Прим. пер.

2022-07-14 17:51:08 ​Сьогодні кілька ракет прилетіли у Вінницю — майже у самий центр, на перехрестя між найбільшим концертним залом, будинком побуту, пологовим будинком, трамваєм і тролейбусом. За двісті метрів звідти студмістечко педінституту. Там завжди багато людей. Двадцятеро загинули, троє дітей.

Цілилися у «временный пункт размещения нациков» у Будинку офіцерів, кінець цитати. Ага, ми в курсі — куди влучили, туди й цілилися.

П’ять років я щодня проходив через це перехрестя на істфак, щоб встигнути на другу пару — на першу я не встигав настільки, що на третьому курсі мало не відрахували за пропуски.

Доти війна була не аж так близько. Уперше прилетіло в місце, наповнене спогадами. У будинку побуту «Ювілейний» мені шили костюм на випуснкий вечір у школі. Надворі був 1994 рік — апогей безвременья, український еквівалент цього слова — безчасся — не передає глибини соціальної прірви, в яку летіла тоді країна. Таки є в російській мові неперекладні слова: тоска, мордобой, беспредел.

У Будинку офіцерів, ущент зруйнованому, була студія звукозапису міністерства оборони, куди наша імпровізована рок-група ходила в студентські часи за вау-ефектом. Тоді ця студія була мало не найкрутіша в країні, легенда казала, що її спроектував звукорежисер «Металіки».

Уперше в житті я відчув Вінницю як «тіло». І воно болить. На ньому рана. Я знаю, що рана загоїться. Вінниця і не таке бачила, навіть столицею бувала в часи, які не зрівняються з теперішніми за травмою. Але тут-і-зараз від цього не легше.

Безневинне, повільне, провінційне місто. У Вінниці є якась лагідність, за якою на вихідні в мирні часи приїздили кияни. Це війна, вона така. Її спеціально розмазують по всьому тілу України, щоб ми не могли дихати спокійно. Як кажуть в Одесі, місті-побратимі, не дождëтесь. Відкрити / Коментувати

2022-07-14 11:22:25 Будьте, як діти

Спостереження за дитячою мовою — невичерпне джерело задоволення і проявів життя.

Донька на днях видала цікаве поєднання імперативу, минулого і майбутнього часу:

— А давай нам так сподобалося, що ми завтра на пляж теж прийдемо.

#від2до5 Відкрити / Коментувати

2022-07-11 13:36:06 Філологічний борг

У програмуванні є поняття «технічний борг». Це інженерне рішення, яке генерує потребу в інженерних рішеннях на пізніших етапах. Простіше кажучи, якщо ми зробимо отак, то потім доведеться до цього повертатися. Психологічний еквівалент технічного боргу — незакритий гештальт.

У футболі це називається «дограти епізод». Якщо м’яч у тебе, ти маєш або забити гол, або віддати пас, або потягнути час, або вибити м’яч в аут — залежно від ігрової ситуації. Тобто тобі в підсумку треба зробити щось дискретне, закінчити епізод «м’яч у мене». І бажано в корисний для команди спосіб, бо якщо ти жуєш гру, тебе посадять на лавку і в дорожчий клуб не перекуплять. Для цього у футболі є поняття ТТД — техніко-тактичні дії. Їх окремо рахують. Різницю між хорошим футболістом і динамівським можна виразити в цифрах.

Щось схоже існує у практичному перекладі. Назвімо це філологічним боргом.

Наприклад, перекладач стикнувся зі складним моментом, лишив у тексті перекладу англійську фразу, а на полях написав «Я ще подумаю про це пізніше». І здав переклад, яко готовий. Дотримався дедлайну. Молодець. Тільки по дорозі він створив філологічний борг і не факт, що його усвідомлює.

Що відбувається далі? Минають дні, минають ночі, минає літо —переклад прийшов до редактора. Редактор бачить проблемний момент і мусить щось у цьому місці зробити — м’яч же у нього. Редактор або сам перекладає заборгований епізод (а це не його парафія), або генерує сигнал «Тут треба доперекласти». Цей сигнал комусь треба відправити, дочекатися відповіді, врахувати в тексті...

Філологічні борги наповнюють редакцію гемороєм. Це в перекладача книжка одна, мов шкільне кохання, а в редакції їх багато. Починається те, що Подерв’янський влучно назвав «діяльність пиздувата». Замість насолоджуватися життям, мохітом і літературною красою редакція закопується в рутину і починає збирати філологічні борги.

Як зрозуміти, що редакційну роботу поставлено правильно і всі знають своє діло? Треба подивитися на кількість повідомлень між учасниками естафети. Що професійніший процес, то менше повідомлень він генерує. Досконалий процес відбувається в тиші.

Мораль у тому, що вміння догравати епізод до кінця, уникати філологічних боргів — важлива і рідкісна навичка.

У цій сфері програмісти народили ще одне корисне і споріднене поняття — «чистий код». Але про це іншим разом. Відкрити / Коментувати

2022-07-09 23:29:24 Новини спорту

Уперше в півторастолітній історії Вімблдону в жіночому фіналі зійшлися представниці двох великих тенісних країн — Тунісу і Казахстану.

Виграла 23-тя ракетка світу Єлєна Рибакіна. Характерне казахське прізвище, ще Тарас Григорович Шевченко в Аральській експедиції його замалював. Доти Рибакіна взяла всього два другорядних турніри, так що наука знала про неї небагато.

Іронія в тому, що цього року на Вімблдон не пустили росіян, бо їхня країна їбанулася. З цього приводу було багато суперечок на тему вище спорт за політику, чи нижче. Теніс — спорт індивідуальний, людина грає за себе, а не за країну, це ж не футбольна збірна. А що, як виграє росіянин чи росіянка, а приз переможцю за протоколом вручає особа королівської крові? Якось невдобно. Зійшлися на тому, що росіян не пустять, але на Вімблдоні не розігруватимуть рейтингових очок, тільки призові гроші.

У Росії це рішення подавали під традиційним історичним соусом «англичанка гадит», вони ним здавна смакують. Цікавий політичний нюанс у тому, що Вімблдон — це приватний клуб, він не має стосунку до держави і фейсконтролем сам займається. Усі інші турніри Великого Шлема належать відповідним федераціям, а Вімблдон сам собі господар і навіть не постраждав від коронавірусу, бо виявилося, що леді і джентльмени були застраховані від епідемій. Про Всеанглійський клуб крикету і лаун-тенісу, так він офіційно називається, можна окрему книжку писати, матеріалу вистачить — це найстаріший спортивний турнір у світі, там за 150 років багато цікавого відбулося.

Теніс — це дуже дорого. Собівартість перемоги на Вімблдоні — тобто витрати на шляху від талановитої дитини до матчбола на Центральному корті — сотні тисяч доларів.

Так от, ще більша іронія в тому, що казашка Рибакіна насправді етнічна росіянка, виросла в Москві. Але мусила поміняти громадянство з російського на казахське, бо не отримала від федерації жодної допомоги. Що не завадило росіянам в особі голови федерації тут же заявити про чергову перемогу «російського тенісу». Учіться ) Відкрити / Коментувати

2022-07-07 18:54:40 Культ деталі · 18

Перекладачка не полінувалася поставити в екзотичному топонімі наголос. Фокус у тому, що це спеціальна буква «і», з акутом (так цей знак називається по-науковому). Тобто перекладачка зупинилася, відкрила таблицю гліфів у ворді і вставила в слово особливий знак.

Якщо поставити простий наголос, то буде по-іншому, ось так: і́ — í.

Девід Маккін. «І сталася тьма. Гітлер, Рузвельт і західна дипломатія перед війною» (вид-во «Лабораторія»)

P.S. Пришліть дорогій редакці приклад тонкої, нетривіальної деталі, яка виказує душевне ставлення до читачів. Вона радо опублікує.

#культ_деталі Відкрити / Коментувати

2022-07-06 10:39:02 Доісторична планета
(Prehistoric Planet, 2022)
#кінопанорама

Якщо міряти цивілізацію за рівнем розвитку документального кіна, то це його засніжена вершина. 5 серій по 40 хвилин з життя і пригод динозаврів. І навіть натяку не виникає, що це намальовано на комп’ютері — абсолютна ілюзія натурної зйомки.

Це настільки талановито, вигадливо і захопливо зроблено, що моя п’ятирічна донька поміняла рольові моделі — вона тепер іхтіозавр, а не вампір — і гарантує задоволення.

«Доісторична планета» виправдовує існування великих телевізорів — картинка просто захмарна. Дорога редакція наполегливо рекомендує для сімейного перегляду.

10/10 Відкрити / Коментувати

2022-07-02 11:21:03 Опірмат

Окремі сфери життя при радянській владі були недопредставлені в українській мові. Наприклад, психологія або машинобудування. Там попросту ніхто не говорив українською, а коли почали, термінологію великою мірою довелося створювати.

Так от, цікаво, як у Львівській політехніці називають сопромат — сопротивление материалов? Це один з найважливіших, якщо не найважливіший предмет в інженерній справі. Від нього залежить, прогнеться ваша полиця під вагою непрочитаних книжок чи встоїть.

Припускаю, що в розкладі під деканатом написано «Опірність матеріалів». Питання: як називають це живі люди — студенти, викладачі, інженери-практики? Невже опірмат? Напишіть, будь ласка, у коментах, якщо ви знаєте. Відкрити / Коментувати

2022-06-30 11:21:17 Мій будинок стоїть поруч з якоюсь протестантською церквою, чи то свідки Єгови чи то адвентисти сьомого дня — на фасаді не написано. При старому режимі там був овочевий магазин «Дари Поділля». Двадцять років підприємливі христопродавці по метру відкушували собі трохи Вінниці — заходили парканом на тротуар, влаштували парковку, серйозно розширили колишній магазин притворами.

Колись я зробив фотографію із серії Adidas. Impossible is Nothing.

До війни вони регулярно обходили район, проповідуючи Христа, навіть субота на заваді не ставала. Видно, це службовий обов’язок абощо. Спастися самим їм мало, їм неодмінно треба спасти ще й мене пропащого.

Так от, в юдейській релігії є риса, яка викликає у мене глибоку симпатію. Це повна відсутність прозелітизму, тобто бажання навернути в свою віру інших. Хоч раз у ваші двері постукав ребе і запропонував поговорити про Господа нашого Саваофа? Відкрити / Коментувати

2022-06-30 11:21:17 Якщо ви сумніваєтеся, що козаків і казаків непогано би відрізняти :) Відкрити / Коментувати

2022-06-29 10:05:07 Стадія заперечення

Схоже, що багато українських журналістів — це осібна гілка еволюції — не розуміють різниці між словами «заперечити» і «спростувати».

«Спростувати» означає «надати докази іншого». З цього має починатися перша лекція на першому курсі журфака. Відкрити / Коментувати