АНТиКОР🔺судова практика

2021-09-30 14:52:02 ​АРЕШТ ЕЛЕКТРОННИХ НОСІЇВ ІНФОРМАЦІЇ НЕ ЗАВЖДИ ВИПРАВДАНИЙ
Що занадто, то не здраво / польская пословица

Сторона обвинувачення при обґрунтуванні підстав для арешту вилучених телефонів, комп’ютерів чи інших електронних носіїв інформації посилається на необхідність дослідження наявної на них інформації, виявлення видалених файлів, для чого необхідно провести експертизу. Проте за умови повного копіювання за участі спеціаліста наявної у них інформації, недоведення ймовірного факту видалення даних, ВАКС відмовляв в арешті цього майна чи в подальшому скасовував його.

АП ВАКС погодилась з висновком слідчого судді щодо відсутності підстав для арешту комп’ютера як речового доказу у кримінальному провадженні у зв’язку тим, що вся необхідна інформація, наявна на вилученому комп`ютері, яка має доказове значення для досудового розслідування, скопійована детективом НАБУ при проведенні 17.12.2020 огляду комп`ютера із залученням спеціаліста, а отже фактично виконані всі необхідні дії для збереження відповідного доказу – інформації/відомостей, що міститься в ньому, а скопійована інформація у вигляді криміналістичного файл-образу накопичувачів інформації, що містилася в комп`ютері, має статус оригіналу документа.
Обґрунтовуючи наявність правової підстави для накладення арешту на комп`ютер з метою його збереження як речового доказу, прокурор посилався на необхідність проведення в майбутньому експертного дослідження з метою виявлення можливо видалених файлів з цього комп`ютера, які не скопійовані при проведенні його огляду детективом із залученням спеціаліста.
Колегія суддів зауважує, що прокурором належним чином не доведено неможливості отримати будь-яку інформацію про файли з комп`ютера, в тому числі видалені файли, при наявності повної копії накопичувачів інформації, яка містилася в ньому, при проведенні експертного дослідження без надання експерту безпосередньо вилученого комп`ютера.
Ухвала АП ВАКС від 16.02.2021 (справа № 991/10404/20)

В іншій справі АП ВАКС, посилаючись на ч.4 ст.99, абз.4 ч.2 ст.168 КПК, скасувала арешт, накладний на телефони, з підстав копіювання за участі спеціаліста всієї наявної у них інформації.
Ухвала АП ВАКС від 16.04.2021 (№ 991/2314/21)

З аналогічних підстав АП ВАКС залишила без змін ухвалу слідчого суді в частині відмови в арешті ноутбуку.
Ухвала АП ВАКС від 19.11.2020 (справа № 991/8095/20)

Слідчий судді ВАКС скасував раніше накладений арешт на телефон і планшет з тих підстав, що їх вміст із інформацією, яка має значення для досудового розслідування, було скопійовано за участю спеціаліста, про потребу у проведенні експертного дослідження детектив в запереченнях не зазначив, на підставі чого слідчий суддя дійшов висновку, що потреба у подальшому арешті цих матеріальних об`єктів відпала.
Ухвала слідчого судді ВАКС від 14.01.2021 (справа № 991/105/21)
#АПВАКС #ВАКС #арештмайна #168КПК #99КПК Відкрити / Коментувати

2021-09-29 11:03:38 АНТиКОР судова практика pinned «Необхідно враховувати пріоритет предметної підсудності ВАКС! Захисники, адвокати (представники інших учасників КП) доволі часто намагаються змінити порядок апеляційного оскарження ухвал місцевих загальних судів у кримінальних провадженнях, підсудних ВАКС…» Відкрити / Коментувати

2021-09-27 17:16:53 ​ПОРУШЕННЯ СТРОКУ ПЕРЕДАЧІ ПРОКУРОРУ ПРОТОКОЛІВ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ НСРД:
чи тягне на недопустимість? /252 КПК /

все время спрашивай себя: имеет ли смысл то, что я делаю? / мотивационные цитаты

Поширеним доводом захисту щодо недопустимості доказів, отриманих в результаті НСРД, є порушення органом досудового розслідування строку передачі прокурору протоколів за результатами проведення НСРД. Проте така позиція не була підтримана ВАКС.

Що стосується недотримання органом досудового розслідування встановленого ч.3 ст.252 КПК 24-годинного строку передачі протоколу про результати проведення НСРД прокурору, то таке порушення, на переконання суду, не є істотним, а тому не зумовлює визнання відповідного протоколу недопустимим доказом.
Так, допущене органом досудового розслідування порушення визначеного кримінальним процесуальним законом строку хоча і порушує форму кримінального процесу, однак може негативно впливати лише на оперативність досудового розслідування і своєчасність прийняття рішень прокурором, і не має істотного впливу на права підозрюваного, зокрема й право на захист. При цьому, сторона захисту не обмежена у можливості висловити свої зауваження з приводу цієї НСРД та врахувати її результати під час підготовки лінії захисту, а тому несвоєчасне повідомлення прокурора про результати НСРД не містить ознак істотного порушення, а тому і не зумовлює визнання відповідних доказів недопустимими.
Вирок ВАКС від 10.06.2021 (справа № 454/2576/17)
Аналогічна позиція міститься і в інших вироках ВАКС:
Вирок ВАКС від 16.02.2021 (справа № 348/1674/19)
Вирок ВАКС від 17.03.2021 (справа № 758/1780/17)
Вирок ВАКС від 12.07.2021 (справа № 757/13635/17-к)
Вирок ВАКС від 30.07.2021 (справа № 752/7440/18)

Наведену позицію підтримала АП ВАКС, звернувши увагу на мету встановлення цього процесуального строку.
У контексті вирішення цього аргументу слід враховувати мету встановлення процесуального строку, що розглядається. Цією метою є забезпечення оперативності у виконанні прокурором обов’язків та заборон, передбачених ст.255 КПК, – знищення відомостей, речей та документів, отриманих в результаті проведення НСРД, які прокурор не визнає необхідними для подальшого проведення досудового розслідування, заборона їх використання для цілей, не пов’язаних з кримінальним провадженням, або ознайомлення з ними учасників кримінального провадження чи будь-яких інших осіб.
Таким чином, встановлення процесуального строку, на який звертає увагу захисник, й відповідні правові наслідки, пов’язані з його можливим порушенням, жодним чином не впливають на допустимість отриманих доказів чи зменшення їх доказового значення, а спрямовані на недопущення порушень прав та законних інтересів (1) осіб, які не притягуються до кримінальної відповідальності, та (2) обвинувачених, шляхом можливого використання неналежної до кримінального провадження інформації (наприклад, приватного характеру). Саме у зв’язку із цим відповідні протоколи про проведення НСРД з додатками не пізніше ніж через двадцять чотири години з моменту припинення зазначених НСРД мають передатися прокурору (ч.3 ст.252 КПК), який цим забезпечує заборону використання неналежних матеріалів або ознайомлення з ними будь-яких осіб (ч.2 ст.255 КПК) та невідкладно забезпечує їх знищення (ч.ч.1, 4 ст.255 КПК).
Ухвала АП ВАКС від 27.04.2021 (справа №758/5744/17)
#ВАКС #АПВАКС #НСРД #порушеннястроку #252КПК Відкрити / Коментувати

2021-09-23 15:36:25 І ВСЕ Ж ТАКИ ВОНА НЕ ОСКАЖУЄТЬСЯ upd
ВАКС в черговий раз змінив усталену судову практику. Правова позиція судді-доповідача АП ВАКС, висвітлена в попередньому пості, щодо правової природи ухвали про «заочне тримання під вартою» підозрюваного, оголошеного у міжнародний розшук (ч.6 ст.193 КПК) та неможливості її апеляційного оскарження знайшла підтримку у Верховному Суді. Постанова ВС від 20.09.2021 (№ 991/5913/21)
#АПВАКС #ВАКС #заочнийарешт #дозвілназатримання #193КПК Відкрити / Коментувати

2021-09-15 08:44:00 ​УХВАЛА ПРО ЗАОЧНЕ ТРИМАННЯ ПІД ВАРТОЮ: ВІД НАЗВИ ДО СУТІ / new approach

Вам воздадут за это небеса!
Но я, отец, еще не понимаю,
Зачем вы бурю вызвали? / Уильям Шекспир. Буря. Пер.М. Донского

Суддя АП ВАКС вперше в національній судовій практиці здійснив аналіз правової природи ухвали про заочне тримання під вартою підозрюваного, оголошеного у міжнародний розшук (ч.6 ст.193 КПК).
Так, він дійшов висновку, що зазначена ухвала за своєю правовою природою є дозволом на затримання з метою приводу підозрюваного, який знаходиться за межами України (а не ухвалою про застосування тримання під вартою), у зв’язку з чим така ухвала апеляційному оскарженню не підлягає.
До цього часу судова практика далі аналізу назви цієї ухвали та її ототожнення за назвою із ухвалою про тримання під вартою не йшла, у зв’язку з чим такі ухвали оскаржувались в апеляційному порядку як ухвали про застосування тримання під вартою. Хоча раніше і траплялись поодинокі випадки відмови у відкритті апеляційного провадження з перегляду зазначених ухвал, проте такі рішення ґрунтувались на формальному підході, який зводився виключно до аналізу її назви. Суди посилались на те, що: 1) КПК розрізняє «обрання» та «застосування» тримання під вартою; 2) ухвала про тримання під вартою в порядку ч.6 ст.193 КПК є ухвалою про «обрання» тримання під вартою; 3) апеляційному оскарженню підлягає лише ухвала про «застосування» тримання під вартою.
За наслідками касаційного перегляду такі ухвали суддів апеляційних судів були скасовані (ухвала ВС від 13.12.2018 у справі № 483/1186/16-к, ухвали ВССУ від 18.06.2015 у справі №5-973СК15, від 15.07.2015, від 29.07.2015).
Жоден суд не відмовляв у відкритті апеляційного провадження з мотивів, наведених в аналізованій ухвалі. Тож будемо слідкувати за результатами її касаційного перегляду.

КПК розрізняє обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке здійснюється за відсутності підозрюваного у разі оголошення його в міжнародний розшук, і застосування цього запобіжного заходу, що здійснюється за участю підозрюваного після його затримання і доставки до місця кримінального провадження.
Наведене свідчить про те, що ухвалене в порядку ч.6 ст.193 КПК судове рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного, який оголошений в міжнародний розшук, за своєю правовою природою є дозволом на затримання підозрюваного з метою приводу, що передбачено ч.3 ст.187 КПК, і відрізняється від останнього тільки тим, що підозрюваний знаходиться за межами України.
На підставі такого рішення до підозрюваного не застосовується запобіжний захід, він не може утримуватися під вартою. Відповідне клопотання розглядається слідчим суддею в судовому засіданні за участю прокурора. Розмір застави у випадку його задоволення не визначається.
Будь-яке інше тлумачення положень ч.6 ст.193 КПК суперечитиме завданням кримінального провадження, зокрема, швидкому, повному та неупередженому розслідуванню кримінальних правопорушень, оскільки унеможливить забезпечення прибуття особи, яка переховується від органів досудового слідства та суду за межами України, для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Згідно з ч.1 ст.309 КПК під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про відмову у наданні дозволу на затримання.
Ухвала слідчого судді про дозвіл на затримання особи з метою приводу, а відповідно і ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, апеляційному оскарженню не підлягають.
Ухвала судді АП ВАКС від 06.09.2021 (справа № 991/5913/21)
#АПВАКС #ВАКС #заочнийарешт #дозвілназатримання #193КПК Відкрити / Коментувати

2021-09-09 15:15:00 ​В іншій справі захист в судових дебатах вперше заявив про недопустимість доказів, вилучених в ході обшуку службового кабінету обвинуваченого, оскільки в ухвалі про дозвіл на обшук було зазначено, що фіксація розгляду клопотання за допомогою технічних заходів не здійснювалась (п.4 ч.3 ст.87 КПК). З цього приводу ВАКС зазначив наступне.

Виходячи з принципів змагальності та диспозитивності, розумно було б очікувати сумлінної процесуальної поведінки не тільки від сторони обвинувачення, але й від сторони захисту.
Натомість, сторона захисту, заявивши про недопустимість доказів з відповідної підстави тільки у судових дебатах, позбавила сторону обвинувачення можливості довести протилежне. При цьому, сторона захисту протягом судового розгляду заявляла навіть по декілька разів про недопустимість доказів з одних і тих же підстав, не згадавши дану.
Суд звертає увагу, що ситуацію, при якій не здійснювалася фіксація розгляду слідчим суддею клопотання про надання дозволу на проведення обшуку не слід ототожнювати з ситуацією, при якій стороною захисту створено обставини, за яких сторона обвинувачення позбавлена можливості довести здійснення такої фіксації, а суд оцінити такі доводи сторін за результатами змагального процесу.
З огляду на викладене, належними доказами перед судом не доведено, що наявні підстави для визнання недопустимими доказів, які отримані під час виконання ухвал про дозвіл на обшук, а тому у сукупності з тим, що сторона обвинувачення була позбавлена можливості довести допустимість таких доказів, суд, у свою чергу, вирішує лише ті питання, що винесені сторонами на розгляд у межах своєї компетенції, виходить із наявних доказів у справі та визнає такі допустимими.
Вирок ВАКС від 16.02.2021 (справа № 348/1674/19)
#АПВАКС #ВАКС #змагальність #недопустимість #22КПК #судовідебати Відкрити / Коментувати

2021-09-09 15:14:00 ​ГОЛОВНЕ НЕ ПЕРЕТРИМАТИ … ДОВОДИ ПРО НЕДОПУСТИМІСТЬ ДОКАЗІВ
- Прости, что так поздно звоню. - А ты не поздно, ты - зря / автор неизвестен

Доволі часто сторона захисту притримує «козирі в рукаві» та вперше озвучує доводи щодо недопустимості доказів безпосередньо в судових дебатах.
У наведеному нижче випадку місцевий суд погодився з доводами захисту, висловленими у такій спосіб, визнав докази недопустимими та ухвалив виправдувальний вирок.
АП ВАКС дійшла висновку, що у такому випадку мало місце порушення принципів змагальності, визнання доказів недопустимими було передчасним у зв’язку з чим за результатами перегляду скасувала вирок місцевого суду.
Такий же підхід ВАКС підтримав й в іншій справі.

Оскільки допустимість доказів підлягає доказуванню, суд зобов’язаний надати таку можливість стороні, яка надає їх на підтвердження чи спростування обставин кримінального провадження, зокрема, у випадку заперечення допустимості доказів іншою стороною. Відсутність заперечень сторін не звільняє суд від обов’язку перевірки допустимості доказів в процесі їх дослідження.
У даному кримінальному провадженні прокурор оголошував зміст документа чи речового доказу, сторони за бажанням висловлювали свої зауваження чи пояснення до змісту, після чого суд долучав доказ до матеріалів провадження. Під час судового розгляду та дослідження доказів суд не встановив очевидну недопустимість жодного доказу, наданого стороною обвинувачення, не припинив їх дослідження, сторона захисту не заперечувала допустимість доказів, не заявляла клопотань про визнання доказів недопустимими (за виключенням одного протоколу НСРД). Разом з тим, в судових дебатах сторона захисту навела обставини недопустимості значної кількості доказів, на яких ґрунтувалося обвинувачення і з приводу яких ці обставини не з’ясовувалися, не перевірялися в ході дослідження доказів.
За результатами дебатів суд видалився до нарадчої кімнати для ухвалення рішення, під час якого визнав недопустимими низку протоколів доступу до речей і документів, протоколів обшуку, протоколів огляду, письмових і речових доказів. Тобто, дослідження доказів суд здійснив без з’ясування обставин їх недопустимості в ході розгляду кримінальної справи, а своє рішення з цього питання прийняв в нарадчій кімнаті на підставі обставин, наведених стороною захисту в судових дебатах без надання прокурору можливості спростувати їх.
Таке дослідження наданих стороною кримінального провадження доказів обмежує її у доказуванні допустимості доказів, а відтак порушує принципи змагальності сторін та безпосередності дослідження доказів в судовому засіданні, закріплених у ст.ст.22, 23 КПК. Дане порушення процесуального закону є істотним, оскільки воно стосується значної кількості зібраних органом досудового розслідування, прокурором доказів, на яких ґрунтувалося обвинувачення. Визнання їх недопустимими на підставі доводів сторони захисту в судових дебатах, поєднане з обмеженням прокурора в доказуванні протилежного, могло вплинути на вирішення питання про винуватість або невинуватість обвинувачених у випадку належного дослідження доказів в судовому засіданні, створення умов для реалізації прокурором своїх процесуальних обов’язків щодо доказування допустимості наданих ним доказів.
Враховуючи, що колегія суддів встановила порушення принципів змагальності та безпосередності дослідження допустимості доказів сторони обвинувачення, вона вважає передчасним визнання судом кожного з них недопустимим.
Ухвала АП ВАКС від 11.02.2021 (справа № 521/17260/18) Відкрити / Коментувати

2021-08-31 16:17:46 ​АСИМЕТРІЯ НЕДОПУСТИМОСТІ ДОКАЗІВ: favor defensionis
Ничто так не удручает, как симметрия. Симметрия — это скука, а скука — сущность печали.
/ Виктор Гюго «Отверженные»

ВАКС застосував асиметрічний підхід при оцінці допустимості доказів, а саме: визнав недопустимими докази сторони обвинувачення та застосував наслідки недопустимості лише для сторони обвинувачення, одночасно з цим вважав ці докази допустимими для сторони захисту. АП ВАКС підтримала зазначений підхід суду першої інстанції.

Під час огляду місця події у приміщенні кафе та у приміщенні ДП було вилучено мобільні телефони, які визнані недопустимими доказами через проведення слідчих дій без ухвали слідчого судді та з порушенням права на захист.
Прокурор не посилався на ці телефони як на докази винуватості обвинувачених, водночас, сторона захисту посилалася на них як на докази сторони захисту.
Зважаючи на відповідну позицію сторони захисту, суд уважає, що визнання відповідно до закону доказу недопустимим через порушення встановленого порядку одержання доказів та через істотне порушення прав людини – є кримінально-процесуальною санкцією, що застосовується до сторони, яка допускає таке порушення, в цьому випадку – до сторони обвинувачення. Ця санкція не може становити негативні наслідки до іншої сторони. Якби порушення стороною обвинувачення права на захист створювало б недопустимість для доказів сторони захисту, право на захист, гарантоване Конституцією України та ст.6 Конвенції, було б ілюзорним. Тому встановлена судом недопустимість телефонів як доказів є недопустимістю їх лише як доказів сторони обвинувачення. Тому суд уважає їх допустимими доказами сторони захисту.
Вирок ВАКС від 28.08.2020 (справа № 758/11219/16-к)

Правила оцінки доказів, особливо вимога дотримуватися передбаченого законом порядку при отриманні доказів, мають за мету запобігання неправомірному втручанню держави та заохочення доброчесної поведінки правоохоронних органів. Вимога визнати докази, отримані з порушеннями, недопустимими спрямована на те, щоб сторона, що допустила порушення, не могла скористатися його результатами. Використання цих правил на шкоду стороні, яка жодним чином не відповідальна за порушення процесуальних правил, суперечить їх меті (постанова ККС ВС від 29.09.2020 у справі № 601/1143/16).
Підтримуючи висновки суду першої інстанції щодо можливості застосування асиметричних правових наслідків в питанні визнання доказів недопустимими Суд виходить з такого: (1) обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях (ч.3 ст.62 Конституції України), з чого випливає, що недопустимими повинні визнаватися докази, здобуті з порушенням закону, що можуть бути покладені в основу саме обвинувачення; (2) визнання доказу недопустимим є проявом процесуальної відповідальності для сторони, яка допустила порушення, що призвело до недопустимості доказу; (3) сторона захисту має право на використання доказів, при збиранні яких вимоги законодавства були порушені з вини сторони обвинувачення, адже обвинувачений не має нести негативні процесуальні наслідки через некомпетентність, недобросовісність чи порушення сторони обвинувачення.
Вирок АП ВАКС від 29.04.2021
#ВАКС #АПВАКС #недопустимістьдоказів #86КПК #87КПК Відкрити / Коментувати

2021-08-27 14:23:00 ​ВАКС стягнув з народного депутата в дохід держави необґрунтований дохід в сумі ₴1,2 млн, отриманий від ТОВ за здачу в оренду гаражу та жомової ями.
Колегія суддів дійшла висновку, що: 1) посадовець Х не був власником об’єкта оренди, 2) орендоване майно взагалі не використовувалось, в тому числі його не використовував у своїй господарський діяльності орендар ТОВ; 3) договір оренди має ознаки фіктивності та укладений з метою створення формальних підстав для перерахування коштів Х за оренду нерухомого майна, яке йому не належить.
Так, Х був власником гаражу та жомової ями лише до 2010 року, коли на підставі виданої ним довіреності громадянка Х-2 продала цей майно покупцю1. В подальшому, у 2014 році, за рішенням суду за покупцем1 визнано право власності на майно та майно звільнено з-під арешту. Загалом це майно неодноразово продавалось іншим особам. Отже, станом на момент укладення договору оренди, а саме 03.01.2019, Х не був власником майна.
При цьому суд відхилив твердження представника відповідача про те, що: 1) у 2010 році нерухоме майно було відчужено Х-2 без відома та волевиявлення Х; 2) зазначене вище рішення суду про визнання права власності за покупцем1 було скасовано у 2020 році, а у позові було відмовлено; 3) наразі в провадженні суду перебуває позов Х про витребування гаражу та жомової ями з чужого незаконного володіння.
Колегія суддів дійшла висновку, що Х та Х-2 перебували у довірливих близьких стосунках та Х були відомі обставини укладення договору купівлі-продажу щодо відчуження гаража та жомової ями. Так, згідно з відомостями Єдиного реєстру довіреностей Х у різний час видав низку довіреностей на ім`я громадянки Х-2, а саме: довіреності від 11.11.2009, від 25.06.2010, від 09.07.2010. При цьому прокурором наголошено, що у 2010 році стосовно Х було відкрито кримінальне провадження за хабар, а тому останній дав довіреності на відчуження свого майна.
Окрім того, згідно з актовим записом про народження Х та Х-2 є батьками Х-3, відомості про що внесено на підставі спільної заяви батьків від 22.05.2012. Місцем проживання обох батьків є адреса, за якою до цього часу зареєстрований Х.
Договір купівлі-продажу жомової ями та гаражу від 2010 року, укладений від імені Х громадянкою Х-2, не визнавався ніким недійсним. А відтак, скасування рішення суду про визнання за покупцем1 права власності на майно та зняття з нього арешту, на яке посилається представник відповідача як на підставу відновлення права власності Х на це майно, не має ніякого відношення до автоматичного поновлення чи набуття Х права власності на майно (жомова яма та гараж), яке було відчужено ним.
Судом також встановлено, що протягом приблизно десяти років Х не вчиняв будь-яких дій щодо цього майна. Натомість витрати, пов`язані з утриманням об`єкта оренди (оплата за електроенергію) та орендою земельної ділянки, на якій розташоване це нерухоме майно, зокрема у 2019 році, здійснювала інша особа. Крім цього, правочин між Х та ТОВ щодо надання Об`єкту оренди має ознаки фіктивності. Зокрема, (1) Х на момент укладення Договору оренди та підписання актів до нього про фактичну передачу та повернення об’єкту перебував за межами України; (2) майно перебуває в занедбаному стані, що свідчить про відсутність наявних обставин, що цей об`єкт взагалі використовується; (3) територія, на якій розташований об`єкт нерухомості, є огородженою, охоронюваною та закритою від сторонніх осіб і 31.12.2019 (дата укладення акта про повернення об`єкта оренди) представники ТОВ та Х туди не з`являлися; (4) ТОВ не здійснювало за місцем знаходженням об`єкта оренди будь-якої господарської діяльності і не відображало його в бухгалтерсько-податковому обліку; (5) крім цього, в межах кримінального провадженні встановлено, що ТОВ має ознаки фіктивності, створено з метою прикриття незаконної діяльності та у 2018-2019 роках використовувалось з метою прикриття незаконної діяльності, легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.
Рішення ВАКС від 13.08.2021 (справа № 991/3401/21)
Додаткове рішення ВАКС від 17.08.2021
#ВАКС #290ЦПК #цивільнаконфіскація Відкрити / Коментувати