Висновки ВС та ВАКС від АО АС

2021-08-05 11:04:57 Вирок Вищого антикорупційного суду від 30 липня 2021 року (справа N752/7440/18, провадження N1-кп/991/188/19)

Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи:

Виходячи із системного аналізу ч. 2 ст. 84, ст. 86, ч. 1 ст. 223, ч. 1 ст. 237 КПК, документи, які долучені до заяви про вчинення кримінального правопорушення можуть набути статусу доказів у кримінальному провадженні в разі здійснення щодо них слідчої дії - огляду документів після внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та складання відповідного протоколу згідно з вимогами ст. 104 КПК, який і буде процесуальним джерелом відповідних доказів.

У визначенні семантичного значення словосполучення «якщо злочин вчинено службовою особою суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків», вживаного у п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК, ключовим є не наявність статутного капіталу як такого, а частка державної власності у майні відповідного суб`єкта господарювання, яка повинна перевищувати 50 відсотків його статутного капіталу (чи майна), тому, якщо суб`єкт господарювання заснований повністю на державній власності, ця частка, зрозуміло, і не розраховується, а відповідна юридична особа відноситься до суб`єктів господарювання державного сектора економіки.

Автоматизований розподіл між слідчими суддями апеляційної інстанції клопотань слідчого, прокурора про проведення негласних слідчих (розшукових) не передбачений.

Враховуючи те, що обшук проведений уповноваженими особами з дотриманням порядку встановленого ст. 234, 235, 236 КПК, процесуальний дозвіл на проведення слідчої дії отриманий у встановленому законом порядку, протокол обшуку складений із дотриманням процесуальних норм, передбачених ст. 103-107 КПК, сумнівів у достовірності вилучених документів судом не убачається, а сторона захисту про їхню наявність не зазначала, сама по собі відсутність відеозапису обшуку через неможливість його відтворення не може бути  підставою для визнання доказів, отриманих під час обшуку, недопустимими.

Службова записка - це інформаційно-довідковий документ, який використовується як інструмент ділового листування всередині організації і не може бути процесуальною дією відповідно до Кримінального процесуального законодавства та відповідно до вимог ст. 84, 99 КПК не є документом, у зв`язку з чим не може бути визнана недопустимим доказом.

Ст. 110, 251 КПК, ст. 20 ЗУ «Про державну таємницю» не містять вимог щодо обов’язковості складання процесуальних документів виключно за допомогою комп’ютерної техніки і не забороняє виготовлення процесуальних документів рукописним текстом.

Повний текст судового рішення за посиланням:
https://reyestr.court.gov.ua/Review/98685039 Відкрити / Коментувати

2021-06-25 19:58:34 Постанова Об’єднаної палати Касаційного кримінального суду від 07 червня 2021 року (справа N755/7958/17, провадження N51-1372кмо20)

Висновок суду щодо застосування норми права за результатами розгляду справи:

У випадках, коли при вчиненні розбою винний вилучає майно з житла, іншого приміщення чи сховища, до якого немає вільного доступу, застосовуючи при цьому погрозу насильством небезпечним для життя чи здоров`я до особи, яка відповідно має такий доступ, використовуючи таким чином вказану особу, що діє під психічним примусом (ч. 2 ст. 40 КК), його дії слід кваліфікувати як розбій, вчинений з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище (ч. 3 ст. 187 КК), оскільки за вказаних обставин винний здійснює опосередковане проникнення до житла, іншого приміщення чи сховища, до якого немає вільного доступу.

Повний текст судового рішення за посиланням:
https://reyestr.court.gov.ua/Review/97628502 Відкрити / Коментувати

2021-06-25 11:36:31 Постанова Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 16 березня 2021 року (справа № 627/1021/17, провадження № 51-2602км20)

Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи:

Закон передбачає винятки із загального правила про те, що у разі необхідної оборони особа, що захищається, повинна додержуватися визначеної межі, завдаючи шкоду посягаючому. Цими винятками є напад озброєної особи, напад групи осіб або протиправне насильницьке вторгнення у житло чи інше приміщення. У таких випадках шкода, заподіяна особі, яка посягає, не обмежена ніякими межами, аж до позбавлення посягаючого життя.  
Відповідно до ч. 5 ст. 36 КК такі дії не мають наслідком кримінальну відповідальність.

Наявність умислу в діях особи, яка захищається, не виключає стан необхідної оборони. Дії такої особи є умисними, адже особа передбачає настання наслідку, в тому числі, у виді смерті і бажає або свідомо припускає їх настання. Однак такі дії не визнаються законом суспільно небезпечними, а тому виключається протиправність діяння.

Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/96006337 Відкрити / Коментувати

2021-06-25 08:00:06 Постанова Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 10 червня 2021 року (справа № 190/139/20, провадження № 51-639км21)

Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи:

Доводи про застосування незаконних методів ведення слідства спростовуються, крім іншого, тим, що сторона захисту із заявами, скаргами на перевищення працівниками поліції меж їх службових повноважень, фізичного та морального тиску на обвинуваченого не зверталась, під час допиту його як підозрюваного за участю захисника та в суді при обранні запобіжного заходу заяв або тверджень аналогічного змісту від сторони захисту не надходило.

Заборони щодо взяття участі в розгляді матеріалів кримінального провадження суддями, які раніше вирішували питання про відвід інших суддів, положення КПК не містять. Відповідно до ст. 76 КПК не має права брати участі у кримінальному провадженні суддя, який під час досудового розслідування брав участь у цьому ж провадженні саме як слідчий суддя, а не як суддя, який розглянув заяву про відвід.

Не є порушенням права на захист проведення слідчої (розшукової) дії з підозрюваним за відсутності захисника, якщо протокол такої процесуальної дії визнано судом недопустимим доказом.

Проведення більшості судових засідань суду першої інстанції за відсутності потерпілого не становить істотного порушення вимог кримінального процесуального закону з урахуванням того, що потерпілому належним чином повідомлялось про дату, час і місце судових засідань, допит потерпілого було проведено судом, а інтереси потерпілого в суді представляв представник (законний представник).

Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/97657256 Відкрити / Коментувати

2021-06-24 14:24:19 Вирок Вищого антикорупційного суду від 03 червня 2021 року (справа N754/10882/17, провадження N1-кп/991/105/19)

Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи:

Як слідує з ч. 1 ст. 290 КПК, ознайомлення з матеріалами досудового розслідування є правом, а не обов`язком сторони захисту, тому нереалізація зазначеного права за умови належного виконання стороною обвинувачення приписів ст. 290 КПК, в частині надання доступу до матеріалів досудового розслідування, не є підставою для визнання доказів недопустимими. Надання розписки про ознайомлення, без жодних зауважень як з боку обвинуваченої, так і з боку її трьох захисників, навіть без фактичного ознайомлення з матеріалами, на чому вони наполягають, не може свідчити про порушення стороною обвинувачення вимог ст. 290 КПК.

Телеологічне тлумачення ч. 9 ст. 290 КПК визначає, що законом імперативно визначена лише письмова форма процесуального документа, яким підтверджувався факт надання доступу та ознайомлення з матеріалами провадження. А її зміст визначає та сторона, яка ознайомлювалася з матеріалами, тому рішення в який спосіб зазначити перелік матеріалів, які надані для ознайомлення, а саме, чи це має бути перелік усіх документів, чи зазначення кількості томів та їх аркушів, - визначає саме сторона захисту.

Відповідно до ч. 2 ст. 248 КПК, матеріали кримінального провадження до клопотання не долучаються, а тому, відповідно, їх відсутність як додатків до клопотання, не може бути порушенням порядку їх розгляду.

Якщо фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося, необхідності у виготовленні журналу судового засідання не має.

Вимоги ст. 235 КПК передбачають, що дозвіл слідчим суддею надається на обшук житла чи іншого приміщення, а не робочого місця, яким по суті є робочий стіл.

Відповідно до ч. 3 ст. 236 КПК слідчий, прокурор має право заборонити будь-якій особі залишити місце обшуку до його закінчення та вчиняти будь-які дії, що заважають проведенню обшуку. Тому обмеження в пересуванні особи не може свідчити про її фактичне затримання як підозрюваної у вчиненні злочину, оскільки таке обмеження під час обшуку було здійснено відповідно до ч. 3 ст. 236, а не ст. 208 КПК.

Повний текст судового рішення за посиланням:
https://reyestr.court.gov.ua/Review/97399938 Відкрити / Коментувати

2021-06-24 07:34:30 Постанова Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 10 червня 2021 року (справа № 286/3565/19, провадження № 51-6357км20)

Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи:

Поняття суддівського розсуду або судової дискреції у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи з цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин кримінального провадження, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції, принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оцінюючі поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (ст. 66, ст. 67 КК), визначенні «інші обставини справи» або ж «інші обставини кримінального провадження», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК, тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта.

Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/97657219 Відкрити / Коментувати

2021-06-23 10:53:17 Постанова Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 14 червня 2021 року (справа N991/492/19, провадження N51-491км21)

Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи:

Прокурор не може здійснювати досудове розслідування без передачі з дотриманням правил підслідності наявних у нього матеріалів до органу досудового розслідування.

Прокурор може проводити необхідні слідчі дії, але у межах строку, визначного законодавцем. Тобто, розпочавши кримінальне провадження, прокурор на підставі ч. 7 ст. 214, п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК зобов`язаний невідкладно, але не пізніше наступного дня, з дотриманням правил підслідності передати наявні у нього матеріали належному органу досудового розслідування.

Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/97736514 Відкрити / Коментувати

2021-06-23 07:36:31 Постанова Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 07 жовтня 2020 року (справа N554/5950/17, провадження N51-5391км19)

Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи:

Закінчення на момент отримання відомостей (інформації щодо вхідних/вихідних з`єднань) строку дії ухвали суду, за умови, що слідчим ці ухвали своєчасно звернуто до виконання безпосередньо відповідному оператору мобільного зв`язку, від якого заперечень не надходило, якщо такі відомості були отримані в межах строків досудового розслідування та відкриті стороні захисту, не є суттєвим та принциповим порушенням вимог КПК, тому не веде до визнання доказів недопустимими безумовно лише на цій підставі.

Обов`язковість обґрунтування слідчим необхідності проведення впізнання саме за фотознімками (матеріалами відеозапису) законодавством не передбачено.

На орган досудового розслідування покладено обов`язок надати сторонам майбутнього судового розгляду безперешкодно реалізувати їх можливість ознайомитися з речовими доказами (у разі виявлення ними бажання), однак він не зобов`язаний здійснювати таке ознайомлення в обов`язковому порядку за відсутності ініціативи сторони.

Якщо інформацію про свідків, на допиті яких наполягає сторона захисту, не було відкрито стороні обвинувачення в порядку ч. 11 ст. 290 КПК під час досудового розслідування та судового розгляду, то відмова у задоволенні такого клопотання є обґрунтованою.

Реєстрація відомостей у ЄРДР є належним способом перевірки доводів засудженого про застосування до нього недозволених методів ведення слідства. В свою чергу, постанова про закриття кримінального провадження (п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК) є достатнім підтвердженням відсутності вказаної обставини предмету доказування.

Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/92137165 Відкрити / Коментувати

2021-06-22 15:05:35 Постанова Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 31 березня 2021 року (справа N509/5449/13-к, провадження N51-6143км18)

Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи:

Клопотання сторони захисту про допит свідків не підлягає задоволенню з тих підстав, що особи, про допит яких клопоче захист, не були допитані в ході досудового розслідування, під час відкриття матеріалів кримінального провадження сторона захисту не зазначила про наявність будь-яких доповнень, зауважень чи клопотань щодо допиту зазначених осіб.

Якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень ст. 290 КПК, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази. Водночас ч. 6 ст. 290 КПК вимагає від захисту як сторони кримінального провадження вирішити питання про віднесення конкретних матеріалів до таких, що можуть бути використані прокурором на підтвердження винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення і, як наслідок, прийняти рішення про надання чи ненадання прокурору доступу до таких матеріалів, не пізніше ніж до закінчення ознайомлення стороною захисту з матеріалами досудового розслідування. Відповідно у разі, якщо матеріали отримані після закінчення ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, сторона захисту має навести належні підстави та обґрунтування до відкриття додаткових матеріалів, що підтверджують їх отримання до або під час судового розгляду, не обмежуючись невмотивованими твердженнями про це.

У випадку, якщо клопотання захисту про допит свідків, заявлене в місцевому суді в порядку ст. 315 КПК (після виконання вимог ст. 348 КПК), не містить належного обґрунтування підстав, які відповідно до кримінального процесуального закону обумовлюють необхідність дослідження доказів, не відкритих стороні обвинувачення за приписами ч. 11 ст. 290 КПК, то відмова в задоволенні такого клопотання не становить істотного порушення вимог КПК.

Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/96071605 Відкрити / Коментувати

2021-06-22 07:24:13 Підходи до оцінки допустимості показань і допустимості доказів, які хоча й можуть бути отримані примусово, але існують незалежно від волі особи, як, наприклад, документи, зразки дихання, крові, сечі або тканин тіла для проведення експертизи, суттєво відрізняються. Під час кримінального процесу вживаються всі можливі заходи, щоб речові докази не зазнали будь-якого впливу, особливо з боку зацікавлених осіб. Ці заходи включають несподівані обшуки, невідкладне фіксування доказів під час огляду місця події, детальні правила збереження речових доказів і навіть тримання особи під вартою для перешкоджання впливу на докази. Більше того, закон навіть передбачає кримінальну відповідальність за приховування слідів злочину. Мету убезпечення речових доказів від впливу особи має й обшук особи негайно після її затримання.

Відсутність добровільної згоди особи на проведення її особистого обшуку не зумовлює недопустимість результатів такого обшуку.

Затримання в порядку статей 207 або 208 КПК, за визначенням, є несподіваною для його учасників подією, що зумовлює й неможливість забезпечити присутність захисника в той час і в тому місці, де може відбутися таке затримання. Таким чином, відсутність захисника під час затримання особи у випадку, передбаченому ст. 208 КПК, та під час її особистого обшуку не може вважатися порушенням кримінального процесуального закону. Тому відсутність роз`яснення права на захисника в обставинах затримання і особистого обшуку не призвело до обмеження у користуванні правовою допомогою, оскільки ці дії могли бути проведені без участі захисника.

Якщо сторона захисту вперше лише в касаційній скарзі порушила певні питання, не пояснюючи які об`єктивні причини чи дії судів попередніх інстанцій завадили їй порушити ці питання на більш ранніх етапах кримінального провадження, то суди першої та апеляційної інстанцій діяли у повній відповідності до вимог процесуального закону.

Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/97736430 Відкрити / Коментувати