Прим. пер.

2022-06-15 10:27:03 Під час

Комп’ютерна епоха познайомила нас із поняттям роздільна здатність (англ. resolution). Це розмір екрана в пікселях (не плутати з розміром екрана в сантиметрах). Назва трохи незграбна, але поняття корисне: що більша «резолюція», то чіткіші деталі на екрані.

Роздільна здатність, тобто здатність розрізняти деталі, притаманна і перекладачам. Тільки на відміну від екранів це величина динамічна — залежить від спортивної форми, освіти, моменту і багатьох інших змінних.

На цей пост мене наштовхнуло ось яке спостереження: перекладач уперто вживав у книжці зворот «під час». Якоїсь особливої помилки при цьому не виникає, читати можна, але є нюанс.

«Під час» означає «одночасність»: щось відбувається, і в цей же час стається щось інше — одна сутність існує на темпоральному фоні іншої.

Читаємо, наприклад:

поляки розгромили більшовиків під час битви на річці Німан

під час бенкету німецького дипломата посадили поряд із Берією

під час приватної розмови з секретарем президент сказав

Редактори старої школи побачили б тут стилістичну помарку. Річ у тім, що тут нічого не відбувається «під час».

Поляки розгромили більшовиків у битві, а не під час битви (можна ще компактніше, через два еліпсиси: розгромили на Німані). Якщо дипломата посадили поруч із кимось під час бенкету, то це означає, що бенкет уже йшов, коли його кудись посадили (акуратніше сказати, що на бенкеті його посадили там-то). Президент щось сказав у розмові з секретарем, а під час розмови він, наприклад, подзвонив дружині. І т. д.

Як підняти роздільну здатність? «Вранці встав — присідай до ста і читай устав». Інших варіантів, крім як читати, писати, перекладати і при цьому думати, я не знаю.

#пропереклад Відкрити / Коментувати

2022-06-14 12:57:14 No Girl No Cry

У видавців є прислів’я, що книжку продає обкладинка. Колежанка з видавництва «Лабораторія» поїхала на засідання Young Publishing Professionals у Брюссель і люб’язно прислала дорогій редакції обкладинку «Лоліти», яку десь по дорозі пропонують втомленим мандрівникам.

«Моя дівчинка», як називав Набоков Ло, знову стала жертвою дезигнерів. Чомусь ніхто не зважає на бажання автора:

I want pure colours, melting clouds, accurately drawn details, a sunburst above a receding road with the light reflected in furrows and ruts, after rain. And no girls, — англійським по білому писав Набоков.

Але ні, не можна просто так взяти й не намалювати дівчинку. Так у читацької уяви анексують територію. Відкрити / Коментувати

2022-06-09 10:00:07 Про деміургів

В інших мовах є багато слів, для яких в української немає очевидного відповідника. Наприклад, sibling — слово ім. кота Шредінгера: брат (або сестра) і одночасно сестра (або брат). Як це сказати по-нашому, не впадаючи в описову конструкцію?

Або toddler — дитина, яка вже вміє ходити і наробити шкоди, але ще не вміє до пуття сказати, чого воно хоче. (Тут я вживаю слово «чалапун», але не завжди воно ідеально лягає в ноти).

Коли кажуть, що переклад «збагачує мову», то мені уявляється, що перекладач уникає дешевих шляхів — «сіблінгів» і «тодлерів» — і зважується придумати щось своє. А далі мова сама вирішить, приживеться воно чи ні. Ризик на рівному місці здатися смішним є, див. п. «непозбувна бентега», і це навіть не неологізм.

Двадцять років тому Вадим Дивнич, легендарний редактор журналу «Критика» і автор окремого, кошерного правопису, без видимого напруження народив ідеальний, єдино можливий український варіант для модних англійських жаргонізмів, популярних у постколоніяльних студіях — дієслова to other та іменника othering: «іншувати» та «іншування». Вищий словотворчий пілотаж. Відкрити / Коментувати

2022-06-08 14:10:11 Міри й ваги

В англомовному світі не тільки пиво приносять пінтами і закуски фунтами, так ще й довжину текстів міряють у словах. В умовах стипендіальних конкурсів чи в каталогах прав пишуть, наприклад, max length 10 000 words.

Людині, яка виросла в метричній системі, буває важко сходу зрозуміти скільки це. При старому режимі обсяг тексту у видавництвах і типографіях міряли в особливих одиницях — «аркушах». Аркуші бували різні: обліково-видавничі, друковані, фарбовідбитки — цей професійний тайнопис фігурує на останній сторінці усіх радянських видань.

У випадку перекладачів і редакторів один аркуш дорівнював 40 000 знаків. Один аркуш поезії — це 700 рядків, якщо мені не зраджує пам’ять. Так само в аркуші переводили й ілюстрації. Тобто, бухгалтерська відповідь на питання скільки художник намалював — це площа задруковки, а не кількість ілюстрацій.

Потім «аркуш» поступився місцем «сторінці». Припускаю, що до цього доклалися бюро перекладів і рекламні фірми. З одного боку, сторінка — сутність зрозуміліша і менша, ніж абстрактний аркуш на 40 000 знаків з пробілами (пробіл — це окремий знак, а не відсутність знаку, при металевому наборі його фізично вставляли у шпальту). З іншого боку, сторінки, шрифти і кеглі бувають різні, і кількість тексту в підсумку доводиться переводити в цифру. Треба було переконатися, що перекладач і замовник однаково розуміють, що таке «сторінка перекладу», бо це була сутність мінлива, химерно залежна від бюджетів. Зараз більш-менш утвердилося, що «сторінка» — це 1800 знаків з пробілами, але перепитати все ще не зайве.

Так от, скільки важить чесне англійське слово в метричних одиницях виміру? Математично точно порахувати неможливо, бо слова у різних авторів різні (тобто, на друк 100 000 слів двох різних авторів може знадобитися різна кількість паперу), але приблизний орієнтир за моїми спостереженнями виходить такий:

1 українська сторінка = 300 англійських слів
1 видавничий аркуш = 6700 англійських слів

#матчасть Відкрити / Коментувати

2022-06-07 15:57:50 Дао копірайтингу

У теорії рішень інженерних задач (ТРІЗ) є поняття ідеального кінцевого результату. Це коли предмета або системи немає, а функція виконується. Зовсім добре — зробити функцію не потрібною (наприклад, електрочиталка пам’ятає, де я зупинився, і не змушує ставити закладку). У цьому понятті є щось дзенське, красиве: ідеальний результат — це пустота, ніщо, немає неправильної відповіді, бо немає питання.

На цьому стоїть, наприклад, йога: спортивний тренажер, цілком безкоштовний — це твоє тіло. Цей самий принцип афористично висловив Міс ван дер Рое: less is more — що менше, то краще. Це нитка Аріадни — вона виведе з лабіринту.

Щось подібне відбувається у сфері «комерційних текстів»: найкращий текст — відсутність тексту. Second-best — короткий текст (індустріальним стандартом копірайтингу я вважаю apple.com — вітрина ефектної лаконічності).

Аж ось реклама в інстаграмі підсунула характерний приклад найгіршого рішення, точно як в анекдоті про курорт: і їжа у вас несмачна, і порції маленькі.

«Асортимент продукції нараховує близько 150 найменувань, що включають різні сорти хліба...»

Комусь же за це, напевно, гроші платять. (Плаче). Написати по-людському «Ми випікаємо 150 сортів хліба...» ризиковано — ще звільнять за профнепридатність.

На світанку капіталізму у вакансіях продавців писали вимогу «Без досвіду роботи в радянській торгівлі», бо навчити продавчиню посміхатися тим, кому вона вчора з насолодою хамила, було важко. Отак і тут: найскладніше в мистецтві написати хороший, живий текст — вимкнути в собі копірайтера. Вийти на вищий рівень і переконати замовника, що найкращий текст — це відсутність тексту, боюся, неможливо. Відкрити / Коментувати

2022-06-06 13:16:33 Вичерпний анекдот про діалоги в сучасному українському перекладі

Послали двох солдатів електрику в дитячому садку ремонтувати. Викликає їх командир і каже, що вихователька скаржиться — діти матюкатися почали.

— Хто «блядь» при дітях сказав?
— Не ми. Петренко паяв, а я кажу: «Сержанте Петренко, невже ви не бачите, що гарячий припой крапає на ногу вашому товаришу?». Відкрити / Коментувати

2022-06-05 13:27:31 Paroles, paroles, paroles

Сучукрперекладачі нагадують чукотських менестрелів: що бачать, те й співають. Бачать слово — перекладають слово.

Читаю: «він був членом радянського НКВС» (he was a member of the Soviet NKVD).

Сама ця фраза безпомильно виказує, що вона — переклад. Словосполучення «радянський НКВС» — роблене, рідномовець так не скаже, бо прикметник тут надмірний, він потрібний для іншомовного читача. Так само американець не скаже іншому американцю «американське ЦРУ». Таким текстам часто потрібна адаптація — не просто переклад, а «підлаштування» під реципієнта. Але річ не в цьому.

Що таке НКВС? Народний комісаріат внутрішніх справ — одна з попередніх назв КДБ.

Можна бути членом КПРС або членом ЛКСМУ, але бути членом НКВС в українській мові рішуче неможливо, в НКВС не було «членства». Це однаково, що назвати поліцейського членом МВС. Можна бути чекістом, бути енкаведистом, служити в НКВС, працювати в НКВС, якось так.

Що робить перекладач? Бачить слово member — і перекладає його. Що він слова member не знає? Та знає, звісно. Не знає він про переклад чогось іншого. Про нього є дитячий анекдот:

Вступив Рабінович у партію. Знайомий при зустрічі питає:
— Рабінович, так ви тепер член партії?
— Ну що ви, я її мозок. Відкрити / Коментувати

2022-06-03 17:15:15 777

Друга інкарнація каналу «Прим. пер.» про переклад, редактуру та інші пригоди книжок поступово доганяє першу. Нас уже 777, що дорогу редакцію дуже тішить, бо вона принципово не вживає реклами і стимуляторів росту. Розкажу вам з цього приводу древній лінгвокраїнознавчий анекдот.

Москва, Олімпіада-80, стекляшка на районі. Стоїть черга ханиг за бухлом. Одна продавщиця кричить іншій:

— Зина! «Три топора» не пробивай — закончился!
Зіна — черзі:
— Ladies and gentlemen! Porter Three Sevens is over. Thank you. Відкрити / Коментувати

2022-06-03 14:26:22 50 відтінків сірого

Про те, що перекладати треба смисл, а не слова, висловилися всі класики. Всі це знають. Так само всі курці знають, що куріння шкідливе, а гімнастика вранці корисна. Але курять. А перекладачі вперто перекладають слова. Саме в цьому місці виникає сучукрпереклад. У мене є гіпотеза на пояснення цього соціально-філологічного явища, але вона вам не сподобається.

На перший погляд непомітний, але показовий приклад трапився в книжці про дипломатичні преферанси 1930-х років. Гітлер і Сталін ділять Східну Європу. Треба, щоб Рібентроп злітав у Москву домовився. Москва йти назустріч не поспішає, аж Гітлеру довелося ... «написати про дозвіл на візит Ріббентропа персонально Сталіну».

Граматично правильна, зрозуміла фраза. В оригіналі справді написано Hitler wrote a personal appeal to Stalin to allow Ribbentrop to come. Що тут не так?

Проблема в дієслові to allow. Перекладач оперує його першим, найпоширенішим, знайомим зі школи значенням — «дозволяти щось». У даному разі візит Рібентропа. Це переклад «у слово», він же буквалізм.

А який був би переклад «у смисл»? Що робить Гітлер? Далеко ходити не треба — контекст диктує інваріантне дієслово. Гітлер просить Сталіна прийняти Рібентропа. Саме це відбувається в житті: послів приймають, а не дозволяють їм приїхати. А ще у посольствах бувають дипломатичні прийняття, гостям присилають запрошення із загадковою абревіатурою RSVP. У цього епізоду є контекст, і він не про «дозвіл» чи «заборону», а про якісь інші слова.

Наочніше виходить, коли поставити два варіанти поруч — один «у букву», другий «у смисл»:

1. Гітлер написав про дозвіл на візит Ріббентропа персонально Сталіну.

2. Гітлер особисто написав Сталіну з проханням прийняти Ріббентропа.

(У дужках завважте ще одну помилку зі словосполученням personal appeal — воно стосується Гітлера, а не Сталіна. Це Гітлер особисто просить, а не особисто Сталіна.) «Дозвіл на візит» перетворився на «прохання прийняти». Різниця між цими варіантами — це різниця між двома методами перекладу (строгіше кажучи, між методом і відсутністю метода).

Зовні переклад ніби окей, але якщо придивитися уважно, він розсипається. Ленін назвав би його «редискою», як Троцького: зовні червоний, а всередині — білий.

Стосунок між смислом — а його не існує поза контекстом — і слововжитком нагадує стосунок магнітного поля і залізної стружки: стружка утворює патерн. Так само й слововжиток (патерн) диктується смислом (полем).

Перекладач, який розуміє, що перекладати треба смисл, а не слова, переходить в іншу лігу. І тільки після цього з ним можна говорити про стиль, ритм, солецизми і всі ті високі матерії, які роблять з ремесла мистецтво.

#пропереклад Відкрити / Коментувати

2022-06-02 12:42:17 Сестра таланта

Вважається, що найкоротшу (а значить і найдешевшу) телеграму в історії відправив Віктор Гюго своєму видавцю. Про те, як публіка зустріла новий роман, він спитав одним символом — ? Видавець відповів красиво і теж недорого — !

Колись мені трапилося побувати випусковим редактором Леся Подерв’янського, великого українського поета. Перед відправкою в типографію поніс показати йому обкладинку (імейлів митець не любить). На питання «Ну як воно?» він відповів двома словами: «Заєбісь. Благословляю».

Правду інший класик сказав: «Поезія виникає там, де два слова стають поруч уперше». Відкрити / Коментувати