АНТиКОР🔺судова практика

2021-05-25 18:03:23 ​Вирішуючи на підставі частини 1 статті 87 КПК питання щодо допустимості доказу, який отриманий з істотним порушенням фундаментальних прав чи свобод людини, суд має обґрунтувати: (1) яке саме фундаментальне право чи свобода особи були порушені, (2) в чому саме полягає істотність такого порушення в тій мірі, що обумовлює недопустимість доказу, та (3) за відповідності ситуації переліку критеріїв, наведеним в частині 2 статті 87 КПК – послатись на конкретний пункт цієї норми.
У разі встановлення іншого порушення прав та свобод людини (крім істотних) Суд в кожному конкретному випадку має перевірити, у тому числі, чи вплинуло таке порушення на загальну справедливість судового розгляду за критеріями Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, практики ЄСПЛ та національного законодавства.
При вирішенні питання щодо допустимості фактичних даних, отриманих з порушенням процесуального закону, які віднесені до другої групи, суд в кожному конкретному випадку має встановити: (1) чи спричинило це порушення появу обґрунтованих сумнівів у достовірності фактичних даних, отриманих в результаті проведення процесуальної дії; (2) чи можливо усунути такі сумніви за допомогою інших доказів чи додаткових процесуальних засобів доказування.
У цьому випадку докази, отримані з порушеннями КПК, можуть бути використані судом як допустимі лише у разі, якщо: (1) ці порушення не є істотними, тобто не могли вплинути та не впливають на достовірність отриманих фактичних даних (недопустимість правового «пуризму»); (2) порушення є суттєвими (такими, що породжують сумніви у достовірності доказів), втім такі сумніви можуть бути усунуті іншими зібраними допустимими доказами. У разі встановлення порушення, що породжує сумніви в достовірності отриманих фактичних даних, які неможливо усунути на основі інших доказів чи за допомогою проведення додаткових процесуальних дій, суд має визнати такий доказ недопустимим. Суд здійснює встановлення достовірності доказу шляхом дослідження та аналізу його змісту, перевірки та співставлення з іншими доказами на предмет об’єктивного взаємозв’язку та взаємоузгодження.
Ухвала АП ВАКС від 19.04.2021 (справа № 487/5684/19)

Будь-яке процесуальне порушення, допущене в ході збирання доказів, саме по собі не може бути підставою для визнання їх недопустимими. У зв`язку із цим, за наявності процесуальних порушень порядку отримання доказів визнавати їх недопустимими слід лише тоді, коли вони: (1) прямо та істотно порушують права і свободи людини; та/або (2) надають підстави для сумнівів у достовірності отриманих фактичних даних, які не видалося за можливе усунути в ході судового розгляду.
Ухвала АП ВАКС від 21.04.2021 (справа № 711/3111/19)

#АПВАКС #87КПК #допустимість #докази #судовапрактика #ВАКС #недопустимість Відкрити / Коментувати

2021-05-25 18:01:16 КРИТЕРІЇ НЕДОПУСТИМОСТІ ДОКАЗІВ
на етапі судового розгляду /extended version /

…прошу виправдати мого підзахисного… бо всі докази у справі - недопустимі / кожен другий адвокат…

Доволен будь ты доказательством рассудка / А. С. Пушкин «Сцена из Фауста»

АП ВАКС «проливає світло» на критерії визнання доказів недопустимими на етапі судового розгляду. Так, не будь-яке процесуальне порушення спричиняє недопустимість доказів.

Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КПК (ч. 1 ст. 86 КПК). При цьому КПК не містить положення про те, що будь-яке процесуальне порушення, допущене при збиранні доказів, тягне за собою безумовне визнання доказів недопустимими (як протилежність за визначенням допустимим доказам). Разом з тим передбачено, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини (ч. 1 ст. 87 КПК).
Для Суду є аксіомою, що правові норми завжди мають мету, для досягнення якої власне і створюються. Норми права мають застосовуватися, у тому числі і тлумачитися, із врахуванням такої мети, тобто із врахуванням того результату, який за задумом законодавця повинен досягатися внаслідок реалізації такої норми.
У контексті такого елементу допустимості доказів як належний процесуальний порядок отримання доказів, Суд додатково звертає увагу, що метою встановлення та дотримання такого порядку є насамперед (1) унеможливлення істотного порушення прав і свобод людини в ході збирання (отримання) доказів та (2) забезпечення достовірності отриманих фактичних даних.
У зв’язку із цим, при наявності процесуальних порушень порядку отримання доказів визнавати їх недопустимими слід лише тоді, коли такі порушення: (1) прямо та істотно порушують права і свободи людини; чи (2) зумовлюють сумніви у достовірності отриманих фактичних даних, які неможливо усунути.
Із врахуванням зазначеного саме різні критерії визнання доказів недопустимими, які наведені вище, обумовлюють диференційований порядок вирішення питання щодо їх недопустимості:
(1) під час будь-якого судового розгляду у разі встановлення очевидної недопустимості доказу (ч. 4 ст. 87, ч. 2 ст. 89 КПК) – у випадках, коли: 1) такі докази, отримані внаслідок істотного та очевидного порушення прав та свобод людини і 2) їх недопустимість обумовлена такими обставинами, які у будь-якому випадку не можуть бути усунуті в ході подальшого судового розгляду;
(2) у нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення по суті (ч. 1 ст. 89 КПК) – якщо при отриманні доказів допущено процесуальні порушення, які: 1) тягнуть інші порушення прав людини та потребують оцінки на підставі всієї сукупності доказів; 2) зумовлюють сумніви у достовірності здобутих відомостей та суд має вирішити питання щодо можливості усунення вказаного сумніву на підставі сукупності інших зібраних допустимих доказів. У разі, якщо б була можливість визнати доказ недопустимим лише на підставі формального порушення порядку його отримання без співставлення його з іншими доказами, не було б необхідності передбачати в КПК вирішення цього питання саме у нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення по суті.
Оскільки процесуальні порушення, які покладені в основу наведеної вище класифікації недопустимості доказів, мають різну правову природу, то для встановлення підстав недопустимості доказів застосовуються різні правила.
Фактичні дані, отримані внаслідок процесуальних порушень, віднесених до першої групи, можна поділити на: (1) ті, що отримані внаслідок істотного порушення прав і свобод людини (які прямо передбачені КПК або встановлені судом); (2) ті, що мають похідний характер від доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав і свобод людини; (3) ті, що отримані внаслідок інших порушень прав і свобод людини, які будуть мати різний алгоритм перевірки на предмет допустимості в залежності від характеру допущеного порушення. Відкрити / Коментувати

2021-05-21 14:23:49 ​ВИМАГАННЯ НЕПРАВОМІРНОЇ ВИГОДИ
як кваліфікуюча ознака зловживання впливом /ст.369-2 КК/

— Если хотите, вы можете уйти.
— Тогда я, пожалуй, пойду.
— Но учтите — у нас длинные руки!
— Тогда я, пожалуй, останусь... /Илья Ильф, Евгений Петров, "Двенадцать стульев"

АП ВАКС надала визначення "вимаганню неправомірної вигоди" як кваліфікуючої ознаки зловживання впливом. В іншій справі, крім цього, виключила кваліфікуючу ознаку вимагання та перекваліфікувала дії обвинуваченого з ч.3 на ч.2 ст.369-2 КК, зменшивши покарання (cправа про зловживання впливом депутатом Київської обласної ради на слідчого, прокурора та суддю з метою повернення вилученого та арештованого автомобіля).

У КК відсутнє визначення вимагання неправомірної вигоди як кваліфікуючої ознаки зловживання впливом. Із урахуванням положень ч.1 ст.189 та п.5 примітки до ст.354 КК під зазначеним вимаганням слід розуміти вимогу щодо надання такої вигоди з погрозою здійснення впливу на особу, уповноважену на виконання функцій держави, результатом якого буде вчинення або невчинення дії з використанням її становища, яка може порушити права чи законні інтереси особи, яка надає неправомірну вигоду, її близьких родичів чи юридичних осіб, власником чи представником яких вона є, або умисне створення умов за допомогою зазначеного впливу, за яких особа вимушена надати неправомірну вигоду з метою запобігти чи припинити порушення прав чи законних інтересів зазначених осіб.
Ухвала АП ВАКС від 27.11.2019 (справа № 991/1463/19)

Правильно встановивши фактичні обставини тимчасового вилучення працівниками поліції в рамках КП автомобіля та його подальший арешт, суд першої інстанції не дав їм правову оцінку, а саме, чи містили вилучення та арешт авто ознаки порушення прав та законних інтересів володільця майна Y.
Між тим, відповідно до ст.ст.170-174 КПК повернення вилученого та арештованого майна у КП на стадії досудового розслідування здійснюється власником шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про арешт майна або подання клопотання про зняття арешту.
Суд не встановив та не навів у вироку жодних ознак того, що працівники поліції протиправно вилучили, а слідчий суддя без достатніх підстав арештував вилучений авто і цим були порушені права та законні інтереси власника (володільця) майна.
На час одержання обвинуваченим неправомірної вигоди не змінилися обставини КП, у рамках якого було арештовано авто і які давали достатні підстави для зняття арешту з нього. Суд такого теж не встановив та у вироку не навів. Навпаки, суд встановив, що Y через місяць після вилучення авто першим звернувся по допомогу у його поверненні до обвинуваченого Х . При цьому, він не звертався до апеляційного суду з апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді, клопотанням про зняття арешту з авто, клопотанням до органу досудового розслідування про передачу йому авто на зберігання. Тобто Y на час звернення до Х і до передачі останньому коштів не мав достатніх правових підстав для повернення авто, намагався повернути його не у передбачений КПК спосіб. Та обставина, що в подальшому йому було повернуто автомобіль, а КП закрито за закінченням строків розслідування, висновку колегії суддів не спростовує.
Оскільки вилучення та арешт автомобіля Y не містить ознак протиправності таких дій, пропозиція Х про надання йому коштів за вплив на посадових осіб держави щодо повернення авто володільцю не може кваліфікуватися як вимагання.
Ухвала АП ВАКС від 14.01.2021 (справа № 991/492/19)

#ВАКС #АПВАКС #судовапрактика #369-2КК #вимагання Відкрити / Коментувати

2021-05-18 17:21:31 ​ щодо перевірки наявності непрямої провокації:

Суд враховує той факт, що ОБ_2 був залучений до злочинної діяльності фактично в результаті провокації ОБ_1 з боку ОСОБА_007 (який вже перебував під контролем правоохоронного органу), оскільки саме він неодноразово переконував ОБ_1 переговорити з «керівництвом» з метою поновлення переговорів щодо вирішення питання по зміні кваліфікації його дій в бік пом`якшення і поновлення таких переговорів відбулося шляхом залучення обвинуваченого ОБ_2 до продовження вчинення відповідного злочину.
Застосовуючи правило частини 1 статті 87 КПК в частині визнання недопустимими похідних доказів, суд має встановити не лише те, що первісний доказ отриманий з порушенням фундаментальних прав і свобод людини і використовувався в процедурах, які призвели до отримання похідного доказу, а що похідний доказ здобутий саме завдяки тій інформації, яка міститься в доказі, що визнаний ним недопустимим відповідно до частини 1 статті 87 КПК (постанови ККС ВС від 08.10.2019 у справі № 639/8329/14-к та від 12.11.2019 у справі № 236/863/17). Доктрина «плодів отруєного дерева» передбачає оцінку не лише кожного засобу доказування автономно, а і всього ланцюга безпосередньо пов`язаних між собою доказів, з яких одні випливають з інших та є похідними від них. Критерієм віднесення доказів до «плодів отруєного дерева» є наявність достатніх підстав вважати, що відповідні відомості не були б отримані за відсутності інформації, одержаної незаконним шляхом (постанова ККС ВС від 29.01.2020 у справі № 473/3712/18).
У цій справі Суд звертає увагу, що коли застосування негласних методів розслідування поєднане з підбурюванням одного з обвинувачених, це не означає автоматичної констатації порушення статті 6 Конвенції стосовно інших обвинувачених, які ні прямо, ні опосередковано не були спровоковані до участі у правопорушенні поведінкою поліції (Akbay and others v. Germany від 15.10.2020, заява № 40495/15 та інші, § 145). ЄСПЛ в своїй практиці визнає можливість «непрямої» провокації (рішення у справах Akbay and others v. Germany від 15.10.2020, заява № 40495/15 та інші, § 117, Lalas v. Lithuania від 01.03.2011, заява № 13109/04, § 45), коли особа безпосередньо не контактувала з поліцейськими під прикриттям, але була залучена до правопорушення співучасником, який був безпосередньо підбурений до вчинення правопорушення з боку поліції, якщо дії поліції спонукали до вчинення злочину і цю наступну особу. Для встановлення наявності чи відсутності непрямої (опосередкованої) провокації в таких випадках суд має перевірити, (1) чи передбачалося для поліції, що особа, безпосередньо підбурювана до вчинення правопорушення, буде контактувати з іншими особами для участі у правопорушенні; (2) чи діяльність цієї особи також визначається поведінкою поліцейських та (3) чи вважали причетних осіб співучасниками злочину національні суди.
Наведений вище тест на непряму (опосередковану) провокацію є спеціальним правилом вирішення питання щодо допустимості похідних доказів (застосування доктрини «плодів отруєного дерева»), яке ґрунтується на положеннях частини 1 статті 87 КПК (недопустимими є будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини)…
У розрізі цього критерію непрямої (опосередкованої) провокації зазначена вище методологія ЄСПЛ передбачає визначення спонукальної причини вчинити злочин напряму спровокованого обвинуваченого, яка сформована агентом держави, та встановлення її значення для обвинуваченого, щодо якого перевіряється опосередкована провокація.
Ухвала АП ВАКС від 27.04.2021 (справа № 758/5744/17)

#АПВАКС #271КПК #ЄСПЛ #провокація #агент #судовапрактика Відкрити / Коментувати

2021-05-18 17:17:27 ВИЗНАННЯ ДОКАЗІВ НЕДОПУСТИМИМИ МОЖЕ СПРИЧИНИТИ НЕ ТІЛЬКИ ПРОВОКАЦІЯ, АЛЕ Й НЕПРЯМА ПРОВОКАЦІЯ ЗЛОЧИНУ
хоча й не в цьому випадку…

АП ВАКС вперше за період своєї діяльності (та роботи ВАКС в цілому) визнала факт провокації злочину щодо одного з обвинувачених [в результаті судом було зменшено обсяг обвинувачення та пом’якшено покарання]
…та здійснила перевірку обставин справи [про зловживання впливом слідчим та адвокатом на службових осіб прокуратури з метою зміни кваліфікації злочину на менш тяжку] на предмет того, чи мала місце «непряма провокація» відповідно до практики ЄСПЛ.
Так, у разі встановлення факту провокації з боку агента держави щодо одного з обвинувачених, за умови залучення спровокованою особою інших співучасників, необхідно здійснювати перевірку на предмет непрямої провокації.

щодо встановлення факту провокації та визнання доказів недопустимими:

Враховуючи описану вище поведінку ОСОБА_007 при зустрічах з ОБ_1, а також неодноразові аргументовані відмовляння з боку ОБ_1 надавати неправомірну вигоду за зловживання впливом, Суд на підставі матеріально-правового тесту на провокацію злочину приходить до висновку, що сторона обвинувачення не довела пасивного способу ведення розслідування шляхом залучення ОСОБА_007, який як агент держави проявив активність у фіксуванні протиправної діяльності обвинуваченого ОБ_1, переконуючи останнього продовжити вчинення розслідуваного злочину.
Суд вбачає в цьому порушення встановленого пунктом 1 статті 6 Конвенції права на справедливий розгляд справи як складову права на справедливий суд, деталізоване у практиці ЄСПЛ щодо недопустимості підбурювання до вчинення злочину з боку держави (поліції) та її агентів, та вимог частини 3 статті 271 КПК.
Із врахуванням наведеного вище, правовим наслідком провокації з боку агентів держави є неможливість використання доказів, отриманих в її результаті, тобто мова йде про недопустимість лише доказів, які здобуті саме після провокації і лише в її результаті. При встановлені провокації, докази отримані до неї повною мірою відповідають вимогам пункту 1 статті 6 Конвенції та частини 3 статті 271 КПК, тобто є допустимими. Відкрити / Коментувати

2021-05-18 14:04:35 На самом деле я менеджер будущего, – сказал он. – Так сказать, дизайнер завтрашнего дня. А должность так называется потому, что провокация в наше время перестала быть методом учета и стала главным принципом организации.
– Не понимаю. Как это провокация может быть методом учета?
– Запросто. Это когда у самовара сидят пять эсеров и поют «вихри враждебные веют над нами». А среди них – один внедренный провокатор, который пишет на остальных подробные досье.
– Ага. Понял. А как провокация может быть методом организации?
– Когда провокатор начинает петь «вихри враждебные» первым, – ответил Самарцев. – Чтобы регистрация всех, кто будет подпевать, велась с самого начала. В идеале, даже текст революционной песни сочиняют наши креативщики, чтобы не было никакого самотека.
/В. Пелевин «Ампир «В»

Як Ви мабуть вже здогадались, наступна публікація буде присвячена проблемі провокації злочину Відкрити / Коментувати

2021-05-14 20:52:32 ​ В цьому світлі цікаві також мотиви окремої думки судді АП ВАКС у цій справі. В ній зроблено висновок про відсутність права у «інших осіб» оскаржувати вирок та відсутність підстав для задоволення апеляцій Х та його захисника.
На думку судді оскаржуваний вирок жодним чином не зачіпає прав, свобод та інтересів інших осіб. Внесення змін до угоди призвело до виключення з неї та, як наслідок, відсутності й в оскаржуваному вироку ВАКС будь-яких відомостей, у т. ч. прізвищ і посад осіб, наявність яких у сукупності з обставинами вчинення злочину, дозволяла б будь-кому ідентифікувати відповідних людей, та констатувати винуватість третіх осіб, які не були стороною зазначеної угоди, чи їх співучасть у вчиненні злочину.
Колегія суддів повинна була постановити ухвалу про закриття апеляційного провадження за апеляціями Y і Z , не надаючи жодної оцінки, у т. ч. доводам про: (1) необхідність розгляду справи за обвинуваченням Х в загальному порядку, а не в порядку на підставі угод; (2) можливість /неможливість внесення змін до угоди; (3) правильність/неправильність кваліфікації судом дій Х за ч. 2 ст.369-2 КК. Крім того, більшість колегії суддів при перегляді оскаржуваного рішення, на думку судді, надала оцінку доводам апеляційних скарг Х та його захисника, які не стосувалися тих підстав з яких вирок суду на підставі угоди може бути оскаржений.
#ВАКС #АПВАКС #КПК #угода #судовапрактика Відкрити / Коментувати

2021-05-14 20:51:04 АПЕЛЯЦІЙНЕ ОСКАРЖЕННЯ «ІНШИМИ ОСОБАМИ» ВИРОКУ ЗА УГОДОЮ:
чи має суд зважати на інтереси осіб, щодо яких «погоджено» надання викривальних показів?

Поширеною є практика оскарження вироків за угодами іншими особами (фігурантами КП), які не були стороною угоди і щодо яких за умовами угоди мали бути надані викривальні покази. Такі особи, як правило, посилаються на те, що судом без їхньої участі вирішено питання про їх винуватість, адже за змістом вироку їх може бути ідентифіковано, тим самим на їх думку порушується принцип презумпції невинуватості та стосовно них встановлюються обставини, що мають преюдиційне значення. Практика АП ВАКС з цього питання ще не є сталою.

Суддя-доповідач АП ВАКС повернула апеляцію захисника іншої особи Y (справа за ч.4 ст.190, ч.4 ст.27 - ч.2 ст.15 ч.4 ст.369 КК), зазначивши, що змістом вироку ідентифікувати особу Y, як співучасника дій, в яких обвинувачується X, неможливо. Тому доводи апеляційної скарги в частині тверджень захисника, що у судовому рішенні зазначено про визнання дій Y протиправними, не підтверджені та спростовуються текстом вироку. Відповідно з апеляцією звернулася особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу на даний вирок.
Ухвала судді-доповідача АП ВАКС від 20.11.2020 (справа № 991/6995/20)

ВС відмовив у відкритті провадження за касацією на цю ухвалу (Ухвала ККС ВС від 24.12.2020)

У справі про пропозицію $5 хабаря голові ФДМУ (ч.4 ст.369 КК) АП ВАКС закрила провадження за апеляцією іншої особи, зазначивши таке. У даному випадку вирок оскаржується не сторонами угоди, а особою, яка вважає, що даним вироком порушуються її права згідно з п.10 ч.1 ст.393 КПК. Разом з тим, колегією суддів не встановлено обставин, які б свідчили про порушення прав апелянта при ухваленні вироку чи укладенні угоди щодо наявності висловлювання про його винуватість у вчиненні злочину.
За змістом вироку ідентифікувати особу Y як співучасника дій, в яких обвинувачується X , на думку колегії суддів, неможливо. Тому доводи апеляційної скарги в частині тверджень Y , що у судовому рішенні зазначено про визнання його дій протиправними не підтверджені та спростовуються текстом вироку.
Що стосується обов`язку обвинуваченого X надавати правдиві та викривальні показання у кримінальному провадженні за підозрою у вчиненні злочину за ч.4 ст.369 КК, в тому числі Y, колегія суддів вважає, що вказані записи не свідчать про винуватість апелянта у вчиненні даних злочинів, а свідчить про обов`язок обвинуваченого, передбачений угодою про визнання винуватості, укладеної з прокурором, що відповідає ст.472 КПК.
Ухвала АП ВАКС від 30.07.2020 (справа № 991/3382/20)

ВС відмовив у відкритті провадження з касаційного перегляду цієї ухвали (Ухвала ККС ВС від 18.08.2020).

Разом з тим в іншій справі АП ВАКС задовольнила апеляцію, зокрема, «інших осіб» та скасувала вирок за угодою у справі про зловживання адвокатом впливом на суддю та прокурора. У цій справі АП ВАКС вже скасовувала за апеляціями інших осіб вирок за угодою, проте в подальшому в угоду були внесені зміни та ВАКС затвердив цю угоду.
Однією з підстав для скасування вироку стало те, що суд першої інстанції допустив до повторного розгляду угоду про визнання винуватості, вирок про затвердження якої було скасовано за апеляційною скаргою «інших осіб», фактично не виконав рішення суду апеляційної інстанції, порушив вимоги як КПК, так і вимоги Конституції України, порушив право інших осіб та обвинуваченого на розгляд кримінального провадження в загальному порядку.
Ухвала АП ВАКС від 07.10.2020 (справа № 409/1465/16-к) Відкрити / Коментувати

2021-05-12 18:35:08 ​ВАКС не допустив затвердження угоди про визнання винуватості через невідповідність її сумнівних умов суспільним інтересам
/продовжуємо тему угод про винуватість/

Для должного ж в порядке дел надзора им придана была Лиса за Прокурора.
И слух между народа шел, что Щука Лисоньке снабжала рыбный стол; со всем тем, не было в судьях лицеприязни, и то сказать, что Щукиных проказ удобства не было закрыть на этот раз.
Так делать нечего: пришло писать указ, чтоб виноватую предать позорной казни и, в страх другим, повесить на суку.
«Почтенные судьи!» Лиса тут приступила: «Повесить мало: я б ей казнь определила, какой не видано у нас здесь на веку: чтоб было впредь плутам и страшно, и опасно — так утопить ее в реке». / И. Крылов. Щука

Умови угоди про визнання винуватості будуть відповідати інтересам суспільства, виключно тоді, коли пом`якшення покарання, визначене в угоді, буде збалансоване з обставинами, які є корисними для суспільства. До таких факторів слід віднести: суспільну значущість дій обвинуваченого щодо викриття інших злочинів, його сприяння у проведенні кримінального провадження, вчинення дій з метою усунення негативних наслідків, спричинених суспільно-небезпечним діянням, тощо. Тільки за наявності таких факторів суспільство може бути зацікавленим у здійсненні швидкого судочинства у певному кримінальному провадженні.

ВАКС відмовив в затвердженні угоди у справі про зловживання службовим становищем в.о.голови Державної інноваційної фінансово-кредитної установи (за ч.2 ст.364 КК). Так, за версією обвинувачення Х незаконно одноособово реалізував майно Державної установи у виді права грошової вимоги до ДП «Антонов» на суму понад 16 млн грн на користь третьої особи (Y) за заниженою ціною – 1,544 млн грн, чим завдав державі шкоду у вигляді втрати права грошової вимоги на суму понад 14,6 млн грн.
Колегія суддів ВАКС дійшла висновку, що угода не відповідає закону та суспільним інтересам.
Умови угоди не передбачають жодного обов`язку Х хоча б частково відшкодувати завдані державі збитки. Фактично, у разі затвердження угоди, завдана державним інтересам (понад 14,6 млн грн), залишається невідшкодованою, що, на думку колегії, є недопустимим.
Погоджене покарання (3 роки позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки, з позбавленням права займати керівні посади на 1 рік штраф в розмірі 1 тис н.м.д.г.) не буде забезпечено попереджувального впливу цього покарання. Не буде досягнуто як загальної, так і спеціальної превентивної функції.
З пояснень Х вбачається відсутність беззастережного визнання ним винуватості у вчиненні інкримінованого злочину, пояснення відмінні від формулювання обвинувачення, викладеного в угоді.
Із поданих сторонами матеріалів та отриманих пояснень колегією не встановлено фактів будь-якого сприяння обвинуваченого Х у проведенні кримінального провадження щодо нього чи викриття інших суспільно-небезпечних діянь.
Погоджені в угоді обов`язки є недієвими, їхнє виконання не свідчить про можливість реального відшкодування завданих збитків. Так, для забезпечення відшкодування державі шкоди на Х покладається ряд обов`язків. Зокрема, обвинувачений зобов`язується з`являтися до господарських судів та давати правдиві та послідовні показання з метою повернення Установі права грошової вимоги. Водночас, як вдалося встановити, право грошової вимоги Y відступлене ТОВ Z. За цей час Z вдалося стягнути з ДП «Антонов» суму позики на суму понад 16 млн грн. В той же час, з пояснень прокурора та представника потерпілого вбачається, що Z має ознаки фіктивності, що унеможливлює повернення коштів державному підприємству.
Ця обставина свідчить про те, що жодним чином інтереси суспільства угодою не враховуються. Більше того, згідно з угодою наслідки (результати) розгляду господарських справ не утворюють будь-яких юридичних наслідків для укладеної угоди. Фактично, у випадку належного виконання Х покладених на нього обов`язків, суспільство не отримує будь-якої вигоди (користі).
Ухвала ВАКС від 11.03.2020 (справа № 761/11536/16-к)
#ВАКС #КПК #75КК #угода #судовапрактика Відкрити / Коментувати