб викликати позитивні зміни у своїх громадах, організаціях або навіть у більшому масштабі.
Мотивація. Харизма спонукає, надихає та підбадьорює до дій, будь то на робочому місці, соціальна активність чи особистий розвиток.
Вирішення конфліктів. Харизматичні особи можуть бути посередниками та вирішувати конфлікти більш ефективно, сприяючи розумінню та компромісу між залученими сторонами.
Налагодження зв’язків. Харизма додає впевненості в собі, що веде до успіху в спілкуванні. Це відкриває нові можливості, співпраці та партнерства як в особистому, так і в професійному контексті.

Однак, хоч харизма сильна та позитивна якість, вона також може мати негативні аспекти, якщо використовувати її неетично чи безвідповідально.

Маніпуляції
Обман
Культ особистості
Нарцисизм
Експлуатація
Ризиковане прийняття рішень
Недовіра та скептицизм
Розмивання індивідуальності
Групове мислення

Харизма сама по собі не є хорошою чи поганою. Скоріше, це етичні рішення та наміри харизматичної особистості, які визначають, чи буде її вплив позитивним чи негативним. Для людей також важливо залишатися критично мислячими і не залежати лише від харизми, оцінюючи вчинки та характер разом із чарівністю та впливом. Відкрити / Коментувати