Konkretyka

2021-08-21 10:16:28 Що таке інститути? 1000 років рабства в Україні.

Стаття, з якої Ви не просто дізнаєтеся цікаві кейси про інститути, але й познайомитися з історією закріпачення населення (тип рабства):

1. Як інститути минулого впливають на сьогодення?
На прикладах Північної та Південної Америки, Заходу та Сходу, кріпосної системи Російської імперії можна буде побачити причини провалів та успіхів ти чи інших держав.
Цікаві джерела розділу:
1. Stanley L. Engerman. Kenneth L. Sokoloff. Institutions, Factor Endowments, and Paths of Development in the New World.
2. Авнер Грейф. Институты и путь к современной экономике. Уроки средневековой торговли.
3. Johannes C. Buggle. Steven Nafziger. Long-Run Consequences of Labor Coercion: Evidence from Russian Serfdom. The Review of Economics and Statistics. 2021.
4. Andrei Markevich, Ekaterina Zhuravskaya. Economic Effects of the Abolition of Serfdom: Evidence from the Russian Empire. 2017.

2. Ланцюг розвитку інституту рабства в Україні. Тут Ви дізнаєтесь про те, як на Русі існував інститут рабства та як Литва/Річ Посполита ставилася до окупованого населення, та, звісно, жахіття кріпосної системи Російської імперії. Стаття написана на основі історичних джерел від «Повісті временних літ», Рафельштетенського митного статуту, Східних джерел, Кримінальних процесів ХІХ століття до робіт Сигизмунда Герберштейна та сучасних досліджень.

Звісно, в роботі я не ставив за мету повноцінно прослідкувати наслідки рабства в Україні в сьогоденні. Проте на основі використаних емпіричних робіт та робіт інституційної школи ми можемо приблизно оцінити ці наслідки. Тому, сподіваюсь, що стаття буде Вам цікавою і найголовніше — дасть наснагу на розвиток нашого громадянського суспільства, бо тепер Ви точно будете знати, чому свободи це дуже важливо.

Стаття доступна на сайті Конкретики: https://konkretyka.net/taxes-history-ukr/shho-take-instytuty-1000-rokiv-rabstva-v-ukrayini.html

Підтримати проєкт можна тут: https://www.patreon.com/oleksandr_ant

Цінуйте та поширюйте ідеї політичних та економічних свобод! Відкрити / Коментувати

2021-08-16 09:53:19 Інститути, або чому Україна така бідна? Наслідки кріпацтва…

Цей пост є свого роду коротким вступом до статті, в якій я спробую розглянути один з інститутів, який найбільш негативно вплинув на Україну. Нагадаю, що Серпень та Вересень будуть дуже насичені, тому, як то кажуть, не перемикайтесь.
Примітка: Посилання на всі джерела в кінці посту.

Що таке інститути? За Дугласом Нортом [1] - це формальні та неформальні правила й обмеження, що встановлюють структуру суспільних відносин.
На перший погляд, складно, але на практиці все простіше:

в одному з постів я, відштовхуючись від роботи Авнера Грейфа [2], порівнював інститут легітимності встановлення правил (законотворчість) на Заході та на Сході. Там ключовою відмінністю був той факт, що джерелом права на Заході була воля монарха або «корпорацій» (гільдій тощо), а на Сході таким джерелом було релігійне вчення. Як наслідок, Захід набагато гнучкіше реагував на зміну політичних/економічних умов. Вже Асемоглу та Робінсон [3] у своїй роботі зауважили цікавий момент щодо поширення книгодрукування на Заході та в Османській імперії, де остання на засадах релігійних постулатів створювала масу борьерів;
Пост тут: https://t.me/Konkretyka/873
політичні та економічні інститути є не менш важливими інститутами. Тут варто виділити парламентаризм (загалом організацію політичного життя), партії, захист права власності тощо - або так звані інклюзивні інститути. Всі вони засновані на принципах обов'язкового захисту прав і свобод громадян;
ключовим інститутом є громадянське суспільство, яке, своєю чергою, має розгалужену інфраструктуру організацій, фондів, які підтримуються насамперед самим суспільством. Зокрема, такі організації можуть фінансуватись через Патреон чи інші агрегатори донацій. Від них фактично і залежить ефективність захисту наших прав та свобод.

Чому інститути важливі? Нобелівський лауреат з економіки Дуглас Норт наводить вичерпний емпіричний факт: всі країни (окрім нафтових автократій/диктатур) з високим рівнем ВВП на душу населення мають розвинені інклюзивні інститути та, звісно, захищені права і свободи.

Ще одним цікавим фактом впливу інститутів є наслідки інститутів минулого, зокрема рабства (кріпацтва). В роботі, яку я наведу нижче, запропоновані цікаві емпіричні дані, наприклад: окремі регіони колишньої Російської імперії залежно від режиму/типу кріпацтва страждали від низького людського капіталу та інфраструктури й у деяких випадках прірва так і не була подолана:
Johannes C. Buggle. Steven Nafziger. Long-Run Consequences of Labor Coercion: Evidence from Russian Serfdom. 2016.
Про економіку імперії тут: https://konkretyka.net/taxes-history-ukr/ekonomika-rosijskoyi-imperiyi-abo-mify-ta-uroky-zagybloyi-derzhavy.html
Про Україну: В Україні сам інститут рабства вимірюється фактично тисячоліттям, бо ще з часів Русі (900-ті+ роки) до 1960-х років XX століття в тому чи іншому вигляді зберігалось рабство або повне/часткове обмеження прав. Простими словами, громадяни України набули повного спектра прав лише у 1990-91 році. Позаяк за всю нашу історію у нас не було закладено демократичних державних традицій, не дивно, що за деякими опитуваннями 73% населення тяжіє до авторитаризму:
https://www.epravda.com.ua/rus/news/2019/06/5/648472/

Висновок, чи над чим варто замислитись. На сьогодні згідно з академічним рейтингом Polity IV ми все ще не є full democracy. При всьому масштабі волонтерського руху, з яким я знайомий не як споглядач, ми не маємо громадянського суспільства. Лише вдумайтеся - наші партії засновані не на спільнотах/інфлюенсерах, а на олігархічних телеканалах/ЗМІ, які й формують політичну думку населення. В Україні досі не сформовано інституту партій (ті хто встановлює правила та обмеження для умов нашого життя), який базувався б на громадських організаціях, а не феодальних патронажах.

Джерела:
1. Дуглас Норт. Насилие и социальные порядки.
2. Авнер Грейф. Институты и путь к современной экономике. Уроки средневековой торговли.
3. James A. Robinson, Daron Acemoglu. Why Nations Fail: The Origins of Power, Prosperity, and Poverty. (є українська версія) Відкрити / Коментувати

2021-08-12 08:09:47 Чому деякі лібертаріанські ідеї ведуть до другої Великої Депресії?

Зазначу: у кожної течії є своя ліва та права сторони - навіть у, здавалося б, однополярної лібертаріанської течії є свої класифікації лівих (як правило, ті, що погоджуються з мейнстрімом у монетарних питаннях) та правих (зазвичай, австрійська теорія бізнес-циклу та невизнання академічної науки).

В цьому пості я поверхнево зачіплю австрійську теорію бізнес-циклу, яка дотепер є постулатом багатьох лібертаріанців.
Згідно з цією теорією ЦБ своїми діями (кредитуванням банківських резервів тощо) деформує процентну ставку кредиту, в результаті «заливаючи» економіку «дешевими грошима». Як наслідок, вчиняються «неправильні інвестиції» і ми отримуємо кризу та інфляцію. В їхньому уявленні кредитна експансія провокує інфляцію, тобто зростання грошової маси на х% автоматом спричиняє зростання інфляції на х% (визнаних академічних робіт дана теорія, звісно, не має).
Саме тому вони називають емісію «підробкою грошей», наполягаючи на примітивних логічних конструкціях (власне, вся система побудована на таких конструкціях без прив'язки до реальної науки) - мовляв, гроші з нічого здешевлюють Ваші гроші у гаманцях (австрієць Хюльсман, взагалі вигадав «інфляцію фінансових активів», бо емпірики під його роботами немає).
Чи дійсно це так? Я наведу лише два дослідження, які показують, що прямого зв'язку між зростанням грошової маси та інфляцією немає (академічного спростування висновків нижче теж немає):
* Сама тема частково розглянута в цій статті: https://konkretyka.net/ukraine/chy-vynen-nbu-u-inflyacziyi-90-h-emisiya-provokuye-inflyacziyu-rol-rosiyi.html
Академічні роботи:
Paul De Grauwe, Magdalena Polan. (2005). Is Inflation Always and Everywhere a Monetary Phenomenon?
Pedro Teles, Harald Uhlig, João Valle e Azevedo. (2016). Is Quantity Theory Still Alive?

Далі порівняємо методи Кейнсіанські, які стали основою дій ФРС у 2008 та у 2020 роках, і те, що зробив уряд США під час Великої Депресії (до Рузвельта).
Кейнсіанські методи - кількісне пом'якшення для підтримки банківської системи (друк грошей), чисельні урядові програми (от до чого дійсно можна прискіпуватися), програми допомоги бізнесу.
Результат: Стрімке відновлення ринку праці та ВВП.
Некейнсіанські методи або умовно австрійські методи - зачекаємо, поки ринок сам себе врегулює і нікого не хвилює ригідність заробітної плати, деформація попиту, дефляція (Хаєк взагалі вважав, що вона може короткостроково бути корисною) тощо.
Результат: Поглиблення кризи.
Класична/австрійська школа завершила своє панування під час Великої депресії, бо не могла адекватно відреагувати на виклики часу. Тому не дарма академічний підручник Мішеля де Фрея з історії макроекономіки починається з Джона Мейнарда Кейнса.
Навіть без детального аналізу ми бачимо, що сплеску інфляції з монетарних причин не було ані в 2008 році, ні у 2020 (шок пропозиції - основна причина теперішньої інфляції). За логікою лібертаріанців, нас повинно було накрити гіперінфляцією ще у 2010 чи як мінімум 2011, коли було надруковано трильйони доларів, але чомусь цього не сталось. І, як висновок, краще за мене висловився нобелівський лауреат Мілтон Фрідман:

«Я гадаю, що австрійська теорія бізнес-циклу завдала світові великої шкоди.»
Джерело, де була використана цитата: Lawrence H. White. (2008). Did Hayek and Robbins Deepen the Great Depression? P.1

Важливо: Звісно, це не означає, що роботи Мізеса, Шумпетера чи Хайєка автоматично можна викинути у смітник, ні. Навпаки, якраз особлива увага австрійської школи до підприємництва є тою частиною, яку варто прочитати, щоб сформувати повну картину світу.
Також рекомендую дізнатись як працює сьогоднішня монетарна система (стаття на основі академічного джерела): https://konkretyka.net/ukraine/shho-take-groshi-poyasnyuye-bank-angliyi-osnova-ekonomiky.html

Важлива примітка: І не варто спамити в чат бот, існує топ-5 академічних економічних журналів, які вже ціле десятиліття чекають австрійських спростувань: Quarterly Journal of Economics, American Economic Review, Review of Economic Studies та інші. Відкрити / Коментувати

2021-08-09 11:56:54 Хто такі ліві і чи варто їх боятись?

Протистояння між сторонами у площині «Політичного спектру» в Україні та світі зазвичай носить однополярний характер.
Проте ми змогли піти далі у цій спіралі «ідеологічних війн» та звести існування лівої ідеї до соціалістичних режимів та СРСР. Такий поверхневий підхід дискридитує напрям, і тому я спробую розказати, що ж таке сучасні ліві.

До революції Джона Мейнарда Кейнса (30-ті роки ХХ ст.) дійсно можно було прирівнювати лівий рух до виключно соціалістів з ідеями планової системи. Сьогодні ж у мейнстримний науці, яка, зазначу, керується емпіричним методом (базується на стат./эксперимент. даних та моделях), ліві це частина системи. Тобто в мейнстримі книга «Економікс» (різних редакцій) за виключенням деяких моментів визнається і правими, і лівими.
Ліві, або хто вони сьогодні? В моїй бібліотеці є Дені Родрік та його краща книга про роль моделей в економіці - «Економіка вирішує». Друга його книга - «Відверта розмова про торгівлю», де він говорить про важливість стимулювання освіти, промислової політики та багато інших речей. Особливо він наголошує на проблемах міжнародної торгівлі, її окремих положеннях і найголовніше - що можна було б зробити.
Чи виступає Родрік проти капіталізму чи демократії? Ні, він виступає за створення умов, які могли б простимулювати бідні країни, як це сталося з «азійськими тиграми».
Цикл статей «Економічне диво Кореї»: https://konkretyka.net/category/economical-miracle-ukr/koreya
Аналогічна цьому є робота Ха Джун Чанга «Злі Самаритяне», теж з критичною приміткою про міжнародну торгівлю, історію капіталізму тощо. Але він також не буде розповідати Вам про реставрацію порядків СРСР.
На додачу, ще є нобелівські лауреати Пол Кругман, Джозеф Стігліц та багато інших саме ЛІВИХ економістів.
З економічних шкіл особливе місце займають ПостКейнсіанська та НеоКейнсіанська школа. Саме Посткейнсіанці першими почали говорити про ендогенність грошової маси, тобто, що ЦБ не є головним емітентом грошей в економіці, чим випередили час, коли це визнала наука.
«Як створюють гроші», стаття Банку Англії: https://konkretyka.net/ukraine/shho-take-groshi-poyasnyuye-bank-angliyi-osnova-ekonomiky.html
Особливе місце для мене в цій школі займає Хайман Мінскі та його робота «Стабілізуємо нестабільну економіку», в ній він критикує мейнстрим та виводить власне розуміння циклу (інвестиційна теорія циклу Кейнса), свій погляд на економічні реформи та зміни. Але навіть там, до речі, теж немає нічого про реставрацію СРСР.

Хто ж такі ліві? Економісти, які виступають за кращий перерозподіл благ, стимулювання попиту, розвиток інститутів та демократію. Інше вже питання, наскільки їхні методи в економіці є ефективними. Однак ніхто з них не планує реставрувати радянську систему. Тому істерія в укрнеті стосовно лівих з червоними прапорами це або умисна дискредитація, або свідоме ігнорування цілого пласту науки.
Важливо: Я не зачіпаю питання регулювання, податків тощо, бо це доволі містка тема.

І два слова щодо Хайєка та Кейнса. Хайєк з його «натуральною ставкою» програв дискус колезі Кейнса, економісту Пьеро Срафі. Тому коли в інтернеті ширять ролики Кейнс Vs Хайек, в яких знову лунають тези про «неправильні інвестиції», «спотворену ставку ЦБ» і таке інше, це відверте переливання з пустого в порожнє. Хайєк - великий економіст, але саме ідеї Кейнса створили основи для світу, в якому більше не буде Великої Депресії.

Висновок. На Конкретиці, особливо в перші роки її існування, я відступив від принципу багатополярності розгляду економічних проблем (в публіцистичному стилі), схилившись радикально праворуч, до австрійців. Це була найжахливіша помилка, якої я більше припускатися не хочу.
Ви, читачі, повинні самі обрати, чиї аргументи Вам близькі, але їх точно варто шукати серед мейнстримної школи або кейнсіанських напрямків. Водорозділ між наукою та псевдонаукою полягає в статті Банка Англії 2014 року, про що можна прочитати у моїй статті за посиланням вище. Відкрити / Коментувати

2021-08-04 10:48:36 Феодальна Україна.

Згідно з роботами нобелівського лауреата з економіки Дугласа Норта Україну можна віднести до держав з порядками закритого доступу. Що це означає? Порядки закритого доступу - це система, в якій не всі мають рівний доступ до політичних та економічних свобод.
Звісно, знайдуться люди, які з цим не погодяться. Проте наведу декілька фактів. Зокрема, в Україні немає інституту партій, бо майже всі вони перебувають під контролем олігархату, який знімає ренту з наших природних ресурсів. Друге: закон застосовується вибірково, державна служба майже на всіх ланках корумпована та обслуговує державні чи місцеві еліти.
Простими словами, ніяка у нас не держава європейського типу, а держава, яка за своїми порядками більше схожа на дух феодальної системи. Зверніть увагу на місцеві еліти: Закарпаття - Балога, Львів - Дубневич/Козловський, Дніпро - Петровський/Коломойський + його структури, Одеса - Галантернік/Труханов + його структури, Харків - послідовники/союзники Кернеса та багато інших милих патріотів, до яких у наших ура-патріотів претензій майже не виникає.
І зазначу, що я перелічив дуже поверхнево (бо є ще олігархи) - якщо взяти кожен регіон, там таке кубло, що не віриться, що на дворі ХХІ століття. Звісно, з міст мільйонників його не видно, що й породжує уяву, що от-от - і Європа. На додачу, інфлюенсери на кшталт економіста Михайла Кухаря періодично додають ілюзій своїми постами/репостами:

Про архітекторів держави з «порядками закритого доступу» (текст не Кухаря, а репост): Эти люди совершили массу ошибок, но построили в его современном виде наш Нацбанк, Минфин, Государственное Казначейство. Они "строили с нуля" нашу Армию, разведку и контрразведку. Создавали с нуля МИД и посольства. И остальные институты государственности...
https://www.facebook.com/kukhar.mikhailo/posts/4237950042896218
Реальність: МВФ та ЄБРР побудували наш НБУ та Мінфін у сучасному його вигляді, бо до 2014 це була просто машина для фінансування хотілок влади. Всі інші інститути є спадком совка або перебудови.

Про олігархів (теж репост): Также известно, что лучше всего в стране управляют активами Коломойский, Ахметов, Пинчук и еще десяток людей.
https://www.facebook.com/kukhar.mikhailo/posts/4410663258958228
Реальність: Якщо ти захоплював активи у 90-ті як олігарх, ти точно приклад для наслідування європейських цінностей…

Логічно запитати - але ж на вулицях вже не стріляють? По-перше, періодично стріляють (гугліть про застосування гранатометів у містах України); по-друге, в більшості випадків державна система працює на самі ж «еліти», тому не треба вже так активно, як в 90-ті, використовувати зброю на вулиці.

Що все це породжує: Тотальну бідність населення, вимирання народів України, економічну деградацію та знищення всього, що не має відношення до «еліти».

Як максимум, якийсь співробітник державної охорони (з відчуття безкарності) може Вам прописати на вулиці і тільки суспільний резонанс відкриє на нього справу:
https://hromadske.ua/posts/pobittya-tancyurista-dorofyeyevoyi-vijskovomu-udo-povidomili-pro-pidozru-jomu-zagrozhuye-do-8-rokiv-vyaznici

Хто винен? Всі, хто думає, що все саме собою зміниться. Відкрити / Коментувати

2021-07-31 10:00:04 Микола Чернишевський. Економіка та література. Частина ІІ.

В минулому дописі я Вам розповів про Джона Стейнбека та його роман «Грона гніву», який не просто змалював соціально-економічні проблеми 30-х років в США, але й передав дух тієї епохи. Книга Стейнбека змушувала замислитись про роль держави в економіці, а точніше, що було би з героями, якби держава усвідомила уроки видатного економіста Джона Мейнарда Кейнса:

https://t.me/Konkretyka/870

В романі Миколи Чернишевського, який він писав, перебуваючи за ґратами, ми можемо познайомитись з іншою проблематикою. Так, вона не так сильно зачіпає економіку, але, як ми пам’ятаємо з робіт інституціональної школи (Норт, Асемоглу тощо), свободи відіграють важливу роль. Тому роман «Що робити?», написаний у 1862-63 рр., розкриє нам не просто ледве не першого борця за права жінок в Європі, але й історію, сповнену глибоким сенсом.

Про що роман? Заздалегідь відмічу, що сам роман написаний доволі таки важкуватою лексикою, про що зазначає сам автор у вступі. Сам Чернишевський був лівих поглядів, відповідно, в книзі є неоднозначні моменти, а іноді й деструктивні, час все-таки наклав свій відбиток.
З усім тим, одна з головних ідей книги полягає у зведенні інституту рівноправ’я між жінками та чоловіками. Нагадаю, що саме цей процес у ХХ столітті у поєднанні з новим технологічним стрибком не тільки вплинув на структуру робочої сили на Заході, але й мав велике значення в економічному зростанні (не буду вантажити статистикою, але виділю цю позицію на основі авторитетних джерел):

про значний вплив жінок на економічне зростання у ХХ столітті згадувала Джанет Луїз Йеллен (колишня голова ФРС та чинна міністерка фінансів США) у своїй статті: «Їхній вихід на оплачувану роботу був основним фактором процвітання Америки впродовж останнього століття»;
Джерело: https://www.brookings.edu/essay/the-history-of-womens-work-and-wages-and-how-it-has-created-success-for-us-all/

жінки можуть додати 20 трлн ВВП для світу, якщо політики зможуть ефективно подолати дискримінацію, сексизм та ефективно захищати права жінок (+ інші фактори перелічені в дослідженні, також є й інші роботи на цю тему).
Посилання на дослідження від Bloomberg: https://www.bloomberg.com/news/articles/2021-03-09/women-could-give-20-trillion-boost-to-economic-growth-by-2050
Також про важливість боротьби з дискримінацією для економічного зростання говорив МВФ в роботі 2017 року «Women, Work, and Economic Growth» (яку обов’язково в майбутньому розгляну детальніше).

Однак повернемось до роману «Що робити?». Як я й зазначав, його основна цінність полягає в тому, що це перша подібна робота на фоні відверто жіночоненависницької класики літератури. Звісно, не всієї, але саме Чернишевський піднімає проблеми інституту шлюбу, де не існувало нормальної правової системи розлучень, через що один з героїв роману імітує роковий вчинок, на чому й побудована зав’язка книги.
Ще однією цікавою сторінкою є головна героїня, яка вибудовує іншу систему відносин зі своїми робітницями у швейній майстерні. Зокрема, вона вирішила ділити з ними дохід порівну. Такий хід був досить цікавою, проте дуже ідеалізованою формою побудови робочих відносин. Я не згадуватиму про головного героя роману Кірсанова, але можу зазначити, що вся воля героїв побудована на принципах поклику зробити щось хороше для нашого світу. Так, методи та певні ідеї дуже дискусійні, проте не можна відмовити автору в спробі змусити читача замислитись, що так далі жити не можна.

Висновок. На жаль, я небагато можу сказати про роман, бо, зізнаюсь чесно, читав його цікавими для мене уривками, позаяк лексика для мене, любителя робіт Толстого та Достоєвського, важкувата. Проте історія Віри Павлівни та її швейної майстерні, мотивація благородного вчинку Лапухова, стиль життя Рахметова дійсно варті уваги. Це історія не тільки про соціалізм, а в першу чергу - про людей, які щиро вірили, що їхні ідеї можуть збудувати кращий новий світ. Відкрити / Коментувати

2021-07-27 09:16:33 Християнство та Іслам, або як релігія вплинула на успіх держав?

Інституційна школа економіки, в особі нобелівського лауреата Дугласа Норта чи відомих академічних економістів Асемоглу, Робінсона та Грейфа, не тільки показує як правильно вивчати історію. Вона відкриває цікаві сторінки про причини подій, які ми бачимо сьогодні. 

Зокрема, як так сталося, що Схід, який свого часу захопив багаті римські провінції і був більш успішний, згодом розгромно програв Заходу?

Авнер Грейф у своїй книзі «Інститути: шлях до сучасної економіки. Уроки середньовічної торгівлі» в одній з глав наводить цікавий аргумент про причини провалу Сходу й перемоги Заходу. Наголошу, що це, звісно, лише один з факторів, проте він є надзвичайно важливим та мав по-справжньому великий вплив.

Ключове питання - хто встановлює правила? Одразу наведу цитати з книги, щоб Ви могли порівняти умови двох світів та потім подивимось на висновки.

Християнський світ: У період зрілого Середньовіччя Церква стала втрачати свої прерогативи головного джерела легітимних правил (прим.: законотворчості), які керують практичними аспектами політики, суспільства й економіки, тобто прерогативи організації, яка призначає правителів або видає правила. Важливу роль в цьому процесі зіграла переконаність в правомірності рукотворного звичаєвого права, що вписана в римське право та в німецьке звичайне право та відповідає інтересам традиційних світських лідерів, які підтримували її.
Особливо важливо: У період зрілого Середньовіччя норми легітимності в Європі все більше стали спиратися на держави та корпорації [1]. 

Мусульманський світ: Спочатку правителі легітимізували право на владу своєю близькістю до пророка. Пізніше легітимність правителя все більше й більше стала грунтуватися на вірі, тобто стала залежною від того, наскільки правитель поважав, просував і поширював іслам. Провал в просуванні ісламу легітимізував використання сили для повалення правителя. Як заявив Аль-Маварді, один з найбільш впливових мусульманських юристів, який помер у 1058 р., не слід коритися навіть халіфу, якщо його накази суперечать ісламському віровченню. Держава як інтерпретатор шаріату - ісламського законодавства - при цьому мала лише обмежену легітимність. У період зрілого Середньовіччя улеми, мусульманські богослови, стали майже єдиними легітимними інтерпретаторами шаріату. Навіть у халіфа не було такої легітимності [2]. 

В чому ключова різниця? Консервативні сили в ісламському світі встановлювали норми законодавства та формували ті ж економічні умови виходячи з віровчення. В християнському світі ж, позбавивши церкву влади, правила почали встановлювати правителі чи ті самі гільдії. Відповідно, свобод, у тому числі й економічних/політичних, в християнському світі було просто більше. 

Нагадаю, що саме інклюзивні інститути (захист права власності, економічні свободи тощо) зіграли вирішальну роль в успіху Заходу, що доведено роботою Асемоглу та Робінсона. В якій, до речі, ми бачимо цікавий приклад консерватизму в ісламському світі:

Тільки у 1727 році, коли султан Ахмед III спеціальним указом дозволив Ібрагіму Мютефферіка встановити в Константинополі (турецька назва – Стамбул) друкарський верстат. Але навіть цей запізнілий крок супроводжувався безліччю застережень. (…) під найсуворішим контролем [3]. 
Примітка: Найсуворіший контроль - під контролем ісламських релігійних діячів.

Висновок. Досить простий: свободи це не просто необхідність - це безліч разів емпірично доведений факт, від якого повинна відштовхуватися вся державна система. У ХХІ столітті варто переоцінити консервативні цінності, які, своєю чергою, гальмують процеси розвитку. В цьому плані приклад Середньовіччя надзвичайно цінний й завжди повинен бути в голові, коли ми вкотре читатимемо про старі цінності.

Джерела:
1. Авнер Грейф. Институты и путь к современной экономике. Уроки средневековой торговли. С. 124-125 (сторінки електронної версії)
2. Там же.
3. James A. Robinson, Daron Acemoglu. Why Nations Fail: The Origins of Power, Prosperity, and Poverty. 2013. P. 213 Відкрити / Коментувати

2021-07-20 09:29:50 ​​Ми пройшли ковід краще за РФ та Польщу? Огляд цікавих статей The Economist.

Ми не завжди цінуємо те, що маємо. Попри те, що на моєму каналі Ви не так часто можете прочитати позитивні новини, тематика Конкретики це все-таки розгляд тих чи інших проблем або досвіду минулого тощо. Однак цього разу є цікава інфографіка.

Ковід. The Economist опублікував графік “надлишкової смертності”: з нього ми можемо побачити, що в Україні на 100к населення 217 смертей, в Польщі - 317, а в РФ - 394.
Джерело: https://www.economist.com/graphic-detail/coronavirus-excess-deaths-tracker

Надлишкова смертність, звісно, не є однозначним показником, бо лише фіксує відхилення показника від минулих років. Умовно, якщо в 2019 померло 110к, а в 2020 - десь 120к, то надлишкова смертність становитиме 10к.
Проте цей параметр непогано корелює з тим, що ковід може спричиняти прискорення розвитку тих чи інших хвороб - відповідно, у разі несвоєчасної реакції людина може померти, так і не зафіксувавши наявність ковіду. З цього й вимірюють надлишкову смертність, щоб врахувати такі випадки.
Звісно, важко сказати, наскільки діагностика Ковіду в Україні може носити глибший характер, але на цей момент ми можемо зафіксувати, що статистичні дані показали кращі позиції України. Це, своєю чергою, повинно підштовхнути бюрократію до збільшення стимулів для лікарів та медперсоналу.

Інфляція. Як я й відзначав раніше, інфляція згідно з усіма оцінками носитиме тимчасовий характер. Головними драйверами росту є відновлення світової економіки, дефіцит деяких товарів через підвищення попиту на них та найголовніше - зростання цін на сировину.
Зокрема, через відновлення економіки зросли ціни на нафту, а це, відповідно, вплинуло на ціни на бензин. В США ціни зросли на понад 20% та, поки нафта дорога, ціна не буде зменшуватись. Те саме стосується й ринку послуг, бо люди вийшли з домівок та пішли до ресторанів та інших закладів. Все це є типовою реакцією економіки на пережитий шок від кризи і, як наслідок, стимулами для зростання інфляції.
The Economist в статті про інфляцію зазначає, що існують певні ризики, але експертна спільнота впевнена у діях ЦБ, що, своєю чергою, набагато більш адекватна позиція, ніж казкові історії про проблеми емісії грошей. Точно можна сказати, що й зазначає голова ФРС, що така ситуація буде продовжуватись до кінця року. Тому я надалі інформуватиму Вас про події навколо інфляції, але точно можна сказати, що не час панікувати.
https://www.economist.com/briefing/2021/07/10/surprising-levels-of-inflation-are-increasingly-being-driven-by-wages-not-goods

Китай. The Economist вже давно публікує низку статей та циклів про Китай та в обох випадках відзначається загострення протистояння Заходу з тоталітарним китайським режимом. Це, своєю чергою, повинно орієнтувати українські партії (хоча у нас партії існують лише формально, бо партії - це, в першу чергу, конкретні політичні та економічні ідеї) проводити меньше контактів з тоталітарним Китаєм та його репресивними політичними інститутами.
Тому, у світлі останніх подій (гугліть Слуга Народу та китайські комуністи), український політикум та частково інформаційний простір не висловлює спільної позиції щодо важливості тверезо дивитись на КНР. Зазначу, що Китай це не нова модель - це старий добрий, дуже умовно, але радянський НЕП, імплементований та відредагований до вимог СОТ та реалій ХХІ століття. І, як і в СРСР, в нього є своя стеля росту, до речі, цикл статей про планову економіку СРСР тут:

https://t.me/Konkretyka/868 Відкрити / Коментувати

2021-07-17 10:14:09 Іноземні інвестиції в Україну, або робота за 400 євро

Оскільки більшість ЗМІ в Україні в тому чи іншому випадку близькі до олігархату чи іноземних грантових організації, вони періодично розповідають про «ефективних менеджерів олігархів» та «крутих іноземних інвесторів».

Всі цитати узяті зі статті УП:
https://www.epravda.com.ua/publications/2021/07/15/675949/

Для початку: що нас повинно цікавити в іноземних інвестиціях? (перелічу не всі фактори) В першу чергу, можливість інтегрувати свої фірми у іноземні промислові ланцюги чи отримати доступ до технологій (тут класично кейс Сінгапуру та його програма обміну досвідом з іноземними компаніями та місцевими підприємцями) або висока оплата праці робочої сили (як, наприклад, ІТ-компанії EPAM, Luxoft, Global Logic та інші).
Особливо уважні зазначать, що наші ІТ-спеціалісти отримують менше, ніж на Заході, але у порівнянні із ЗП всередині України ми маємо зовсім іншу картину. Якщо, умовно, заводи йдуть в показниках загальнодержавних ЗП, то ІТ оплачує свою робочу силу вище них. Цей контраст ми чітко бачимо навіть у статті від УП:

Рівень заробітку на заводах доволі високий, якщо порівнювати з тим, скільки працівники отримували раніше. (…) У 2017 році ми говорили вже про 300 євро, а у 2018 році – про 400 євро, – розповідає Матис.

Другий не менш сумнівний постулат - це виграш від таких підприємств місцевим компаніям:

(...) з приходом іноземних інвесторів місцевий бізнес отримав більше можливостей для розвитку. "Хтось продав їм меблі, хтось змонтував системи зберігання продукції на складах, хтось возить працівників на роботу, годує, лікує. У 2018 році в Львівській області міряли мультиплікатор Кейнса. Він показав, що одне робоче місце на виробництві створює 1,8 робочого місця в суміжних галузях. Крім того, це суттєво піднімає рівень оплати праці, – каже Матис.

Тобто Ви вже можете оцінити «шалені» переваги входу цих компаній на наш ринок. Звісно, робота на цих заводах є працемісткою, тобто висококваліфікованої робочої сили не потребує (можливо на окремих етапах), тому низькі ЗП. Однак, компанії використовують дивний опис для своїх переваг:

За словами генерального директора ODW-Elektrik Міхаеля Трауда, середня зарплата працівників на заводі становить майже 14 тис грн. За останні п'ять років вона зросла на понад 7 тис грн. Конкуренція створює умови для зростання зарплат у регіоні. Особливо зважаючи на соціальний пакет, який пропонують робітникам іноземні інвестори (розвезення на роботу і додому, безкоштовні або пільгові обіди, стажування за кордоном).

Тобто мова не про медіанну ЗП, що є більш коректним показником, якщо нам цікаво скільки грошей отримує більшість, а саме про середню, яка завжди вища ніж та, яку отримує більшість населення (медіанна). Зручний показник для розповідей про кінець «епохи бідності».
Зауважу, не все пофарбовано чорною фарбою і є згадки, що іноземний бізнес починає цікавитись мізками наших громадян (хоча з нашими непрохідними у світові рейтинги ВНЗ це велика проблема). Проте конкретики чи якихось великих програм поки не впроваджують.

Що ж робити? Або мріяти: Інтегрувати ІТ-компанії на основі пряників (фіскальних і тп.) з українськими ВНЗ. Зробити дійсно державною ціллю реформу освіти, щоб кардинально змінити не тільки умови життя для вчителів шкіл та викладачів ВНЗ, але й принципи навчання для учнів/студентів.
Якщо є інтерес залучати іноземні інвестиції, то для цього варто створити умови для створення індустрій, де потребується висококваліфікована робоча сила, а не перетворення нашої території на державу працемісткої робочої сили з низькими ЗП, але з іноземними інвесторами...

Плани: В Серпні буде ряд цікавих статей до Дня Незалежності та обрана Патронами велика тема про роль податків в економічному зростанні. Відкрити / Коментувати

2021-07-12 11:35:49 Джон Стейнбек. Художня література та економіка. Частина І.

Більшість читачів на моєму каналі скоріш за все читали романи «Атлант розправив плечі» чи «Джерело» Айн Ренд. Історії, які розповідають про красу образу мецената, про феноменальну подобу ідеального капіталіста, яким бачила його Ренд. Ідеї індивідуалізму проти ідей колективізму, або битва, де Ренд визначила тільки одного переможця.
Однак яка ж може бути інша сторона? Хто розкрив проблеми епохи та показав як переживають кризу звичайні громадяни? Якщо в Айн Ренд формально ми бачимо події, які могли б відбутись на «вищому рівні» («Атлант»), то Джон Стейнбек розповість Вам, що коїлось в реальності на «нижчому» («Грона гніву»).

Про що написав Джон Стейнбек у своєму романі і чому його необхідно прочитати? Тут я зупинюсь лише на романі «Грона гніву» (який можна назвати головною роботою автора), що розкриває не тільки трагедію історії американських фермерів, але й зачіпає чималий пласт економіки.

Зазначу заздалегідь, що великих спойлерів не буде Події роману розгортаються в добу «Великої депресії» - історія починаються з того, як чоловік Том Джоуд повертається з ув’язнення додому. Автор майже одразу відмічає маркером своє інакше ставлення до підприємців, ніж це зробила Ренд. Зокрема, змальовує сценку про заборону водіям (логістичних компаній) вантажівок підвозити попутних.
Далі по ходу сюжету автор проходиться пером і по банкірах, які через «мінімальні прибутки» виселяють фермерів з їх земель. Причина такого рішення банків полягає в тому, що погані врожаї та маленькі прибутки від фермерів їх не влаштовували. На додачу, стається злам епохи, коли на полі з’являються трактори, більш ефективні, ніж десятки сімей фермерів.
Так, у Стейнбека теж є свої особливості, зокрема, звичайні люди здебільшого доброзичливі, а бізнес в тому чи іншому випадку показаний з поганих сторін.
Зокрема, продавець машин у Стейнбека буде обов'язково шахраєм чи все що пов'язано з урядом буде зводитись до такої цитати:

Не вздумай, каже, за книги засісти: по-перше, заплутаєшся ще більше, а по-друге, припиниш поважати уряд.

Хоча варто зазначити, що в той час програми уряду дійсно можна було назвати малоефективними через відсутність механізму підтримки, який, наприклад, є в сьогоденні.
З усім тим, особлива цінність цього роману - це наскільки добре Стейнбек змальовує буття фермерів та їхній особливий зв’язок із землею, що дає зрозуміти причини закостенілості. Тут я вже не можу втриматися від цитати:

- Обійшов всі пам'ятні місця. Ось, скажімо, є за нашою ділянкою чагарник в улоговинці. Я там вперше з дівчиною ліг. Мені було тоді чотирнадцять років. Розпалився як олень, совався, сопів, що твій цап. Прийшов я туди, ліг на землю - і ніби знову зі мною це сталося. А ще є місце біля сараю, де батька бик заколов на смерть. Там його кров в землі. І по цю пору, напевно, залишилася. Ми не змивали. Я прийшов туди і поклав руку на землю, яка ввібрала батьківську кров, - він запнувся. - Ви думаєте, я звихнувся?

Стейнбеку вдалося по-справжньому передати не просто дух епохи, але й сам образ фермерів, норов людей та, хоча й застарілі для нас, але цікаві жіночі образи.

Підсумок. Над чим варто замислитись? В першу чергу, над роллю держави в економіці - умовно, як би вона вплинула на події, описані в романі. Яка роль освіти, чому нам варто ставити її в пріоритет і найголовніше - що вся робоча сила важлива. Звісно, неминуче з цього виникає інше питання: а яким чином держава могла б ефективно допомагати, якщо бюрократія схильна до корупції та неефективності? І от проблеми меритократії в державному управлінні дійсно вимагають особливої уваги, а для України - повної перебудови.
Я не маю більше простих відповідей, які дозволяв собі робити раніше, саме тому моя улюблена репліка така: Світ занадто складний, щоб його можна було поділити на чорне та біле.
Можна сказати, що ідеї втручання держави є злом, але іноді нічого не робити є ще більшим злом.

Цікава стаття про Джона Мейнарда Кейнса: https://konkretyka.net/articles-ukr/velyki-imena-dzhon-mejnard-kejns.html Відкрити / Коментувати