Прим. пер.

2022-06-28 10:00:05 ...але є нюанс

Що робити в українській мові з російськими казаками? Для початку відрізняти. Наші і їхні — це дві різні історичні сутності, хоч в окремих деталях вони схожі. Так само Дон і Дунай — слова однокореневі, а річки різні.

Російські (донські, терські, уральські і т. д.) — казáки. Українські (запорозькі, дунайські і т. д.) — козаки́. Відповідно й прикметники у них різні — козацька шабля, казацька нагайка.

Коли англійський автор пише, що Петров-Іванов-Сидоров походить from a Cossack family, то він має на увазі казáків, а не козакíв. Петербург стоїть на козацьких кістках, але робітничі демонстрації у Петрограді не козаки́ розганяли, а казáки.

Цю різницю виразно показують пісні.

Ось казацька:
Не для тебя придет весна,
Не для тебя Дон разольется,
И сердце девичье забьется
С восторгом чувств не для тебя.

Ось козацька:
Їхав козак за Дунай, сказав: «Дівчино, прощай!
Ти, конику вороненький, неси та гуляй!»

Не переплутайте. Відкрити / Коментувати

2022-06-27 18:30:15 Відкрити / Коментувати

2022-06-27 10:57:13 Якщо хочете, щоб редактори на вході у видавництво не так сумно зітхали, не пишіть у резюме, що з пелюшок мріяли займатися «перекладацькою діяльністю». Це безпомильна ознака глухуватого вуха.

Нє, я теж займаюся перекладацькою діяльністю. Коли зніму головний убор, вип’ю горілчаних виробів і закушу продуктами харчування. Така цікава книжкова продукція в підсумку виходить — професорсько-викладацький склад у захваті.

Про це у Митця є вичерпно прекрасний стікер. Відкрити / Коментувати

2022-06-24 17:59:57 Що я читаю. Три останні книжки
#книгопанорама

Книжки і кіно як відрізало — немає сил співпереживати, усе висмоктує війна. Стародавні суспільства виробили алгоритм раціонального розподілу їжі в голодні роки: спершу тим, хто добуває нову їжу; потім тим, хто без їжі помре тут-і-зараз; потім, якщо залишиться, усім іншим. Отак і з емпатією: спочатку ЗСУ; потім ті, хто працює на перемогу в тилу; потім усі інші. Через те мені глибоко не зрозумілі переживання деяких українців за «велику російську культуру» . Це якось, сказати б, нетактовно — вона дасть собі раду без наших переживань. Я охоче про неї поговорю, але пізніше, коли в нас перестануть стріляти. А поки що «велика російська культура» може прогулятися нахуй — на крейсері «Москва» багато вільних кают.

Ось що я за пів року прочитав.

1
Катя Бльостка. Матера вам не наймичка («Віхола»)
Довкола цієї книжки було багато хайпу. Тиражі якісь астрономічні. Дорога редакція на власні очі бачила, як люди читають Бльостку в парку і в поїздах. У чому ж секрет успіху?

Це популярне родовспоможение (на жаль, мій словник цього слова не знає). Багатодітна авторка коментує свій досвід материнства у світлі здорового глузду. Мораль — мать, не парся: вагітність, пологи, годування груддю і всі супутні явища в асортименті — це нормально, ти в порядку, все буде добре.

Суть не в тому, що Бльостка пише, а в тому, як. Це стендап у формі книжки. Уявіть «Файну Юкрайну», щедро приправлену матюками — оце воно. Цілком забавно.

Цитата: «Стоїш ти в тій черзі, як хуй на іменинах, і думаєш...»

Рекомендовано тим, хто вагітним ще не був, але вже боїться.

2
Nikos Salingaros. Algorithmic Sustainable Design: Twelve Lectures On Architecture
Насправді я хотів стати архітектором, а не перекладачем. Досі хочу. Але доля так склалася, що про архітектуру доводиться тільки перекладати. Салінгарос — один з найвідоміших учнів великого Крістофера Александера. І ця книжка — переклад ідей Александера мовою алгоритмів і математики. Було цікаво, але складно, бо мій математичний багаж обмежується рівнянням 2х+5=15.

Цитата: «Модерністську архітектуру нав'язали соціально незахищеним верствам населення»

Рекомендовано хардкорним любителям архітектури.

3
Йоган Гарі. Мистецтво зосереджуватися («Лабораторія»)
Назва може натякати, що це селф-хелп із серії «Як перестати погане і почати хороше», але насправді Гарі робіть соціально-психологічний аналіз дефіциту уваги. Книжка відповідає радше на питання «хто винен?», ніж «що робити?».

Якщо вам здається, що ви забагато залипаєте у смартфон, то вам не здається. По той бік екрану працюють спеціально навчені люди. Їхня робота — зробити так, щоб ви залипали. Для цього вони придумали, наприклад, нескінченний скрол (у книжки є остання сторінка, а в інстаграма — ні, і так задумано). Цукерберг вам не друг, а ідейний нащадок графа Дракули, тільки входить без запрошення і смокче кров у переносному смислі.

Книжка цікава як приклад лівого мислення. Відповідь Гарі на питання «Хто вкрав у нас увагу?» — капіталізм. Значить і проблему треба вирішувати на відповідному рівні — відрегулювати капіталізм. Теоретично я з ним згоден. Тільки на колективне спасіння треба витратити стільки зусиль, що раціональніше їх витратити на спасіння індивідуальне. Залипаєш у фейсбук і нічого не встигаєш? Перший крок: усвідомити проблему. Другий: знайти інше джерело допаміну, бажано внутрішнє, щоб твоїм дилером був ти сам.

Цитата: «По той бік екрану проти тебе працюють тисячі програмістів»

Рекомендовано тим, хто любить подивитися на явище системно. Відкрити / Коментувати

2022-06-22 14:03:07 Omnia mea

Мій батько був фанатом телепередачі «Международная панорама» (по неділях о 16) і мріяв, щоб син став дипломатом. В уявленнях радянських людей кращої роботи не існувало, бо це була єдина можливість побачити світ. Для цього мені було строго велено вивчити англійську і куплено двотомний словник за 34 карбованці, грубі гроші.

Народне прислів’я казало: «С милым рай и в шалаше, если милый атташе». Дипломатів учили у МГИМО — Московский государственный институт международных отношений, заповідник елітарних дітей. Шанси вступити туди, якщо ти живеш у провінційному містечку, ви вже порахували. Тому якщо з мене і вийшов дипломат, то тільки в переносному смислі.

Ніхто тоді не казав, що в роботі дипломата домінує асенізаторська нота — дезавуювати всю ту хуйню, яку несе керівництво твоєї країни. Уявіть себе послом України у США при Зеленському чи Януковичі. Але тему я люблю, і книжка Тарле про Талейрана досі одна з улюблених.

Так от, читаю книжку Лоренса Ріса «За лаштунками Другої світової», яка скоро вийде українською. І він розповідає, як наркоміндєл СРСР Молотов уперше поїхав у США. Надворі 1942 рік, війна з німцями у розпалі. Молотова селять у Білому домі і приймають за найвищим рангом. Дворецький розбирає речі високого гостя і знаходить серед них ... кружальце ковбаси і пістолет. Градус здивування зашкалює і він, ясна річ, доповідає начальству, що гість небезпечний — голодний і озброєний.

Газети напишуть: «Візит пройшов в атмосфері дружби і співробітництва». Правду колега Молотова Аль Капоне казав, що добре слово і пістолет важать більше, ніж добре слово ). Відкрити / Коментувати

2022-06-21 10:39:45 Несть пророка

Главный редактор «Новой газеты» Дмитрий Муратов, получивший в прошлом году Нобелевскую премию мира, продал Нобелевскую медаль на аукционе Heritage в Нью-Йорке за 103,5 миллиона долларов. Деньги будут переданы в международный фонд помощи ЮНИСЕФ украинским детям-беженцам и их семьям.

З цього приводу є анекдот, як сидять на полонині дід з онуком, вінтажні шмайсери чистять.
— Діду, а ви чули — москалі в космос полетіли?
— Всі?
— Та ні, тільки один.
— Ну то чисть, синку, чисть. Відкрити / Коментувати

2022-06-17 20:00:04 Реекспорт смислу · 2

З «в’язниці» вийшли. А що за «вечірка» — a dinner party, — на яку прийшов Лаврентій Берія, нарком внутрішніх справ?

У слово «вечірка» вбудований обертон «розвага». Яка розвага відбувається на Луб’янці? І тут треба згадати стиль життя і роботи радянського керівництва. Його описано в багатьох спогадах (наприклад, киянин Віктор Некрасов, лауреат Сталінської премії, цікаво розповів, що таке випивати з дияволом).

На дачі або десь у кабінеті в наркоматі під ніч збирається начальство — вечеряє, випиває і заразом вирішує державні справи, казнит и милует. Без розваг не обходилося: наприклад, Сталін заставляв Хрущова, першого секретаря ЦК КП(б)У, танцювати гопак. І це не екзотичний епізод епохи, не програма вихідного дня, а модус операнді цих людей — вони так жили.

Наш автор — професіонал. Він усю цю русскую народную кафку знає, тому й уживає прикметник bizarre — a bizarre dinner party. (Завважте вибір прикметника, він потрібен, щоб передати незвичність таких dinner parties, подібного в історичному світі західного читача немає). Чи можна назвати таке «вечіркою»? Гостей туди викликали частіше, ніж запрошували. Що вам каже історико-філологічне чуття?

Весь цей англійський слововжиток призначений для англійського, не для українського читача. Ну що, здавалося б, слова. Але якщо ми перекладаємо тільки їх, можуть виникати побічні смислові ефекти. Краще перепакувати їх у слова та голос.

І тоді «дивна вечірка у Луб’янській в’язниці» стане, скажімо, «гротескною вечерею на Луб’янці» [під час якої Берія щось там сказав]. Такий переклад історично й стилістично акуратніший.

Зверніть увагу, звідки він узявся. Ми видобули його не зі слів, які вживає автор, а з контексту, до якого ведуть ці слова. Різниця принципова. Зрозумівши її, перекладач називає Карла Маркса «вождем світового пролетаріату», а не «лідером», хоч в оригіналі справді написано the leader.

Він розбирає оригінал на смислові атоми і перестворює його — збирає за авторськими кресленнями свою конструкцію, вдихає в неї дух оригіналу — його запах, сміх і сльози. Він бачить те, на що дивиться. Грає композитора, а не переписує ноти іншим почерком.

*
Це були нотатки до книжки з алітерованою назвою «Прим. пер. Параграфи про практичний переклад», яку дорога редакція потихеньку дописує.

#пропереклад Відкрити / Коментувати

2022-06-17 10:04:59 Реекспорт смислу

У книжці про дипломатичні фронти Другої світової трапився епізод: Берія щось сказав ... «на одній дивній вечірці у Луб’янській в’язниці».

Надворі 1940 рік. Вечірка у в’язниці?

Автор справді написав a bizarre dinner party held in the Lubyanka prison. А перекладач сумлінно переклав його слова. Тільки по дорозі до читача смисл трошки заграв (рос. забродил).

На цьому прикладі зручно показати як влаштовано контекст, як із нього видобути смисл і як цей смисл передати словами.

Що відбувається?

1. Автор пише популярну книжку для масової аудиторії. Йому треба коротко означити, що таке Луб’янка, бо навряд чи це входить у культурний багаж пересічного англійського читача. Для цього він вживає слово prison — the Lubyanka prison. Автор виготовляє контекст — робить так, щоб виклад був зрозумілий.

Він «імпортує» конкретно-історичну деталь, яку українському читачеві можна не розжовувати. Наш читач, якщо історію не прогулював, уявляє, що таке Луб’янка на площі Дзержинського у Москві: будівля НКВС—КДБ—ФСБ. Йому більш-менш зрозуміле дискурсивне поле: «залізний Фелікс», соловецький камінь, Сандармох. Його не дивують черные фары у соседних ворот, люки, наручники, порванный рот... Усе це проходять у школі.

(А достатньо старому читачу може згадатися жарт Жванецького. На дверях КДБ було написано: «Приём граждан круглосуточно». Жванецький дотепно спитав: «А выдача когда?». На флігелі СБУ справа від центрального входу є аналогічна табличка, будете гуляти — зверніть увагу.)

2. У цьому місці перекладачу треба зробити «реекспорт» — повернути Луб’янку. І він її повертає разом зі словом «в’язниця» — тобто в упаковці, створеній для англійського читача. Для вітчизняного читача ця упаковка не дуже годиться, бо Луб’янка для нього — не зовсім в’язниця, її смислове поле інше.

Луб'янка — це передусім контора, «офіс», кабінети. Ходімо ближче: на Володимирській, 33 у Києві сидить СБУ. Хто з киян і гостей столиці вважає будинок СБУ «в’язницею»? А вона там є. У ній сиділи Стус, Дзюба, Світличний. І Луб'янка, і СБУ на Володимирській, і будівля РСХА у «17 мгновениях весны» («Штирлиц шел по коридору...») — це величезні будівлі спецслужб, і десь там за фасадом є каземат. Але все це не зовсім в’язниці. Принаймні не в тому самому смислі, що, скажімо, Лук’янівська в’язниця в Києві чи Владимирский централ, ветер северный.

3. Так що робити перекладачу? Просто пропустити слово prison. Воно йому не потрібне, воно приносить хибну смислову ноту, в акорді виникає дисонанс (а словосполучення — це акорд). Не треба нав’язувати українському читачу упаковку, створену для читача англійського. Загальне правило: не треба перекладати всі слова з оригіналу.

У цьому місці наша «вечірка у Луб’янській в’язниці» стає «вечіркою на Луб’янці». Трохи краще. Але до перемоги лишається ще один крок.

У наступній серії: приходьте на «вечірку».

#пропереклад Відкрити / Коментувати

2022-06-16 10:00:07 Made in Japan

У часи мого дитинства напис Made in Japan мав сакральний статус — його показували гостям.

Цікавий казус трапився в інтернеті. Після Другої світової Японія кілька років жила під американською окупацією, а мирного договору з СРСР (і Росією) самураї так і не підписали.

Так от, фірма Nikon у 1948 році випустила фотоапарат, на якому зазначено Made in occupied Japan. Тепер він у великій ціні в колекціонерів (на днях, до речі, було поставлено рекорд вартості вінтажних фотоапаратів: одна з перших «Лейок»
пішла з аукціону за 14 мільйонів доларів).

Красивий хід. Цікаво було б дізнатися хто його придумав і чим керувався. Отак би на зерні, яке кацапи з окупованого півдня вивозять, писати правду: Stolen in Ukraine. А на українському експорті — Made in unyielding Ukraine.

#цікаве
via Відкрити / Коментувати