АНТиКОР🔺судова практика

2021-11-18 13:35:11 ​НЕ-ПОВЕРНЕННЯ ОБВИНУВАЛЬНОГО АКТУ:
обсяг обвинувачення та правильність кваліфікації не можна перевіряти в підготовчому засіданні
... Ни в коем случае нельзя спешить с выводами — ответ на задачу всегда находится в конце, а не в начале / Братья Вайнеры. Визит к Минотавру

Деякі суди фактично проводять судовий розгляд по суті вже у підготовчому судовому засіданні на підставі аналізу змісту обвинувального акту – і як наслідок повертають обвинувальний акт через невідповідність його п.5 ч.2 ст.291 КПК. Не є таємницею, що іноді механізм повернення обвинувального акту використовується й для ухилення суддями від розгляду по суті «небажаних» справ.
У наведеному випадку ВАКС повернув прокурору обвинувальний акт з підстав (1) відсутності у ньому викладу фактичних обставин кримінального правопорушення відповідно до п.5 ч.2 ст.291 КПК та (2) неправильної кваліфікації дій обвинуваченого. При цьому суд ототожнив поняття «формула і формулювання обвинувачення» та «правова модель кримінального правопорушення» та дійшов висновку, що через вказані вище недоліки обвинувального акту провести судовий розгляд неможливо з об’єктивних причин.
АП ВАКС не погодилась з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Наведені у п.5 ч.2 ст.291 КПК складові стосуються не змісту обвинувального акту, а його форми (реквізитів), оскільки (1) їх наявність перевіряється судом на стадії підготовчого провадження та (2) наслідком відсутності хоча б одного з цих елементів може бути застосування правила, закріпленого у п.3 ч.3 ст.314 КПК.
При цьому на стадії підготовчого провадження суд першої інстанції не може надавати процесуальної оцінки (1) обсягу обвинувачення (повноти зазначення в обвинувальному акті інформації про час, місце, спосіб, мотиви, мету та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) та (2) правильності юридичної кваліфікації дій обвинуваченого.
Так, оцінка вказаних елементів стосуються вже не форми обвинувального акту, а його змісту, у зв`язку з чим відповідність їм пред`явленого обвинувачення перевіряється судом під час прийняття рішення по суті. Зокрема, кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність чи повноту визначення прокурором обсягу обвинувачення або зобов`язувати його змінювати, оскільки визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора.
Із огляду на вищенаведене на підготовчому провадженні суд першої інстанції не вправі перевіряти правильність обраної кваліфікації, наявність усіх елементів складу кримінального правопорушення, яке інкримінується особі (їх повноту), так як законодавець не наділяє суд під час підготовчого судового засідання повноваженнями оцінювати процесуальне рішення прокурора про закінчення досудового розслідування в частині достатності доказів та повноти формулювання офіційної версії обвинувачення.
Таким чином, здійснення у ході підготовчого судового засідання перевірки відповідності обвинувального акта вимогам п.5 ч.2 ст.291 КПК передбачає формальне з`ясування наявності в такому рішенні прокурора наведених обов`язкових реквізитів.
На думку апеляційного суду помилковим є висновок суду першої інстанції, згідно з яким категорія кримінального процесу «формула і формулювання обвинувачення», яка використовується з метою правильного оформлення прокурором свого рішення щодо висунення особі обвинувачення (на стадії підготовчого провадження), була ототожнена з такою категорією кримінального права як «правова модель кримінального правопорушення», котра під час судового провадження використовується у ході з`ясування судом чи є в діях особи склад інкримінованого їй кримінального правопорушення (на стадії ухвалення за наслідками судового розгляду рішення по суті).
Ухвала АП ВАКС від 25.10.2021 (справа № 633/69/21) #ВАКС #АПВАКС #314КПК #291КПК #поверненняобвинувальногоакту Відкрити / Коментувати

2021-11-12 12:04:26 ​ПОЗОВ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ / «НІ» надмірному формалізму
Ударим автопробегом по бездорожью, разгильдяйству и бюрократизму! / И. Ильф, Е. Петров. Золотой Теленок

За наслідками підготовчого засідання суд першої інстанції призначив судовий розгляд, одночасно з цим повернув цивільному позивачу (Мінекономіки) цивільний позов на суму 296 млн грн. Суд зазначив, що позивач не усунув недоліки та позовна заява (нова редакція) не містить: 1) поштових індексів, місця проживання, РНОКПП та номерів засобів зв`язку цивільних відповідачів; 2) обґрунтованого розрахунку сум, що підлягали б стягненню. АП ВАКС не погодилась з таким висновком суду першої інстанції з наступних мотивів.

Вимоги ст.175 ЦПК щодо форми та змісту позовної заяви в КП застосовуються в обмеженому вигляді з урахуванням перерозподілу тягаря доказування, перетину предмету доказування у кримінальному та цивільному провадженні за позовом про відшкодування шкоди, завданої злочином.
Правові наслідки у вигляді залишення позовної заяви без руху та її повернення, можуть бути застосовані судом у КП лише у разі, якщо такі недоліки унеможливлюють або суттєво перешкоджають розгляду цивільного позову по суті.
Незазначення цивільним позивачем у позові в КП податкових номерів обвинувачених (цивільних відповідачів) як платників податків, номерів засобів зв`язку, точних даних про їхнє місце проживання та обґрунтованого розрахунку суми ціни позову, не перешкоджає суду в цьому КП (та й in abstracto) розглянути позов по суті разом з обвинувальним актом.
Одночасний розгляд судом обвинувального акту й цивільного позову, з точки зору доказування, має ряд особливостей, які посилюють захист прав громадян та законних інтересів юридичних осіб, що зазнали шкоди від злочину, й сприяють більш швидкому та повному її відшкодуванню. Головний обов`язок держави полягає в утвердженні та забезпеченні прав і свобод людини, тому вся діяльність осіб, які ведуть КП, має бути спрямована на реальне забезпечення прав і законних інтересів учасників цього провадження, і насамперед потерпілого (цивільного позивача).
Елементи предмету доказування у КП (подія злочину, форма вини, розмір збитків) тісно перетинаються із предметом доказування за позовами про відшкодування позадоговірної (у цьому випадку - деліктної) шкоди у позовному провадженні за правилами ЦПК, та, відповідно, окремими, змістовними вимогами до оформлення позовної заяви.
На відміну від цивільного судочинства, в якому обов`язок доказування обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на неї, у КП доказування зазначених обставин, у тому числі, особи, яка завдала шкоди злочином, її винуватості, виду завданої злочином шкоди та її розміру, покладається на слідчого та прокурора, які наділені відповідними повноваженнями для його здійснення.
Відповідно, зазначені вище відомості містяться в обвинувальному акті та матеріалах КП, зібраних стороною обвинувачення, та відомі суду, який розглядає вказаний обвинувальний акт по суті. Крім того, винуватість тієї чи іншої особи встановлюється за результатами розгляду обвинувального акту по суті у вироку суду і не завжди може бути достеменно відома потерпілому (цивільному позивачу) на момент звернення з позовом (але в будь-якому випадку до початку судового розгляду).
Викладене свідчить про формальний, не обов`язковий характер суворого дотримання цивільним позивачем вимог щодо форми і змісту цивільного позову у КП в зазначеній вище частині та недоцільності висування судом до цивільного позивача вимог дублювання чи виправлення в позові тієї інформації, яка вже є в розпорядженні суду (останнє підтверджується змістом самої оскаржуваної ухвали).
Крім цього, Суд звертає увагу на очевидну непропорційність вжитого обмеження прав цивільного позивача суспільній небезпечності інкримінованого злочину та ймовірному розміру завданої шкоди, що порушує принцип верховенства права та суперечить завданням КП.

Ухвала АП ВАКС від 12.12.2019 (справа № 760/18987/18)
Така позиція підтримана, зокрема, Чернігівським апеляційним судом.

#ВАКС #АПВАСК #цивільнийпозов #128КПК Відкрити / Коментувати

2021-11-08 18:53:00 ​Прокурор обґрунтовано виходив із того, що наявність суперечливих доказів на підтвердження наявності та відсутності одного із елементів складу злочину, передбаченого ч. 2 ст.364 КК, не досягає рівня доведеності «поза розумним сумнівом».
При цьому, важливим є дотримання балансу між дискреційними повноваженнями прокурора (зокрема, щодо закриття кримінального провадження) і його обов`язком підтримувати державне обвинувачення, обов`язком виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного.
При цьому, слідча суддя має оцінювати постанову у світлі досягнення завдань кримінального провадження.
Слідчий суддя не може втручатися у процес прийняття рішень прокурором, із урахуванням його незалежності, гарантованої законом, його професійного досвіду і експертизи, а також певної свободи розсуду, що випливає із особливого становища його як особи, що здійснювала процесуальне керівництво у цьому кримінальному провадженні, обізнаної із обставинами справи, та такої, що може оцінити подальшу успішність справи у суді.
Ухвала слідчого судді ВАКС від 13.10.2021 (справа № 991/3849/21)
#ВАКС #284КПК #364КК #Роттердам+ #закриття Відкрити / Коментувати

2021-11-08 18:52:00 ​КАК-ТО ТАК…
/мотиви чергового закриття найбільш резонансної кримінальної справи - «Роттердам+»/
Вы не понимаете, это другое! / идиоматическое выражение

САП вчетверте закрило справу «Роттердам+» стосовно підозрюваних на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК (за недоведеністю вини).
Розслідування здійснювалось, зокрема, за ст.364 КК. За версією слідства внаслідок прийняття НКРЕКП Постанови № 289 до тарифу (ціни) на електроенергію, що виробляли ТЕС групи приватних компаній ДТЕК, були включені видатки, які насправді не здійснювалися – витрати на доставку та перевалку енергетичного вугілля в Україну з портів у Європі. Це призвело до зростання вартості всієї електричної енергії і, як наслідок, зростання тарифів на електроенергію для промисловості, об’єктів соціальної інфраструктури, підприємців, які, понесли фінансовий тягар з оплати необґрунтованого тарифу. Протягом 2016-2017 рр це спричинило збитки споживачам електроенергії на суму ₴18,68 млрд (приблизно $715 млн).
Однією з підстав для закриття провадження було недоведення спричинення злочином майнової шкоди.
Слідчий суддя погодився з законністю закриття КП, зазначивши, зокрема наступне.

Слідча суддя критично ставиться до тверджень скаржників стосовно того, що шкода була завдана усім особам, що проживають чи працюють на території України, оскільки ст.364 КК є матеріальним складом злочину, та прямо передбачає вимірювання шкоди в матеріальному еквіваленті. Кримінальне право регулює суспільні відносини імперативним способом, тому слідча суддя не може довільно тлумачити поняття, чіткі дефініції яких містяться в тексті кримінального закону. В Україні діє принцип верховенства права, складником якого є принцип правової визначеності, вільне тлумачення «істотної шкоди» й «тяжких наслідків» суперечать цьому принципу. Наслідки, які неможливо виразити у еквіваленті грошової оцінки, не можуть бути визнані істотною шкодою чи тяжкими наслідками.
Слідча суддя звертає увагу на очевидну конфліктну ситуацію, пов`язану з різними результатами експертиз, що по-різному відповідають на питання щодо збитків. Встановлення висновками експертів різниці між прогнозованою оптовою ринковою ціною електричної енергії, що затверджена постановами НКРЕКП, та прогнозованою оптовою ринковою ціною електричної енергії [розрахованою за умови врахування при проведенні розрахунків витрат на доставку вугілля з портів Амстердам - Роттердам - Антверпен до українського порту та транспортування вугілля зі судна на склади українських портів виключно на обсяги імпортованого вугілля], не вказує на те, що така різниця є матеріальною шкодою (збитками). Висновки брали до уваги довідки, складені спеціалістом НАБУ щодо розрахунку прогнозованої оптової ринкової ціни електричної енергії, які самі по собі становили результат використання спеціальних знань та навичок особою, що була залучена органом досудового розслідування, для надання консультації та висновку під час досудового розслідування, який сам по собі не є підтвердженням об`єктивних обставин.
Обов`язок слідчого, прокурора не полягає у тому, щоби у будь-якому випадку визначити розміри збитків, - вони повинні лише забезпечити проведення експертизи щодо визначення розміру збитків, якщо потерпілий не може їх визначити та не надав документ, що підтверджує розмір такої шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Слідча суддя на етапі розгляду скарги не може оцінювати експертизи по суті, а може лише встановити, чи у контексті кримінального провадження, було доцільним, обґрунтованим і вмотивованим закриття кримінального провадження на їх підставі. Відкрити / Коментувати

2021-11-02 11:02:01 ​ОБ’ЄДНАННЯ «СТАРОГО» ТА «НОВОГО» ПРОВАДЖЕНЬ:
прокурор чи слідчий суддя / продовження строку досудового розслідування понад 3 місяці /
Сведение множества к единому — в этом первооснова красоты / Пифагор

Як відомо, строк досудового розслідування понад 3 місяці в «старому» провадженні (розпочатому до 15.03.2018) продовжує прокурор, а в «новому» (розпочатому з 16.03.2018) – слідчий суддя. Хто має продовжувати строк ДР при об’єднанні в одне «старого» та «нового» проваджень? КПК це питання прямо не вирішено і на практиці трапляються обидва варіанти. Враховуючи те, що ЗУ №2147 не має зворотньої дії в часі та застосовується лише до «нових» проваджень, то правильним видається, що строк ДР має подовжувати прокурор. Водночас продовження строку ДР слідчим суддею замість прокурора не має негативних наслідків, адже судовий контроль є більшою гарантією забезпечення прав особи. Пропонуємо вашій увазі мотиви вирішення цього питання.

При об`єднанні матеріалів ДР з декількох (двох і більше) окремих матеріалів ДР утворюється одне єдине (об`єднане) КП, внаслідок чого збільшується його обсяг (за кількістю осіб та/або злочинів). У такий спосіб забезпечується досягнення завдань КП щодо швидкого, повного та неупередженого розслідування. При цьому КП, яке було об`єднано, з моменту об`єднання припиняє самостійне існування (окреме обчислення строків ДР, рух провадження тощо у ньому не здійснюється) та трансформуються в частину (епізод) КП, яке було розпочато раніше та з яким воно об`єднано. Вказане підтверджується, зокрема, порядком обчислення та продовження строку ДР: обчислюється та продовжується в цілому в об`єднаному КП, а не окремо паралельно по кожному епізоду (злочину).
Збільшення обсягу КП за кількістю злочинів шляхом об`єднання матеріалів ДР обумовлюється тим, що відомості про декілька вчинених злочинів вносяться до ЄРДР за кожним злочином окремо. Об`єднаному КП присвоюється номер раніше розпочатого провадження. Слід зазначити, що аналогічним чином (фактичним приєднанням КП, яке надійшло до суду пізніше, до того, в якому раніше розпочато судове провадження) відбувається об`єднання матеріалів декількох КП на стадії судового провадження. Тобто на стадії ДР та на стадії судового провадження встановлено єдиний алгоритм об`єднання матеріалів КП.
Якщо в об`єднаному КП розслідуються злочини, відомості про які внесені як до, так і після 15.03.2018, то правовий режим в такому провадженні є єдиним і визначається датою внесення до ЄРДР відомостей про перше (за порядком обліку в ЄРДР) кримінальне правопорушення; такий правовий режим поширюється на всі наступні епізоди (незалежно від дати внесення відомостей про злочин до ЄРДР) та є незмінним протягом усього часу досудового розслідування. Днем початку ДР в КП, в якому об`єднанні матеріали декількох ДР, є дата внесення до ЄРДР відомостей про перше (за порядком обліку в ЄРДР) кримінальне правопорушення, незалежно від дати внесення до ЄРДР відомостей про кримінальні правопорушення, які об`єднанні у це КП.
За протилежного тлумачення стала б можливою ситуація, коли в межах одного КП існували б різні правові режими (в розрізі окремих злочинів, які розслідуються) щодо порядку продовження строків ДР, оскарження повідомлення про підозру, закриття КП судом тощо.
Ухвала слідчого судді ВАКС від 14.06.2021 (справа № 991/3864/21)
АП ВАКС погодилась з висновком слідчого судді. Ухвала АП ВАКС від 25.06.2021
Аналогічний підхід щодо визначення правового режиму в таких провадженнях застосовано при вирішенні інших процесуальних питань:
Ухвала АП ВАКС від 16.09.2020 (справа № 991/6141/20)
Ухвала слідчого судді ВАКС від 23.06.2021 (справа № 991/4209/21)
#ВАКС #217КПК #294КПК #АПВАКС #строкдосудовогорозслідування #продовженнястроку Відкрити / Коментувати

2021-10-26 19:03:00 ​ВИКЛЮЧЕНІ З КПК НОРМИ ПРОДОВЖУЮТЬ СВОЮ ДІЮ:
НЕДОЛУГА ЗАКОНОДАВЧА ТЕХНІКА ТА ТРОХИ МАГІЇ ВІД ВАКС
/продовження строку досудового розслідування у «старих» кримінальних провадженнях/
Срок годности этих консервов истёк в 67 году! — Ну и что, сэр? На вкус по-прежнему хорошее кукурузное пюре /Фильм «Поднять перископ»/

З введенням в дію змін до КПК, внесених Законом №2147, кримінальні провадження прийнято ділити на «старі» (розпочаті до 15.03.2018 включно) та «нові» (розпочаті з 16.03.2018), що обумовлено різним правовим регулюванням у них ряду процесуальних питань.
Законом №2147 було змінено, зокрема, порядок продовження строку досудового розслідування і ці зміни стосувались лише «нових» проваджень.
Якщо раніше, до цих змін, строк досудового розслідування обчислювався з моменту повідомлення особі про підозру та його продовжував відповідний прокурор, то в «нових» провадженнях з підозрою – прокурор його вже продовжує лише до 3 місяців, далі - слідчий суддя.
Відповідно до Закону №2147 всі статті § 4 глави 24 «Продовження строку досудового розслідування» КПК – 294, 295, 295-1 викладені в новій редакції та стосуються виключно «нових» проваджень, а статті 296 та 297 щодо задоволення та відмови в задоволенні прокурором клопотання про продовження строку ДР – виключені.
У зв’язку з цим з КПК «зникли» положення щодо продовження прокурором строку досудового розслідування у «старих» провадженнях (тобто без обмеження тривалості продовження цього строку), а йдеться лише про «новий» порядок продовження ним строку ДР до 3 місяців у «нових» провадженнях.
Посилаючись на це, захисники стверджують, що з 16.03.2018 прокурор не має повноважень продовжувати строк ДР у «старих» провадженнях понад 3 місяці, у зв’язку з чим досудове розслідування проведено та закінчено за межами строку ДР.
Звісно, такі доводи захисту не були прийняті судом, адже одночасно діють два різні правові режими продовження строку ДР у «старих» та «нових» провадженнях. Нижче наводимо мотиви одного з таких судових рішень у «старому» кримінальному провадженні.

За твердженням захисника, на час винесення постанови прокурора про продовження до 4 місяців строку ДР від 23.03.2020 статті 296-297 були виключені з тексту КПК, у зв`язку з чим прокурор не мав повноважень щодо продовження строку ДР … /Суд простежив хронологію змін відповідних положень КПК ...зокрема/
Статтю 295 було викладено у новій редакції (Законом № 2147), яка передбачала порядок продовження строку ДР прокурором, ст.ст. 296 та 297 КПК було виключено та доповнено КПК ст.297-1, яка визначала порядок продовження строку ДР слідчим суддею.
Але згідно із п.4 §2 «Прикінцеві положення» цього закону, вказані зміни підлягають застосуванню лише до кримінальних проваджень, внесених до ЄРДР лише з 16.03.2018.
Колегія суддів зазначає, що виключення норми з тексту закону не завжди має наслідком автоматичну втрату нею чинності на майбутнє, оскільки в окремих випадках така норма може продовжувати свою дію, у випадках, прямо зазначених у законі.
У Законі №2147 законодавець визначив, що до різних кримінальних проваджень повинні застосовуються різні порядки продовження строку ДР:
- до кримінальних проваджень, внесених до ЄРДР до 15.03.2018 включно, застосовуються норми, передбачені попередньою редакцією відповідних статей КПК (редакція 2012 року)
- до кримінальних проваджень, внесених до ЄРДР з 16.03.2018, застосовуються норми у редакції ЗУ № 2147.
Отже, законодавець визначив одночасну дію двох редакцій відповідних норм КПК, кожна з яких поширюється на окрему категорію кримінальних проваджень.
За таких обставин відсутність у тексті КПК статей 296 та 297, якими визначалися повноваження прокурора щодо розгляду клопотання слідчого та продовження строку ДР, не свідчить про фактичну втрату чинності вказаними статтями, оскільки норми ЗУ №2147 про їх виключення (п.21 р.4 цього Закону) не застосовуються до окремої категорії кримінальних проваджень, у тому числі до цього кримінального провадження, і після набрання чинності Законом №2147.
Ухвала ВАКС від 19.05.2021 (справа № 991/7706/20)
#ВАКС #294КПК Відкрити / Коментувати

2021-10-12 15:47:00 ​На переконання суду, правила предметної підслідності не є складовою встановленого КПК порядку збирання доказів, а лише забезпечують раціональний розподіл державних ресурсів, оперативність, злагодженість, ефективність та належну координацію органів досудового розслідування на відповідній стадії кримінального провадження. Порушення цих правил саме по собі не впливає на якість зібраних доказів, оскільки для усіх передбачених в ст.216 КПК органів досудового розслідування передбачено однакові правила збирання доказів поза залежністю від їх спеціалізації. Так само їх порушення не впливає і на дотримання прав та свобод людини у кримінальному провадженні, оскільки зміст та обсяг прав сторони захисту не змінюється в залежності від того, який орган проводить досудове розслідування.
Той факт, що, з огляду на принцип спеціалізації, розслідування певних видів кримінальних правопорушень віднесено до компетенції якогось конкретного слідчого органу, не означає, що для такого органу існують особливі правила збирання доказів або що лише цей орган може забезпечити дотримання прав і свобод людини у відповідному кримінальному провадженні. На усі без виключення слідчі органи покладено однакові обов`язки із дотримання вимог Конституції та законів України при здійсненні своєї діяльності.
З огляду на це, колегія суддів переконана у тому, що проведення досудового розслідування на певному етапі (тим більше, нетривалому) іншим органом досудового розслідування, ніж визначено у ст.216 КПК, не має наслідком порушення прав та свобод людини, гарантованих законодавством. Більше того, з доводів та клопотань сторони захисту неможливо встановити, яке своє право вони вважають порушеним та у чому полягає істотність такого порушення. За таких обставин, суд приходить до висновку, що проведення досудового розслідування іншим слідчим органом, ніж визначено у ст.216 КПК, не має наслідком визнання недопустимими доказів, зібраних таким органом.
Додатково колегія суддів відзначає, що визначення предметної підслідності відповідно до вимог ст.216 КПК потребує встановлення цілої низки юридичних і фактичних підстав, сукупність яких, дасть можливість вірно визначити орган, який в даній конкретній ситуації повинен здійснювати досудове розслідування. До переліку таких обставин відноситься: кваліфікація діяння, статус особи, яка може бути причетна до його вчинення або щодо якої воно вчинено, розмір предмета кримінального правопорушення або завданої ним шкоди, тощо. З огляду на великий обсяг відомостей, що підлягає аналізу при визначенні підслідності, на початку розслідування може бути вкрай важко однозначно і правильно встановити орган, який згідно зі ст.216 КПК має розслідувати відповідне правопорушення.
Водночас, обов`язок розпочати досудове розслідування покладається на слідчого незалежно від того, чи належить відповідне кримінальне правопорушення до його предметної підслідності чи ні. Сама по собі реєстрація відомостей про кримінальне правопорушення і початок розслідування іншим слідчим органом, ніж визначено у ст. 216 КПК, не становить порушення КПК і не свідчить про реалізацію повноважень, не передбачених КПК.
Водночас, у більшості випадків саме початковий етап досудового розслідування є визначальним, оскільки у цей період з найбільшою ймовірністю можуть бути виявлені, відшукані та зафіксовані основні сліди вчиненого кримінального правопорушення. Затримка у проведенні слідчих дій на цьому етапі може повністю нівелювати подальшу роботу органів досудового розслідування та унеможливити розкриття кримінального правопорушення. Зміна підслідності і відповідно передача матеріалів з одного органу в інший на цьому етапі однозначно призведе до затримки у проведенні невідкладних слідчих дій і негативно вплине на виконання завдань кримінального провадження.
Вирок ВАКС від 10.06.2021 (справа № 454/2576/17)
#ВАКС #підслідність #недопустимістьдоказів #87КПК #216КПК Відкрити / Коментувати

2021-10-12 15:46:00 І ЗНОВУ ПРО ПІДСЛІДНІСТЬ НА ПОЧАТКОВОМУ ЕТАПІ:
якість доказу не залежить від органу, що його здобув
Для мудреца наставник всяк,
Кто Истину порой глаголет!
Не важно Кто, не важно Как,
А важно, Что из уст исходит! / Омар Хайям

Поширеним доводом сторони захисту є апелювання до можливих порушень правил підслідності, особливо коли на початковому етапі розслідування мала місце зміна органу досудового розслідування, як підставу для визнання усіх зібраних таким органом доказів недопустимими. Пропонуємо вашій увазі уривок з вироку ВАКС щодо цієї проблематики.

Такі доводи суд вважає помилковими, оскільки сторона захисту неправильно трактує значення законодавчих норм, що регулюють питання визнання доказів недопустимими.
Так, підстави та порядок визнання доказів недопустимими встановлено статтями 86-89 КПК. Зміст вказаних норм свідчить, що така властивість доказу, як його допустимість, законодавцем пов`язується саме з порядком отримання відповідних фактичних даних. Саме тому недопустимість доказів обумовлюється порушенням не будь-яких процесуальних правил, а лише тих, що забезпечують порядок отримання доказів у кримінальному провадженні. Тому, на вирішення питання про допустимість доказу не можуть впливати порушення інших правил кримінально-процесуальної процедури, що не мають відношення до порядку збирання доказів.
Крім того, як вбачається із самої назви ст.87 КПК, її змісту, а також практики ВС щодо її застосування, визнання доказів недопустимими обумовлюються не будь-якими порушеннями кримінально-процесуальної форми збирання доказів, а лише тими, що спричиняють шкоду фундаментальним правам і свободам людини (аналогічна правова позиція міститься у постановах ККС ВС від 28.01.2020 у справі № 359/7742/17, від 08.10.2019 у справі № 639/8329/14-к та від 12.11.2019 у справі № 236/863/17).
За своєю суттю, положення ст.87 КПК фактично є кримінально-процесуальною санкцією, яка убезпечує людину (її права та свободи) від зловживань з боку органів досудового розслідування та прокуратури в процесі збирання ними доказів. Тому, оцінюючи допущені стороною обвинувачення порушення, суд у кожному випадку має проводити аналіз суті допущеного порушення у його взаємозв`язку із якістю доказу та з наслідками прийняття такого доказу для прав і свобод людини та справедливості судового розгляду в цілому.
Отже, вирішуючи в порядку ст.87 КПК питання про недопустимість доказів, суд має встановити: 1) чи мало місце порушення норми, яка забезпечує дотримання порядку збирання доказів, 2) чи спричиняє таке порушення вплив на дотримання прав і свобод людини і 3) чи є цей вплив настільки істотним, щоб обумовити визнання доказу недопустимим.
Застосовуючи вказані правила для вирішення порушеного стороною захисту питання, суду належить з`ясувати, чи забезпечують встановлені ст.216 КПК правила предметної підслідності належний порядок збирання доказів та чи призводить до істотного порушення прав і свобод людини недотримання таких правил.
Надаючи відповіді на вказані питання, суд виходить з того, що предметна підслідність являє собою сукупність правил, дотримання яких дозволяє встановити орган, який, з огляду на його спеціалізацію, зможе найбільш ефективно здійснювати розслідування кримінальних правопорушень певного виду. Вказаний процесуальний інститут покликаний оптимізувати і впорядкувати діяльність слідчих органів з розслідування кримінальних правопорушень різних видів, його існування унормовує розподіл державних ресурсів, забезпечує оперативне та злагоджене вирішення міжвідомчих спорів, дозволяє уникнути дублювання повноважень різних органів, тощо. Відкрити / Коментувати

2021-10-06 13:42:00 ​Суддя-доповідач АП ВАКС при відкритті апеляційного провадження зупинив виконання ухвали слідчого судді місцевого суду в частині зобов’язання Генерального прокурора передати КП від НАБУ до іншого органу ДР, мотивувавши таким.
В таких неординарних ситуаціях, як прийняття слідчим суддею ухвали, не передбаченої КПК, чи поза межами повноважень слідчого судді (що не свідчить наперед в будь-якому випадку про її незаконність), кримінально-процесуальне регулювання, пов`язане із апеляційним переглядом таких ухвал, в повній мірі об`єктивно не регламентоване КПК. У зв`язку із цим, суд апеляційної інстанції має виходити також із загальних засад КП.
Прийняття слідчим суддею рішення про зобов`язання прокурора передати КП іншому органу ДР може створювати ситуацію правової невизначеності як для учасників КП, так і прямо йти врозріз з принципом законності, з огляду на віднесення КПК повноважень щодо визначення підслідності прокурору, а не слідчому судді (ст.218 КПК). Отже, апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, не передбаченої КПК, спричинює, зокрема, такі правові наслідки: 1) суд апеляційної інстанції не може відмовити в відкритті апеляційного провадження щодо неї; 2) суд на підставі загальних засад КП та з метою недопущення їх порушення, з урахуванням повноважень, передбачених п.4 ч.1 ст.401, ч.4 ст.534 КПК, може зупинити у разі необхідності її виконання на час апеляційного розгляду. З огляду на стислі строки апеляційного перегляду ухвал слідчих суддів, вжиття такого заходу не спричинить шкоди інтересам КП.
Проте саме про собі оскарження такої ухвали слідчого судді є недостатнім для прийняття рішення про зупинення її виконання. Воно може бути постановлене лише коли є достатні підстави вважати, що у разі скасування оскаржуваної ухвали суттєво ускладниться повернення ситуації до тих процесуально-правових відносин, які існували до її виконання.
Передбачене ст.534 КПК повноваження апеляційного суду щодо зупинення виконання судового рішення спрямоване на запобігання ситуації, коли виконання судового рішення (при незавершеному апеляційному перегляді) спричинить невідворотні наслідки, що фактично нівелюють значення такого перегляду, адже його результати можуть не спричинити поновлення процесуально-правового становища, що мало місце до ухвалення та виконання оскаржуваної ухвали, у разі її скасування.
Виходячи з доводів апеляційної скарги, оскаржувана ухвала зобов`язує Генерального прокурора вчинити те, що прямо заборонено КПК – доручити здійснення ДР кримінального правопорушення, віднесеного до підслідності НАБУ, іншому органу ДР (ч.5 ст.36 КПК).
Виконання оскаржуваної ухвали може зумовити передачу КП іншому органу постановою Генерального прокурора, винесеною саме на підставі оскаржуваного рішення. За таких умов послідуюче можливе скасування ухвали без зупинення її виконання суттєво ускладнить повернення ситуації до тих процесуально-правових відносин, які існували до її виконання, оскільки існуватиме постанова Генерального прокурора про передачу КП іншому органу, яка не підлягає оскарженню.
Виконання такої ухвали у разі можливого її скасування апеляційним судом може стати перешкодою для забезпечення принципу дотримання розумних строків в КП, що в свою чергу (через сплив часу в результаті необґрунтованого передання КП від одного органу ДР іншому і подальшого його повернення) може призвести до втрати доказів, зменшити дієвість КП та ускладнити досягнення завдань КП.
Зупинення виконання оскаржуваної ухвали не може спричинити будь-якої шкоди правам, свободам та інтересам осіб у цьому КП, а також завданням КП, оскільки у разі наявності підстав, передбачених КПК, Генеральний прокурор має повноваження і без такої ухвали вирішити спір про підслідність та доручити здійснення ДР у цьому КП іншому органу, встановивши, що КП непідслідне НАБУ.
Ухвала судді АП ВАКС від 19.02.2021 (справа № 757/4965/21-к)
ВС відмовив у відкритті касаційного провадження з перегляду зазначеної ухвали. Ухвала ККС ВС від 25.02.2021
#ВАКС #АПВАКС #зупиненнявиконання #534КПК Відкрити / Коментувати

2021-10-06 13:41:00 ЗУПИНЕННЯ ВИКОНАННЯ УХВАЛИ СЛІДЧОГО СУДДІ:
новий інструмент протидії спробам процесуальних маніпуляцій з підслідністю /ч.4 ст.534 КПК/
Он сказал, что нужно просто смириться. Нужно играть теми картами, что тебе выпали / Эндрю Найдерман «Адвокат дьявола»

З початком роботи ВАКС, особливо після перших вироків з реальними строками покарання, змінились стратегії та тактики сторони захисту, особливо на етапі завершення кримінального провадження.
Так, аби уникнути направлення справи до ВАКС як суду першої інстанції захист через слідчих суддів одного з місцевих судів міста Києва вдався до вилучення справи у НАБУ як небажаного органу досудового розслідування та передачі її іншому органу. Покроково суть тактики полягала в наступному: 1) зацікавлений учасник провадження звертався до Генерального прокурора із клопотанням про вирішення неіснуючого спору про підслідність, суть якого зводилась до незгоди захисту із тим, що НАБУ здійснює досудове розслідування; 2) далі бездіяльність Генерального прокурора з нерозгляду цього клопотання оскаржувалась до слідчого судді, але не ВАКС, а місцевого суду (тобто до очевидно непідсудного суду ані предметно, ані територіально); 3) слідчий суддя замість Генерального прокурора вирішував неіснуючий спір про підслідність та зобов’язував останнього передати справу від НАБУ до іншого органу; 4) Генеральному прокурору залишалось лише виконати зазначену ухвалу слідчого судді.
Цілком очевидно, що слідчий суддя приймав таке рішення поза межами своїх повноважень, ставлячи учасників провадження в невизначену правову ситуацію.
Ефективним процесуальним інструментом протидії таким маніпуляціям стало зупинення АП ВАКС виконання подібних ухвал слідчих суддів, що є черговою новелою в національній судовій практиці. В одному з наведених нижче рішень перелічені критерії можливого зупинення ухвал слідчих суддів.

Колегія суддів АП ВАКС поновила підозрюваному строк на апеляційне оскарження та зупинила виконання ухвали слідчого судді місцевого суду про передачу КП від НАБУ до ДБР, мотивувавши таке рішення наступним.
КПК передбачає, що у разі поновлення судом апеляційної інстанції строку апеляційного оскарження одночасно вирішується питання про зупинення виконання ухвали (ч.4 ст.534 КПК). Ціллю цієї норми є запобігання виконанню судового рішення, апеляційний перегляд якого по суті може відбутися. Підставою для вирішення апеляційним судом питання про зупинення виконання ухвали слідчого судді може бути як поновлення строку на апеляційне оскарження, так і прийняття рішення про відмову в його поновленні, якщо в ході вирішення відповідного клопотання апеляційним судом встановлено подання особою апеляційної скарги з дотриманням строку на апеляційне оскарження.
Ухвала АП ВАКС від 04.02.2021 (справа № 757/55167/20-к)
ВС відмовив у відкритті касаційного провадження з перегляду зазначеної ухвали. Ухвала ККС ВС від 18.02.2021 Відкрити / Коментувати