Прим. пер.

2022-06-01 17:39:53 Міжмовний омонім

Дивилися якось з донькою кіно про смурфів. Герой надягає краватку. Кажу:
— Дивись, яка прикольна краватка.
Донька здивовано:
— Яка краватка? Краватка — це по-кацапськи ліжко!

#від2до5 Відкрити / Коментувати

2022-05-29 16:59:31 З Днем Києва киян і гостей столиці Відкрити / Коментувати

2022-05-28 12:27:47 Топ 100

Американський журнал «Тайм» традиційно опублікував список ста «найвпливовіших» людей світу. Наших там двоє — Зеленський і Залужний — і краще б їх там не було, як немає, скажімо, швейцарців і нових зеландців.

Ясна річ, цей список — просто гра, стосунок до «впливу» він має опосередкований (скажімо, там є німецький канцлер Олаф Шольц, але немає британського Бориса Джонсона). Список «Форбса» має таку саму природу — розважальну («большие деньги любят тишину»). Це просто забавна журналістська вправа.

Так от, прочитав я список «Тайма» і вирішив порахувати про скількох найвпливовіших людей я у внутрішній монголії чув. 21 зі 100.

Історія розсудить, хто чий сучасник. Про це є бородатий анекдот, як у майбутньому виданні Большой советской энциклопедии на літеру Б — Брєжнєв — було написано «Мелкий политический деятель эпохи Аллы Пугачевой».

UPD. Дорогі читачі підказують, що наших троє — ще Севгіль Мусаєва. Гугль каже, що це журналістка Відкрити / Коментувати

2022-05-27 10:09:26 ​Рольова модель

Зізнаюся: я давній філосеміт. І переконаний, що в багатьох сферах життя Держава Ізраїль — рольова модель для України. Між українцями і євреями безліч відмінного. Історія наших стосунків бувала непроста й непристойна. Але, крім президентів-євреїв, є в нас ще одна спільна риса — непритомні (рос. невменяемые) сусіди. І навіть після перемоги у війні вони нікуди не подінуться, тобто в певному сенсі перемога — це недосяжний ідеал. Перефразовуючи класика, інших сусідів у мене для вас нема. Відбиватися від братської любові і другої армії в звіті — це процес, не проект.

І тут на допомогу приходить великий син української землі і єврейського народу Володимир Євгенович Жаботинський, ідеолог правого сіонізму. У 1924 році, сто років тому, він написав цикл статей «Залізна стіна». Смисл, якщо коротко, полягав у тому, що арабо-ізраїльський конфлікт можна розв’язати тільки одним способом: збудувати залізну стіну. Жаботинський мав на увазі не реальну стіну з металу — вона вміє ржавіти, — а метафоричну. Жодних поступок, навіть натяку на поступки, навіть розмови про поступки в головних для євреїв питаннях бути не може — все це має наштовхуватися на «залізну стіну». Щойно араби побачать у цій стіні шпарину — і пиши пропало: вони будуть вірити, що перемога над євреями можлива в принципі, а це найефективніша зброя.

Далі було різне і часто трагічне: Шестиденна війна, окупація «територій», Війна Судного дня, нескінченні теракти на чолі з мюнхенською олімпіадою, «мир в обмін на території», загравання з Арафатом — «я спросил у Ясира, где моя любимая». Суть афористично висловила Голда Меїр, колишня киянка: «Ми хочемо жити, вони хочуть, щоб ми померли — простір для маневру невеликий».

Аж через сімдесят років після Жаботинського євреї перетворили метафоричну «залізну стіну» на справжню залізобетонну. Так що й українцям журитися рано. Ми зараз на стадії, як висловлювалися в радянських інститутах, научно-исследовательских и опытно-конструкторских работ. Шкода тільки, що вони такі дорогі — життям платити доводиться. Відкрити / Коментувати

2022-05-26 14:16:16 Emotion by Design

Товарів капіталізм уже напродавав — у першому світі у всіх є все. Що продавати на наступному рівні гри? Емоцію. У постматеріальному світі в ціні вже не речі як такі.

Забавний приклад явища знайшовся на задньому склі нового мікроавтобуса «Фольксваген» — електричної реінкарнації легендарного хіпі-вагона.

По краю скла, під дощовою щіткою намальовано цей самий мікроавтобус. А коли під час дощу щітка підніметься, під нею виявиться парасолька.

Ніхто цієї прикольної деталі просто так, якщо не показати, не побачить, а вона є — хтось про це подумав. Увесь смисл цієї деталі — викликати посмішку.

Про конструювання емоцій є книжка креативного директора «Найка» Грега Гофмана (чувак перетворив взуття для спорту на феномен масової культури). Десь восени має вийти у видавництві «Лабораторія». Відкрити / Коментувати

2022-05-25 10:00:07 Підступний паронім

Є в українській мові одна підступна паронімічна парочка: поверхневий — поверховий.

Поверхневий — той, що стосується поверхні в прямому, фізичному смислі цього слова. Наприклад, поверхневий натяг рідини (рос. поверхностное натяжение жидкости)

Поверховий — той, що стосується зовнішнього, переносного виміру явища. Наприклад, поверхове знання або почуття (тобто неглибоке).

У російській такого розрізнення немає, там усе поверхностное. Відкрити / Коментувати

2022-05-24 10:00:07 Усі гукнули

Покійний Богдан Жолдак, чоловік дотепний і спостережливий, якось помітив у Павла Григоровича Тичини органічне українське привітання — «Хай чабан!»

Ідеально пасує для «українського нацизму», який російська пропаганда скрізь знаходить. У нас же аркадія — аграрний райх. Відкрити / Коментувати

2022-05-23 12:47:22 Про Біблію

Спостеріг, що в українських перекладах часто «викривають» біблійну цитату, ще й конкретний переклад зазначають. Я теж колись так робив. А потім подумав і не побачив у цьому смислу — це шум, не сигнал.

Як відрізнити сигнал від шуму? Дуже просто — сигнал щось міняє. От, приміром, редакторка в примітці зазначає, що наведена автором фраза з Соломона — в перекладі Огієнка. Окей. І яке це має для українського читача значення? Що змінилося б, якби вона була в перекладі Хоменка? А якби в перекладі Куліша?

Якщо автор не написав, що ось такі-то слова — біблійні, а просто навів їх, то навіщо перекладачам-редакторам його уточнювати. Щоб що? А, може, так ми позбавляємо читача радості впізнавання?

Цей едиційний метод називається «встромляти пальці». Без великої потреби не варто. У розкриванні біблійних алюзій буває окремий смисл, але це не той випадок.

#пропереклад Відкрити / Коментувати

2022-05-21 16:10:09 З вами рубрика «Редизайн». Західні бренди в Росії Відкрити / Коментувати

2022-05-20 21:42:34 Гендер у деталях

Розкажу вам підпільницьку історію. Жив колись впливовий чоловік на ім'я Генрик Юзевський — інтелектуал, художник, архітектор, розвідник, дипломат, соратник Пілсудського і друг Петлюри, міністр внутрішніх справ Польщі і волинський воєвода у 1930-х роках. Чоловік настільки розумний, що на кількадесят років випередив свій час.

У кінці 1920-х — скоро сторічний ювілей — у Польщі з’явилася Організація українських націоналістів (не плутати з бандерівцями, ті з’являться пізніше). Тліла латентна громадянська війна між українцями і поляками. Варшава відреагувала на терор закручуванням гайок. Юзевський подивився на це і ввічливо сказав начальству: «Ви — ідіоти. Така сама ваша політика. Дайте українцям простір для розвитку, інакше завтра втратите східні воєводства». Довелося йти у відставку.

Почалася Друга світова. Польща — «уродливое детище Версальского договора», як афористично висловився Молотов, — зникла. А за нею зник і Генрик Юзевський. Чекісти кинулися шукати екс-воєводу, призвідця народних страждань, а його нема — десь розчинився.

Потім з'ясувалося, що всю війну він займався політичною розвідкою в інтересах еміграційного уряду Польщі в Лондоні. А після війни підтримував зв’язок з ЦРУ і писав для них аналітику.

На пошуки Юзевського чекісти кинули найкращі кадри і в 1947 році таки вичислили. Але не спіймали. Спіймали у 1953-му — через вісім (!) років після війни. Почали судити, але тут помер Сталін, туди-сюди, третє-десяте — і пронесло. Помер Юзевський своєю смертю у Варшаві аж у 1981-му, було йому 89 років — професійні розвідники до такого віку доживають нечасто. Помер у хорошому настрої — надворі вже була «Солідарність», скоро «скорпи» про вітер змін заспівають.

Але пост не про це, а про красу прийому. Чому його так довго ловили? Фокус у тому, що Юзевський створив дев’ять незалежних периметрів конспірації: перша людина знає другу, але не знає третю і т. д. Штука не нова, з підручника. Високий клас треба зацінити ось тут: всі його зв’язкові — жінки. Сам факт, що на зв’язок хоче вийти чоловік — сигнал провалу. На цьому й проколювалися чекісти.

Знаменитий тепер Тимоті Снайдер написав про Юзевського свою першу книжку — «Ескіз таємної війни». #видайте_українською Відкрити / Коментувати