АНТиКОР🔺судова практика

2022-01-18 19:53:00 ЗЛОчин чи ПРАВОчин?
відмежування цивільно-правових відносин від злочинних дій

Крошка сын к отцу пришёл, и спросила кроха: что такое хорошо и что такое плохо? / Маяковский В. В.

Одвічна проблема. Де та грань, за якою реалізація принципу свободи договору перетікає в кримінально-карану поведінку? Очевидно, відповідь в злочинному умислі, намірах особи заволодіти чужим майном використовуючи цивільно-правові інструменти, маскуючи злочин під звичайну ділову практику. Довести такі наміри зазвичай непросто. Частіше за все мова йде про склади злочинів, передбачені 190 КК (шахрайство), 191 КК (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем), іноді - 364 КК (зловживання владою або службовим становищем) тощо. Так, сторона захисту часто посилається на те, що склад злочину відсутній, адже відносини між підприємствами мають цивільно-правовий характер – виникли на підставі договору, який є чинним та не визнаний судом недійсним, в свою чергу сторони є вільними у визначенні умов договору. Крім цього, безоплатного вилучення майна не відбулось, адже за договором підприємство отримало кошти, товар, або ж набуло новий актив (!) - дебіторську заборгованість , тобто відбулось виконання договору.

У справі щодо розтрати ₴8,6млн підприємства (ДП, покупець газу) внаслідок укладення та часткового виконання договору купівлі-продажу газу з ТОВ (продавець газу) директора цього підприємства засуджено до 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Суд проаналізував договірну практику ДП та встановив, що воно мало ряд контрагентів, але з ТОВ ніколи раніше не співпрацювало, договір з ТОВ суттєво відрізняється від звичайної договірної практики, містить завідомо дискримінаційні умови для ДП.
Умови договору щодо попередньої оплати у розмірі 100% та умови, що у випадку здійснення часткової оплати оптовий продавець має право не здійснювати передачу газу, а оплачену суму стягнути у якості додаткової санкції штрафу у розмірі 100% від загальної вартості газу, очевидно, створювали підстави для набуття права власності на ці кошти у вигляді штрафних санкцій, без обов`язку їх повернення та обов`язку поставки газу.
Обвинувачений, добре розуміючи ці умови, уклав цей договір минулою датою, тобто відповідно до його умов в останній можливий день здійснення повної оплати, та телефонним зв’язком, у позаробочий час, перебуваючи у відпустці, дав вказівку бухгалтеру перерахувати лише частину обумовленої суми (95%). У той же час, як було встановлено судом та було достовірно відомо обвинуваченому, на рахунках підприємства коштів було достатньо для здійснення повної оплати по договору, щоб не допустити штрафних санкцій.
Вказані обставини свідчать, що метою укладення цього договору було не придбання природного газу, а виведення коштів із володіння ДП та створення умов, за яких їх неможливо буде повернути у встановлений у господарських відносинах спосіб, у зв’язку з порушенням самим ДП умов договору. Отже, укладення договору на завідомо невигідних умовах є способом вчинення кримінального правопорушення.
Вирок ВАКС від 06.08.2020 (справа № 910/398/19) Відкрити / Коментувати

2022-01-18 18:16:39 ​Шановні поціновувачі нашого каналу! Нещодавня хакерська атака, спрямована проти сайтів міністерств та інших органів влади, схоже зачепила і наш паблік - зникли "мємасікі" з багатьох публікацій . Без них, звісно, "не тот компот". Тож будемо поступово відновлювати контент. Задля вашого "спокою" рекомендуємо вам відключити повідомлення (notifications) в настройках каналу на найближчі тиждень-два а тим, хто долучився до нас нещодавно, буде корисно ознайомитися з попередніми оглядами. Відкрити / Коментувати

2022-01-11 13:30:27 ​СУД ВІДМОВИВ В АРЕШТІ МАЙНА ЧЕРЕЗ НЕОБГРУНТОВАНІСТЬ ПІДОЗРИ
Если моя совесть чиста, ни одно обвинение не может ранить меня / Мария Корелли, "Скорбь Сатаны"

АП ВАКС відмовила в арешті майна підозрюваної з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), через необґрунтованість підозри. Ухвала прийнята у справі, що стосується прийняття керівництвом НБУ рішення про надання банку «ВіЕйБі Банк» 1,2 млрд грн стабілізаційного кредиту під заставу об`єктів нерухомості – за відсутності всіх необхідних документів, при цьому вартість переданого в заставу майна була завищена (за версію слідства реальна вартість становила 72,62 млн грн, а не 1,8 млрд грн, заявлених «ВіЕйБі Банком»), внаслідок чого державі спричинено збитки на суму понад 1,1 млрд грн. У справі повідомлено про підозру понад 15 осіб, в тому числі економісту відділу НБУ, підозру якій АП ВАКС і визнала необґрунтованою в цілях арешту майна, виходячи з таких обставин.

У тексті самої підозри зазначено, що за результатами розгляду клопотання ПАТ «ВіЕйБі Банк» про надання кредиту підозрювана виявила недостатність підстав для цього, про що повідомила директора департаменту НБУ. Остання, у свою чергу, дала вказівку підозрюваній підготувати проект пояснювальної записки з висновком про можливість надання кредиту позичальнику, що підозрювана виконала, засвідчила своїм підписом та передала керівнику підрозділу банку. Про жодні інші протиправні дії підозрювана не повідомлена, посилань на них у тексті підозри не має, відомостей про її відносини з іншими посадовими особами додані до клопотання матеріали не містять, відсутні дані про можливий зговір з директором департаменту НБУ. Необґрунтованими є й доводи сторони обвинувачення про те, що підозрювана повинна була повернути ПАТ «ВіЕйБі Банк» документи на отримання кредиту, оскільки вона не мала повноважень діяти від імені НБУ у відносинах з третіми особами.
Крім того, колегія суддів враховує, що у даному кримінальному провадженні про підозру повідомлено більше п`ятнадцяти осіб. Підозрювана як головний економіст банку не мала повноважень приймати будь-які рішення щодо видачі кредиту, підготовка нею проекту пояснювальної записки за вказівкою директора департаменту носила технічний, а не управлінсько-розпорядчий характер.
Повідомлення про підозру та додані до клопотання про арешт майна матеріали не містять відомостей обізнаності підозрюваної про злочинні наміри інших співучасників чи про будь-які домовленості з ними. Виконання економістом вказівки директора департаменту підготувати проект пояснювальної записки для видачі кредиту, на переконання колегії суддів, не може вважатися, за наведених вище обставин, пособництвом у вчиненні злочину, а відтак підозра Підозрюваній у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення є необґрунтованою для цілей арешту належного їй майна.
Більше того, потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у право власності підозрюваної, чоловіка підозрюваної, як арешт належного їм на праві спільної сумісної власності майна з метою забезпечення позову.
Такий висновок колегії суддів не є втручанням у компетенцію органу досудового розслідування, прокурора, не перешкоджає їм й надалі підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, не скасовує підозру та не змінює її, не має правових наслідків для вирішення будь-яких інших питань кримінального провадження.

Ухвала АП ВАКС від 04.11.2021 (справа № 991/6058/21)
Окрема думка
#АПВАКС #арештмайна #підозра #КПК #ВАКС #корупція #злочин #суд #доказ #САП #НАБУ #адвокат #захисник Відкрити / Коментувати

2022-01-11 12:46:20 СУД ВІДМОВИВ В АРЕШТІ МАЙНА ЧЕРЕЗ НЕОБГРУНТОВАНІСТЬ ПІДОЗРИ
Если моя совесть чиста, ни одно обвинение не может ранить меня / Мария Корелли, "Скорбь Сатаны"

АП ВАКС відмовила в арешті майна підозрюваної з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), через необґрунтованість підозри. Ухвала прийнята у справі, що стосується прийняття керівництвом НБУ рішення про надання банку «ВіЕйБі Банк» 1,2 млрд грн стабілізаційного кредиту під заставу об`єктів нерухомості – за відсутності всіх необхідних документів, при цьому вартість переданого в заставу майна була завищена (за версію слідства реальна вартість становила 72,62 млн грн, а не 1,8 млрд грн, заявлених «ВіЕйБі Банком»), внаслідок чого державі спричинено збитки на суму понад 1,1 млрд грн. У справі повідомлено про підозру понад 15 осіб, в тому числі економісту відділу НБУ, підозру якій АП ВАКС і визнала необґрунтованою в цілях арешту майна, виходячи з таких обставин.

У тексті самої підозри зазначено, що за результатами розгляду клопотання ПАТ «ВіЕйБі Банк» про надання кредиту підозрювана виявила недостатність підстав для цього, про що повідомила директора департаменту НБУ. Остання, у свою чергу, дала вказівку підозрюваній підготувати проект пояснювальної записки з висновком про можливість надання кредиту позичальнику, що підозрювана виконала, засвідчила своїм підписом та передала керівнику підрозділу банку. Про жодні інші протиправні дії підозрювана не повідомлена, посилань на них у тексті підозри не має, відомостей про її відносини з іншими посадовими особами додані до клопотання матеріали не містять, відсутні дані про можливий зговір з директором департаменту НБУ. Необґрунтованими є й доводи сторони обвинувачення про те, що підозрювана повинна була повернути ПАТ «ВіЕйБі Банк» документи на отримання кредиту, оскільки вона не мала повноважень діяти від імені НБУ у відносинах з третіми особами.
Крім того, колегія суддів враховує, що у даному кримінальному провадженні про підозру повідомлено більше п`ятнадцяти осіб. Підозрювана як головний економіст банку не мала повноважень приймати будь-які рішення щодо видачі кредиту, підготовка нею проекту пояснювальної записки за вказівкою директора департаменту носила технічний, а не управлінсько-розпорядчий характер.
Повідомлення про підозру та додані до клопотання про арешт майна матеріали не містять відомостей обізнаності підозрюваної про злочинні наміри інших співучасників чи про будь-які домовленості з ними. Виконання економістом вказівки директора департаменту підготувати проект пояснювальної записки для видачі кредиту, на переконання колегії суддів, не може вважатися, за наведених вище обставин, пособництвом у вчиненні злочину, а відтак підозра Підозрюваній у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення є необґрунтованою для цілей арешту належного їй майна.
Більше того, потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у право власності підозрюваної, чоловіка підозрюваної, як арешт належного їм на праві спільної сумісної власності майна з метою забезпечення позову.
Такий висновок колегії суддів не є втручанням у компетенцію органу досудового розслідування, прокурора, не перешкоджає їм й надалі підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, не скасовує підозру та не змінює її, не має правових наслідків для вирішення будь-яких інших питань кримінального провадження.

Ухвала АП ВАКС від 04.11.2021 (справа № 991/6058/21)
Окрема думка
#АПВАКС #арештмайна #підозра #КПК #ВАКС #корупція #злочин #суд #доказ #САП #НАБУ #адвокат #захисник Відкрити / Коментувати

2022-01-05 17:03:00 ​Надані стороною захисту та представником іншої особи докази та пояснення у своїй сукупності та у співставленні з поясненнями та доказами сторони обвинувачення не є достатньо переконливими, щоб спростувати презумпцію перебування вилучених грошових коштів у власності підозрюваного силу його фактичного володіння ними.
Оскільки для стороннього спостерігача (в цьому випадку детектива, що проводив обшук) володіння (тримання) річчю для власника не мало ніякого іншого зовнішнього прояву аніж володіння річчю «для себе» (володіння власника), він прийшов до правомірного припущення, що знаходження речі під контролем підозрюваного (фактично у його володінні) свідчить про належність виявлених готівкових коштів підозрюваному.
Так, (1) вилучені кошти в іноземній валюті, знаходились у закритому сейфі в будинку, в якому проживав підозрюваний разом із своєю дружиною. (2) Жінка підозрюваного до відкриття сейфу зазначила, що в ньому зберігаються речі і зброя чоловіка, а після відкриття – підтвердила належність коштів підозрюваному. (3) Беззаперечних доказів факту вчинення та виконання підозрюваним зобов`язань з договору зберігання готівкової іноземної валюти іншої особи не надано. (4) Підозрюваний та третя особа є близькими особами (зять - тесть), інтереси яких в цьому судовому провадженні є спільними - уникнути обтяження вилучених грошових коштів арештом майна як заходом забезпечення кримінального провадження.
З урахуванням наведеного, Суд приходить до висновку про належність вилучених під час обшуку готівкових коштів в іноземній валюті підозрюваному.
Ухвала АП ВАКС від 04.02.2020 (справа № 991/908/19) https://reyestr.court.gov.ua/Review/87452256
Алогічний підхід застосовано у таких рішеннях:
Ухвала АП ВАКС від 18.12.2020 (справа № 991/10018/20)
Ухвала ВАКС від 12.02.2020 (справа № 757/23925/17-к)
Ухвала АП ВАКС від 04.12.2019 (справа № 760/7945/19)
#АПВАКС #ВАКС #арештмайна #презумпціяправавласності Відкрити / Коментувати

2022-01-05 17:02:00 ЗАСТОСУВАННЯ СУДОМ ПРЕЗУМПЦІЇ ПРАВА ВЛАСНОСТІ ФАКТИЧНОГО ВОЛОДІЛЬЦЯ [CORPUS POSSESSIONIS] ПРИ АРЕШТІ КОШТІВ З МЕТОЮ КОНФІСКАЦІЇ
Машина на жену, дача на тестя У тебя ничего нет! Ты голодранец! / Берегись автомобиля

При вирішенні питання про арешт вилученої в ході обшуку житла підозрюваного готівки (яка не є безпосереднім предметом злочину) з метою забезпечення конфіскації як виду покарання чи спецконфіскації слід виходити з презумпції права власності фактичного володільця. Вказана презумпція стосується перш за все рухомих речей, право власності щодо яких не підлягає державній реєстрації, чи відчуження яких не потребує нотаріального посвідчення письмових правочинів, або речей, що визначені родовими ознаками (зокрема, грошових коштів), та діє доти, доки не буде доведене зворотне.
Такий підхід застосувала АП ВАКС у наведеному нижче випадку, при цьому відхилила довід сторони захисту про зберігання підозрюваним у себе в житлі коштів іншої особи на суму понад 200 тис. доларів США без відповідного договору.

При виявленні та вилученні рухомих речей, що не підлягають державній реєстрації, суд має виходити з: 1) дії презумпції права власності за особою, яка володіє (реально панує, здійснює фактичний контроль над річчю - corpus possessionis); 2) спростування вказаної презумпції можливе за наявності беззаперечних доказів чи їх сукупності (зокрема, рішення суду щодо визнання права власності зі іншою особою, письмові докази, дата складання яких мала місце до моменту вилучення та не викликає сумнівів, матеріали фото-, відеофіксації, речові докази тощо); 3) показання свідків та пояснення зацікавлених осіб за умови обов`язкової письмової форми правочину не мають братися до уваги при вирішенні питання про спростування презумпції; 4) пояснення сторін оцінюються у співставленні із фактичними обставинами та наданими доказами.
Так, договір зберігання має вчинятися у письмовій формі у разі зберігання речей чи коштів на суму, що перевищує 340 грн.
Зі змісту абз.2 ч.1 ст.218 ЦК не може доводитися свідченням свідків не лише заперечення факту вчинення правочину, а й факт його вчинення, а також виконання зобов`язань, що виникли з правочину.
Таким чином, пояснення учасників судового провадження не є джерелом доказів в кримінальному процесі та при доказуванні під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, та не можуть враховуватися судом як докази укладання (виконання) договору зберігання вилучених при обшуку грошових коштів (сума яких перевищує еквівалент 20 нмдг), а в кінцевому випадку - належності їх іншій особі з огляду на приписи цивільного законодавства.
Згідно до ЦК (ст.396, 400 та інші) з боку держави надається юридичний захист добросовісному володінню (без постановлення питання про право власності, вирішення якого пов`язане із значними витратами). Володіння захищається не заради самого себе, а заради права власності, як видимість власності, як її прояв. Наявність володіння породжує презумпцію власності. У зв`язку з цим Суд приходить до висновку, що вказана презумпція діє перш за все стосовно рухомих речей, право власності чи правочини щодо яких не підлягають державній реєстрації, чи відчуження яких не потребує нотаріального посвідчення письмових правочинів, та діє доти, доки не буде доведене зворотне.
Вказана презумпція застосовна до ситуації, що розглядається, оскільки: 1) виявлені та вилучені грошові кошти в іноземній валюті зберігалися за місцем проживання (у володінні та під контролем) підозрюваного; 2) інша особа заявляє, що саме він є власником вилучених речей; 3) вказані речі є рухомим майном (грошовими коштами в іноземній валюті), право власності на які не підлягає державній реєстрації; 4) обов`язкової письмової форми договору зберігання не дотримано. Особливо це стосується речей, що визначені родовими ознаками, якими є грошові кошти. Відкрити / Коментувати

2021-12-25 14:48:00 ​Отже, в цьому кримінальному провадженні на початковому етапі досудового розслідування до виключних повноважень прокурора належало вчинення ряду термінових процесуальних дій, що виправдовувало вчинення ним самостійно необхідних процесуальних та слідчих дій, спрямованих як на перевірку відсутності провокації, так і первісну перевірку та підтвердження отриманих відомостей (щодо статусу судді), в обсязі необхідному для прийняття рішення щодо ініціювання проведення НСРД. Наведені вище обставини з об`єктивних причин обумовлювали перебування матеріалів кримінального провадження у прокурора та направлення їх до органу досудового розслідування пізніше наступного дня з моменту реєстрації ним кримінального провадження. Однак це жодним чином не вплинуло та не впливає на достовірність отриманих доказів, а також не підриває загальну справедливість судового розгляду в розумінні Конвенції.
Крім цього, враховуючи стислі строки можливої зустрічі заявника з обвинуваченим та потребу у проведенні невідкладних слідчих дій, витрачання часу на фактичне передання матеріалів кримінального провадження до органу досудового розслідування та очікування прокурором початку проведення відповідної перевірки повідомлених обставин слідчими, могло призвести до безповоротної втрати доказів у кримінальному провадженні.
При цьому основні слідчі дії (за виключенням невідкладних та тих, вчинення яких належить до виключної компетенції прокурора) проводились детективом або за відповідним дорученням працівником оперативного підрозділу, а тому не вбачається проведення прокурором самостійно досудового розслідування до такого рівня, що це поставило під сумнів ефективність та здійснюваність прокурорського нагляду.
Вимоги ч.7 ст.214 КПК не забороняють проводити досудове розслідування прокурору. Її мета - забезпечити невідкладність початку досудового розслідування. У цьому випадку прокурор невідкладно розпочав досудове розслідування самостійно, що відповідає ст.36 КПК. При цьому, виходячи зі змісту цієї статті, повноваження прокурора щодо вчинення процесуальних та слідчих дій не обумовлюються створенням слідчої групи, як на цьому наголошував захисник. Суд звертає увагу, що прокурор здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва саме досудовим розслідуванням, а не слідчими (абз.1 ч.2 ст.36 КПК).
З наведеного слідує, що прокурор для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень не вчиняв жодних процесуальних дій поза своїми повноваженнями, передбаченими КПК. З цих підстав Суд відхиляє наведений вище довід захисту щодо недопустимості доказів.
Ухвала АП ВАКС від 19.02.2021 (справа № 487/5684/19)
З наведеною позицію погодився ККС ВС
#АПВАКС #214КПК #36КПК #активністьпрокурора #недопустимістьдоказів Відкрити / Коментувати

2021-12-25 14:47:00 АКТИВНІСТЬ ПРОКУРОРА НА ПОЧАТКОВОМУ ЕТАПІ СЛІДСТВА: ЧИ СПРИЧИНЯЄ ЦЕ НЕДОПУСТИМІСТЬ ДОКАЗІВ?
/про самостійне проведення прокурором досудового розслідування до моменту визначення ним органу досудового розслідування в порядку ч.7 ст.214 КПК/
Надо просто делать всё, на что ты способен, а не гадать, как сложатся обстоятельства /
Макс Фрай. Болтливый мертвец

Трапляються випадки, коли прокурор вносить відомості в ЄРДР та одразу після цього (протягом декількох днів) самостійно допитує заявника, проводить огляд його телефонів, приймає рішення про контроль за вчинення злочину, отримує у слідчого судді дозволи на проведення інших НСРД та навіть доручає оперативному підрозділу їх реалізацію. Лише після цього прокурор визначає орган досудового розслідування та фактично передає зібрані ним матеріали в порядку ч.7 ст.214 КПК.
На думку сторони захисту такі дії прокурор вчиняє поза межами своїх процесуальних повноважень, що є окремою підставою для визнання доказів недопустимими.
АП ВАКС не погодилась з такими твердженнями захисту, зазначивши наступне.

Закон допускає процесуальну активність прокурора у кримінальному провадженні в частині самостійного проведення слідчих дій, а в окремих випадках визначає його як суб`єкта з виключними процесуальними повноваженнями щодо вчинення окремих процесуальних дій чи прийняття певних процесуальних рішень. Процесуальна активність прокурора повинна визнаватись неправомірною лише у разі, коли комплекс слідчих дій, проведений прокурором, настільки значний за обсягом, що це нівелює таку конституційну функцію прокуратури як нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку (досудове розслідування проведене прокурором призвело до фактичної відсутності нагляду, як необхідного правового механізму контролю за додержанням законів під час проведення досудового розслідування) та не викликана необхідністю, яку можна розумним чином пояснити.
З матеріалів провадження вбачається, що: (1) 18.03.2019 прокурор вніс відомості до ЄРДР та лише 26.03.2019 направив наявні у нього матеріали провадження до НАБУ; (2) протягом 18-20.03.2019 прокурор самостійно: допитав заявника, оглянув веб-сайти та роздрукував документи про обрання обвинуваченого суддею, заступник Генерального прокурора - керівник САП склав клопотання про дозвіл на проведення НСРД стосовно обвинуваченого, який обіймав посаду судді, та прийняв постанову про проведення контролю за вчиненням злочину; прокурор надав доручення оперативному підрозділу щодо виконання ухвал та постанови прокурора про проведення НСРД.
Зазначені дії, проведені прокурором, були необхідними та невідкладними процесуальними заходами з огляду на такі обставини кримінального провадження: (1) факти надходження до прокурора матеріалів УСБУ в Одеській області та особистого звернення до нього заявника із заявою про злочин; (2) стислі строки між початком досудового розслідування (18.03.2019) та ймовірною наступною зустріччю заявника з обвинуваченим щодо передання неправомірної вигоди (20.03.2019); (3) специфіку викриття корупційних злочинів, що обумовлює необхідність проведення синхронізованого комплексу НСРД, дозвіл на проведення яких мав надавати суд; (4) ініціювання перед судом питання щодо надання дозволу на проведення НСРД стосовно судді та прийняття постанови про проведення контролю за вчиненням злочину належить до виключної компетенції, зокрема, заступника Генерального прокурора. Відкрити / Коментувати

2021-12-09 15:18:15 ​ДЕЯКІ НЮАНСИ РОЗГЛЯДУ СКАРГ ПРОКУРОРОМ ВИЩОГО РІВНЯ В ПОРЯДКУ СТ.308 КПК
/1/ коли прокурор вищого рівня не може розглядати скарги на недотримання розумних строків?
/2/ чи може Генеральний прокурор давати вказівки прокурорам САП?

Скарга в порядку ст.308 КПК як прокурором вищого рівня була розглянута першим заступником керівника САП, який виконував обов’язки керівника САП. Одночасно з цим він входив до групи прокурорів у цьому ж кримінальному провадженні і не був старшим групи. Слідчий суддя дійшов висновку, що в такому випадку розгляд скарги був здійснений неналежним суб`єктом.

В цьому кримінальному провадженні виконуючий обов`язки керівника САП включений до групи прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво досудовим розслідуванням. З одного боку, не будучи при цьому старшим групи прокурорів, він відповідно до вимог ЗУ «Про прокуратуру» є прокурором вищого рівня відносно інших прокурорів САП, однак, у процесуальному сенсі він підпорядкований іншому прокурору (старшому групи). В умовах процесуального підпорядкування прокурора вищого рівня вбачається, що він не може бути належним суб`єктом розгляду скарги на недотримання розумних строків, та не може надавати відповідні вказівки, спрямовані на дотримання розумних строків старшому групи, прокурором якої він є.
Ухвала слідчого судді ВАКС від 17.11.2021 (справа № 991/7566/21)
Ухвала слідчого судді ВАКС від 06.10.2021 (справа № 991/6385/21)

В.о. керівника САП – перший заступник керівника САП, хоча і є особою, на яку відповідно до ст.308 КПК, ч.5 ст.8-1 ЗУ «Про прокуратуру» покладено обов`язок щодо організації розгляду і вирішення скарг на недотримання розумних строків, проте у контексті цього кримінального провадження в якому він входить до складу групи прокурорів та підпорядкований старшому групи прокурорів, він не є прокурором вищого рівня.
Ухвала слідчого судді ВАКС від 29.12.2020 (справа № 991/10292/20)

Так само Генеральний прокурор не є прокурором вищого рівня у кримінальних провадженнях, в яких процесуальне керівництво здійснюють прокурори САП.
Генеральний прокурор не мав повноважень прокурора вищого рівня щодо розгляду скарги щодо недотримання розумних строків під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, в якому здійснювали процесуальне керівництво прокурори САП. Крім того, Генеральний прокурор не має права давати вказівки прокурорам САП та здійснювати інші дії, які прямо стосуються реалізації прокурорами їх повноважень, а тому розгляд такої скарги цим суб`єктом унеможливлює подальше надання вказівок для здійснення певних дій чи прийняття рішень щодо розумності строків досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні.
Ухвала слідчого судді ВАКС від 05.10.2021 (справа № 991/6789/21)
Ухвала слідчого судді ВАКС від 19.10.2021 (справа № 991/6958/21)
#ВАКС #308КПК #САП Відкрити / Коментувати

2021-12-03 08:44:00 ​"ГРУПОВЕ" ПОРУШЕННЯ СТРОКУ НА АПЕЛЯЦІЙНЕ ОСКАРЖЕННЯ: ЧИ НЕДБАЛІСТЬ?
/про поважність причин для поновлення строку/
3 роки досудового слідства… понад 2,5 роки судового розгляду
= 3 дня пропуску строку апеляційного оскарження

15.09.2021 ВАКС ухвалив виправдувальний вирок, останнім днем строку апеляційного оскарження якого було 18.10.2021. Проте прокурор подав апеляційну скаргу 21.10.2021 та просив поновити строк на подання апеляції. В обґрунтування поважності причин пропуску цього строку прокурор зазначив, що: (1) проголошення вироку відбувалось за відсутності прокурора; (2) текст вироку надійшов до Офісу Генерального прокурора 20.09.2021 та отриманий ним, як прокурором у кримінальному провадженні, 24.09.2021; (3) у період часу із 04.10.2021 по 08.10.2021 прокурор перебував у відпустці.
АП ВАКС відмовила в задоволенні цього клопотання прокурора та повернула йому апеляцію, виходячи з наступного.

Постановою керівника САП визначено групу прокурорів у кримінальному провадженні у складі 6 прокурорів.
У судовому засідання 14.09.2021, в якому брав участь прокурор, суд заслухав останнє слово обвинуваченої, повідомив про вихід до нарадчої кімнати із зазначенням про те, що оголошення вироку планується о 08:00 15.09.2021.
15.09.2021 було проголошено вирок, однак жодний з прокурорів у даному кримінальному провадженні не був присутній під час його проголошення.
В цей же день,15.09.2021, копія вироку була направлена на адресу САП, яка її отримала 17.09.2021 та 20.09.2021 зареєстровала в електронній системі документообігу. В свою чергу, 21.09.2021 в.о. керівником САП копію вироку до відома було спрямовано прокурорам у цьому провадженні – апелянту та старшому групи прокурорів, який 24.09.2021 надав вказівку про внесення апеляційної скарги на вирок.
Поняття «прокурор», яке вживається у ст.393 КПК як суб`єкт апеляційного оскарження, охоплює не лише певну посадову особу, яка безпосередньо брала участь у судовому засіданні та здійснювала повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, а й інших прокурорів, визначених у порядку ст.37 КПК, й прокурорів вищого рівня, визначених у ч.4 ст.36 КПК.
Надаючи оцінку доводам прокурора в частині особливостей документообігу в Офісі Генерального прокурора, внаслідок яких вирок від 15.09.2021 був особисто отриманий прокурором лише 24.09.2021, колегія суддів виходить з того, що особливості організації внутрішнього документообігу у системі органів прокуратури не можуть змінювати загальний порядок обчислення строку на апеляційне оскарження вироку суду першої інстанції, визначений у ч.2 ст.395 КПК. А тому до такого доводу колегія суддів ставиться критично та відхиляє його.
Що стосується посилання прокурора на перебування у відпустці протягом п`яти днів в період часу, на протязі якого тривав 30-ий строк апеляційного оскарження, колегія суддів також відхиляє такий довід, оскільки прокурором не доведено, що решти строку апеляційного оскарження було об`єктивно недостатньо для підготовки та подання апеляційної скарги.
Крім того, прокурором не надано будь-яких доказів того, що інші прокурори, зокрема й ті решта п`ять прокурорів, що були призначені у якості прокурорів у кримінальному провадженні, які були наділені правом звернутись з апеляційною скаргою, перебували під впливом таких обставин, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.
Ухвала АП ВАКС від 03.11.2021 (справа № 161/3363/19) Відкрити / Коментувати