АНТиКОР🔺судова практика

2022-02-09 15:51:00 ​КПК розрізняє обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке здійснюється за відсутності підозрюваного у разі оголошення його в міжнародний розшук, і застосування цього запобіжного заходу, що здійснюється за участю підозрюваного після його затримання і доставки до місця кримінального провадження. Наведене свідчить про те, що ухвалене в порядку ч.6 ст.193 КПК судове рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного, який оголошений в міжнародний розшук, за своєю правовою природою є дозволом на затримання підозрюваного з метою приводу, що передбачено ч.3 ст.187 КПК, і відрізняється від останнього тільки тим, що підозрюваний знаходиться за межами України. На підставі такого рішення до підозрюваного не застосовується запобіжний захід, він не може утримуватися під вартою. Відповідне клопотання розглядається слідчим суддею в судовому засіданні за участю прокурора. Розмір застави у випадку його задоволення не визначається. Будь-яке інше тлумачення положень ч.6 ст.193 КПК суперечитиме завданням кримінального провадження, зокрема, швидкому, повному та неупередженому розслідуванню кримінальних правопорушень, оскільки унеможливить забезпечення прибуття особи, яка переховується від органів досудового слідства та суду за межами України, для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Згідно з ч.1 ст.309 КПК під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про відмову у наданні дозволу на затримання. Ухвала слідчого судді про дозвіл на затримання особи з метою приводу, а відповідно і ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, апеляційному оскарженню не підлягають.
Ухвала ККС ВС від 20.02.2021 про відмову у відкритті касаційного провадження

Ухвала ККС ВС від 20.12.2021 про передання справи до ОП (справа № 991/3440/20)
У цьому провадженні слідчий суддя постановив ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах спеціальної процедури, передбаченої ч.6 ст.193 КПК, яка застосовується лише в разі наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. Ця спеціальна процедура відрізняється від загальної особливим порядком вирішення цього питання, який поділяється на два етапи: (1) спочатку слідчий суддя, суд вирішує питання про обрання запобіжного заходу за відсутності такої особи, а (2) після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу. Саме останнє рішення за змістом ст.309 КПК і підлягає апеляційному оскарженню. З наведених вище мотивів колегія суддів ККС ВС вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові ККС ВС від 13.12.2018 у справі № 483/1186/16-к.

#АПВАКС #ВАКС #заочнийарешт #дозвілназатримання #193КПК #309КПК #НАБУ #САП #ВС #захисник Відкрити / Коментувати

2022-02-09 15:50:00 УХВАЛА ПРО ЗАОЧНЕ ТРИМАННЯ ПІД ВАРТОЮ: ВІД НАЗВИ ДО СУТІ / new approach / чи підтримає Об’єднана палата ККС ВС?

Вам воздадут за это небеса! Но я, отец, еще не понимаю, Зачем вы бурю вызвали? / Уильям Шекспир. Буря. Пер.М. Донского

14.02.2022 ОП ККС ВС поставить крапку у питанні, чи підлягає апеляційному оскарженню ухвала слідчого судді про «заочне тримання під вартою» підозрюваного, оголошеного у міжнародний розшук (ч.6 ст.193 КПК). Ця справа є цікавою тим, що це буде перше рішення ОП щодо сформованої АП ВАКС практики про неоскарження таких ухвал.
Нагадаємо, що вперше таку правову позицію сформував суддя-доповідач АП ВАКС в ухвалі від 06.09.2021 – суддя здійснив аналіз правової природи ухвали про «заочне тримання під вартою» та дійшов висновку, що вона по суті є дозволом на затримання з метою приводу підозрюваного, який перебуває за межами України, а не «класичною» ухвалою про взяття під варту. З цієї підстави відмовив у відкритті апеляційного провадження. До цього часу судова практика далі аналізу назви цієї ухвали та її ототожнення за назвою із ухвалою про тримання під вартою не йшла. У зв’язку з цим такі ухвали оскаржувались в апеляційному порядку як ухвали про застосування тримання під вартою. Хоча раніше і траплялись поодинокі випадки відмови у відкритті апеляційного провадження з перегляду зазначених ухвал, проте такі рішення ґрунтувались на формальному підході, який зводився виключно до аналізу її назви. Суди посилались на те, що: 1) КПК розрізняє «обрання» та «застосування» тримання під вартою; 2) ухвала про тримання під вартою в порядку ч.6 ст.193 КПК є ухвалою про «обрання» тримання під вартою; 3) апеляційному оскарженню підлягає лише ухвала про «застосування» тримання під вартою.
За наслідками касаційного перегляду такі ухвали суддів апеляційних судів були скасовані (ухвала ВС від 13.12.2018 у справі № 483/1186/16-к, ухвали ВССУ від 18.06.2015 у справі №5-973СК15, від 15.07.2015, від 29.07.2015). Тобто жодний суд не відмовляв у відкритті апеляційного провадження з мотивів, наведених суддею АП ВАКС, а аналіз правової природи ухвали про «заочний арешт» був здійснений вперше. Правову позицію судді АП ВАКС підтримав ККС ВС. В подальшому вже колегія суддів АП ВАКС закрила апеляційне провадження з перегляду ухвали про «заочне тримання під вартою». Саме у цій справі КСС ВС ініціював питання про відступлення від раніше сформованої практики, відображеної в ухвалі ККС ВС від 13.12.2018 у справі № 483/1186/16-к, та передав вирішення цього витання до ОП.
В той же час в АП ВАКС практика відмови у апеляційному перегляді аналізованих ухвал слідчих суддів вже стала усталеною: ухвали АП ВАКС від 12.10.2021, від 18.11.2021, від 08.12.2021, від 25.01.2022, від 28.01.2022 .

Тож пропонуємо вашій увазі мотиви ухвали судді АП ВАКС від 06.09.2021 (справа № 991/5913/21) , яка започаткувала зміни практики ВС, та ухвали ККС ВС про передання справи до ОП. Відкрити / Коментувати

2022-02-08 15:49:16 ​АРЕШТ ЕЛЕКТРОННИХ НОСІЇВ ІНФОРМАЦІЇ НЕ ЗАВЖДИ ВИПРАВДАНИЙ
Що занадто, то не здраво / польская пословица
Сторона обвинувачення при обґрунтуванні підстав для арешту вилучених телефонів, комп’ютерів чи інших електронних носіїв інформації посилається на необхідність дослідження наявної на них інформації, виявлення видалених файлів, для чого необхідно провести експертизу. Проте за умови повного копіювання за участі спеціаліста наявної у них інформації, недоведення ймовірного факту видалення даних, ВАКС відмовляв в арешті цього майна чи в подальшому скасовував його.

АП ВАКС погодилась з висновком слідчого судді щодо відсутності підстав для арешту комп’ютера як речового доказу у кримінальному провадженні у зв’язку тим, що вся необхідна інформація, наявна на вилученому компютері, яка має доказове значення для досудового розслідування, скопійована детективом НАБУ при проведенні 17.12.2020 огляду компютера із залученням спеціаліста, а отже фактично виконані всі необхідні дії для збереження відповідного доказу – інформації/відомостей, що міститься в ньому, а скопійована інформація у вигляді криміналістичного файл-образу накопичувачів інформації, що містилася в комп`ютері, має статус оригіналу документа.
Обґрунтовуючи наявність правової підстави для накладення арешту на компютер з метою його збереження як речового доказу, прокурор посилався на необхідність проведення в майбутньому експертного дослідження з метою виявлення можливо видалених файлів з цього компютера, які не скопійовані при проведенні його огляду детективом із залученням спеціаліста.
Колегія суддів зауважує, що прокурором належним чином не доведено неможливості отримати будь-яку інформацію про файли з компютера, в тому числі видалені файли, при наявності повної копії накопичувачів інформації, яка містилася в ньому, при проведенні експертного дослідження без надання експерту безпосередньо вилученого компютера.
Ухвала АП ВАКС від 16.02.2021 (справа № 991/10404/20)

В іншій справі АП ВАКС, посилаючись на ч.4 ст.99, абз.4 ч.2 ст.168 КПК, скасувала арешт, накладний на телефони, з підстав копіювання за участі спеціаліста всієї наявної у них інформації.
Ухвала АП ВАКС від 16.04.2021 (№ 991/2314/21)

З аналогічних підстав АП ВАКС залишила без змін ухвалу слідчого суді в частині відмови в арешті ноутбуку.
Ухвала АП ВАКС від 19.11.2020 (справа № 991/8095/20)
Слідчий судді ВАКС скасував раніше накладений арешт на телефон і планшет з тих підстав, що їх вміст із інформацією, яка має значення для досудового розслідування, було скопійовано за участю спеціаліста, про потребу у проведенні експертного дослідження детектив в запереченнях не зазначив, на підставі чого слідчий суддя дійшов висновку, що потреба у подальшому арешті цих матеріальних об`єктів відпала.
Ухвала слідчого судді ВАКС від 14.01.2021 (справа № 991/105/21) #АПВАКС #ВАКС #арештмайна #168КПК #99КПК #корупція #злочин #суд #доказ #САП #НАБУ #адвокат #захисник Відкрити / Коментувати

2022-02-04 12:11:00 ​ВАКС стягнув з народного депутата в дохід держави необґрунтований дохід в сумі ₴1,2 млн, отриманий від ТОВ за здачу в оренду гаражу та жомової ями.
Колегія суддів дійшла висновку, що: 1) посадовець Х не був власником об’єкта оренди, 2) орендоване майно взагалі не використовувалось, в тому числі його не використовував у своїй господарський діяльності орендар ТОВ; 3) договір оренди має ознаки фіктивності та укладений з метою створення формальних підстав для перерахування коштів Х за оренду нерухомого майна, яке йому не належить.
Так, Х був власником гаражу та жомової ями лише до 2010 року, коли на підставі виданої ним довіреності громадянка Х-2 продала цей майно покупцю1. В подальшому, у 2014 році, за рішенням суду за покупцем1 визнано право власності на майно та майно звільнено з-під арешту. Загалом це майно неодноразово продавалось іншим особам. Отже, станом на момент укладення договору оренди, а саме 03.01.2019, Х не був власником майна.
При цьому суд відхилив твердження представника відповідача про те, що: 1) у 2010 році нерухоме майно було відчужено Х-2 без відома та волевиявлення Х; 2) зазначене вище рішення суду про визнання права власності за покупцем1 було скасовано у 2020 році, а у позові було відмовлено; 3) наразі в провадженні суду перебуває позов Х про витребування гаражу та жомової ями з чужого незаконного володіння.
Колегія суддів дійшла висновку, що Х та Х-2 перебували у довірливих близьких стосунках та Х були відомі обставини укладення договору купівлі-продажу щодо відчуження гаража та жомової ями. Так, згідно з відомостями Єдиного реєстру довіреностей Х у різний час видав низку довіреностей на ім`я громадянки Х-2, а саме: довіреності від 11.11.2009, від 25.06.2010, від 09.07.2010. При цьому прокурором наголошено, що у 2010 році стосовно Х було відкрито кримінальне провадження за хабар, а тому останній дав довіреності на відчуження свого майна.
Окрім того, згідно з актовим записом про народження Х та Х-2 є батьками Х-3, відомості про що внесено на підставі спільної заяви батьків від 22.05.2012. Місцем проживання обох батьків є адреса, за якою до цього часу зареєстрований Х.
Договір купівлі-продажу жомової ями та гаражу від 2010 року, укладений від імені Х громадянкою Х-2, не визнавався ніким недійсним. А відтак, скасування рішення суду про визнання за покупцем1 права власності на майно та зняття з нього арешту, на яке посилається представник відповідача як на підставу відновлення права власності Х на це майно, не має ніякого відношення до автоматичного поновлення чи набуття Х права власності на майно (жомова яма та гараж), яке було відчужено ним.
Судом також встановлено, що протягом приблизно десяти років Х не вчиняв будь-яких дій щодо цього майна. Натомість витрати, повязані з утриманням обєкта оренди (оплата за електроенергію) та орендою земельної ділянки, на якій розташоване це нерухоме майно, зокрема у 2019 році, здійснювала інша особа. Крім цього, правочин між Х та ТОВ щодо надання Об'єкту оренди має ознаки фіктивності. Зокрема, (1) Х на момент укладення Договору оренди та підписання актів до нього про фактичну передачу та повернення об’єкту перебував за межами України; (2) майно перебуває в занедбаному стані, що свідчить про відсутність наявних обставин, що цей обєкт взагалі використовується; (3) територія, на якій розташований обєкт нерухомості, є огородженою, охоронюваною та закритою від сторонніх осіб і 31.12.2019 (дата укладення акта про повернення обєкта оренди) представники ТОВ та Х туди не з'являлися; (4) ТОВ не здійснювало за місцем знаходженням обєкта оренди будь-якої господарської діяльності і не відображало його в бухгалтерсько-податковому обліку; (5) крім цього, в межах кримінального провадженні встановлено, що ТОВ має ознаки фіктивності, створено з метою прикриття незаконної діяльності та у 2018-2019 роках використовувалось з метою прикриття незаконної діяльності, легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.
Рішення ВАКС від 13.08.2021 (справа № 991/3401/21)
Додаткове рішення ВАКС від 17.08.2021 #ВАКС #290ЦПК #цивільнаконфіскація #корупція #злочин #суд #доказ #САП Відкрити / Коментувати

2022-02-04 12:10:00 ВАКС ДАВ СТАРТ ЦИВІЛЬНІЙ КОНФІСКАЦІЇ АКТИВІВ
Иной при месте так вздыхает,Как будто рубль последний доживает:И подлинно, весь город знает,Что у него ни за собой,Ни за женой,—А смотришь, помаленьку,То домик выстроит, то купит деревеньку.Теперь, как у него приход с расходом свесть,Хоть по суду и не докажешь,Но как не согрешишь, не скажешь:Что у него пушок на рыльце есть. / Крылов А. И. “Лисица и сурок”

ВАКС вперше застосував цивільну конфіскацію до необґрунтованих активів. Так, 28.11.2019 набрав чинності Закон, яким у ЦПК запроваджено інститут визнання необґрунтованими активів посадовців та стягнення їх на користь держави за межами кримінального провадження без обвинувального вироку суду (до цього з 2015 року витребування необґрунтованих активів в порядку ЦПК здійснювалось лише за наявності вироку суду за корупційний злочин чи легалізацію злочинних доходів і на практиці цей механізм жодного разу не був застосований). Наразі цивільна конфіскація застосовується, зокрема, до активів, набутих після 28.11.2019, якщо різниця між їх вартістю і законними доходами особи сягає від ₴1.003.500 до межі, встановленої ст.368-5 КК (нині це ₴7.377.500).

По суті цей інститут є спрощеною позакримінальною формою відповідальності за незаконне збагачення. З одного боку він може стати дієвим інструментом зворотнього перерозподілу ВВП, зокрема, «виведеного» з бюджетів різних рівнів, назад в бюджетну систему. З іншого ж – в умовах тотальної корумпованості держави і суспільства та обмежених ресурсів правоохоронців – його застосування може стати вибірковим, що само по собі створює нові (корупційні ) ризики.

ЦПК встановлено ряд особливостей щодо розгляду справ цієї категорії: 1) розглядаються ВАКС за позовами прокурорів САП, за виключенням передбачених законом випадків (ч.4 ст.23, ч.3 ст.26, ч.1 ст.290); 2) діє стандарт доказування «переваги більш вагомих доказів» - рішення виноситься на користь тієї сторони, сукупність доказів якої є більш переконливою (ч.4 ст.89); 3) прокурор має довести зв’язок активів із посадовцем (юридичний чи фактичний) та їх необґрунтованість; 4) якщо прокурор це довів, то спростування необґрунтованості активів покладається на відповідача (ч.2 ст.81); 5) суд задовольняє позов, якщо не доведено, що активи або грошові кошти, необхідні для їх придбання, були набуті за рахунок законних доходів (ст.291). Відкрити / Коментувати

2022-02-01 17:21:00 ​ pro defensionis («концепція» правового вакууму)
У відповідності до ст.16 КПК обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК.
Очевидно, що ухвала, якою надається дозвіл на обшук, таким судовим рішенням, спрямованим на обмеження права власності, не є.
В свою чергу, тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном можливе внаслідок арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження (ч.1 ст.170 КПК).
Отже, норми КПК передбачають єдиний вид судового рішення, спрямованого на обмеження права власності особи під час досудового розслідування, - ухвалу про арешт майна (ч.5 ст.173 КПК).
За таких обставин судовий контроль під час розгляду клопотання про дозвіл на проведення обшуку не може одночасно поширюватися і на вирішення питання про обмеження права власності особи, у якої цей обшук буде проведений. Адже предметом судового контролю в першому випадку є легітимність, необхідність і пропорційність втручання у право особи на приватність (в першу чергу, недоторканність житла чи іншого володіння особи), в той час як обмеження права власності потребує окремого судового вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК. Будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися на умовах, передбачених законом, має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є їй пропорційними. Водночас, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.
До цього слід додати правовий вакуум, в якому опиняється власник майна, вилученого під час обшуку, якщо дозвіл на відшукання відповідних речей і документів прямо наданий слідчим суддею в ухвалі. Адже КПК містить лише три процесуальні механізми, за допомогою яких володілець може ставити перед слідчим суддею питання про обґрунтованість обмеження права власності: 1)заперечення арешту майна при розгляді відповідного клопотання і обґрунтування своєї позиції в судовому засіданні; 2)звернення з клопотанням про скасування арешту майна з доведенням того, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано; 3)оскарження бездіяльності щодо повернення тимчасово вилученого майна.
Ухвала слідчого судді ВАКС від 03.08.2021 (справа № 991/5144/21)
#ВАКС #168КПК #обшук #236КПК #арештмайна #171КПК #корупція #злочин #суд #доказ #САП #НАБУ #адвокат #захисник Відкрити / Коментувати

2022-02-01 17:20:00 МАЙНО, ВИЛУЧЕНЕ НА ПІДСТАВІ УХВАЛИ ПРО ОБШУК: ЧИ НЕОБХІДНА УХВАЛА ПРО АРЕШТ ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ЙОГО УТРИМАННЯ?
верните все взад / устоявшееся выражение

Судова практика з цього питання неоднозначна.
Більшість суддів дотримуються логіки, що слідує зі змісту ч.7 ст.236 КПК (pro prosequendo), а саме: речі та документи, які ВХОДЯТЬ до переліку, щодо якого ПРЯМО НАДАНО ДОЗВІЛ НА ВІДШУКАННЯ в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, НЕ ВВАЖАЮТЬСЯ тимчасово вилученим майном, і відповідно для їх подальшого утримання для цілей кримінального провадження НЕМАЄ ПОТРЕБИ накладати на них арешт чи повертати власникам після припинення режиму тимчасового утримання (ч.1 ст.169, ч.5 ст. 171, ч.3 ст. 172, ч.6 ст.173 КПК).
Звичайно, по-різному можна трактувати які вказівки в ухвалі про дозвіл на обшук вважати такими, що свідчать про те, що слідчим суддею таки прямо надано дозвіл на відшукання, але сьогодні не про це.
Останнім часом з’являється і протилежна правова позиція, за якою судовий контроль, здійснений на етапі надання дозволу здійснення обшуку, в жодному випадку не може підміняти судовий контроль з метою обмеження права власності, для цього необхідна ухвала про арешт майна (pro defensionis). Ми її умовно назвемо концепцією «правового вакууму» Чому? Читайте уважно нижче.

pro prosequendo
Наявність судового контролю при отриманні дозволу на відшукання речей і документів, що мають значення для кримінального провадження, в сукупності з дотриманням встановлених законом правил отримання і фіксування доказової інформації із вилучених під час обшуку речей і документів, обумовлює правомірність утримання їх органом досудового розслідування без накладення арешту.
Ухвала слідчого судді ВАКС від 14.01.2021 (справа № 991/38/21)
Ухвала слідчого судді ВАКС від 14.01.2021 (справа № 991/37/21)
З аналізу положень ч.7 ст.236 КПК вбачається, що у разі, якщо вилучене під час обшуку майно було включено до переліку майна, щодо якого проводився обшук, то в такому випадку такі речі та документи не можуть вважатися тимчасово вилученим майном.
Ухвала слідчого судді ВАКС від 01.07.2021 (справа № 991/4351/21)
Слідчим суддею встановлено, що на вилученому під час обшуку жорсткому диску виявлено документи, які зазначені в ухвалі слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку, тому жорсткий диск входить до переліку майна, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання.
Таким чином, доводи представника ПАТ про те, що вилучений жорсткий диск має статус тимчасово вилученого майна, слідчий суддя, з урахуванням вимог ч. 7 ст. 236 КПК, розцінює критично.
Ухвала слідчого судді ВАКС від 04.03.2021 (справа № 991/1335/21)
Ухвалою слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку не було надано дозволу на відшукання сім-картки. Під час обшуку не було встановлено ознак наявності на вилученій сім-картці відомостей, які мають значення для кримінального провадження. Протоколу огляду (якщо відповідний огляд проводився після обшуку), в якому було б зафіксовано стосунок сім-картки до кримінального правопорушення, слідчому судді детективом не надано. Отже, вилучена сім-картка має статус тимчасово вилученого майна.
Ухвала слідчого судді ВАКС від 30.12.2020 (справа № 991/10353/20)
…детектив не надав слідчому судді переконливих доказів того, що вказані пристрої містять ознаки майна, на відшукання якого надано дозвіл при вирішенні питання про обшук.
Ухвала слідчого судді ВАКС від 17.11.2020 (справа № 991/9170/20) Відкрити / Коментувати

2022-01-22 11:36:00 ​ В іншій справі АП ВАКС частково звернула в дохід держави заставу (₴30 млн з ₴80 млн, внесених заставодавцем) за порушення обов’язку утриматись від спілкування з іншими підозрюваними – підозрюваний допустив одноразове спілкування з двома іншими підозрюваними.
Ч.8 ст.182 КПК прямо не передбачає необхідності встановлювати виправданість відповідного ступеня втручання у права і свободи особи у зв`язку із зверненням застави в дохід держави, проте з урахуванням прямої вказівки закону на необхідність дотримання вимоги пропорційного втручання щодо будь-якого випадку застосування заходів забезпечення кримінального провадження (п.2 ч.3 ст.132 КПК) це є обов`язковою умовою і при вирішенні питання про звернення застави в дохід держави.
Звернення застави в дохід держави на підставі ч.8 ст.182 КПК передбачає дотримання вимог Конституції України та КПК щодо принципу верховенства права, ст.6 Конвенції та ст.1 Протоколу №1 до Конвенції, які для цього випадку встановлюють необхідність дотримання принципу пропорційності.
Лише при дотриманні принципу пропорційності буде реалізована така властивість права, як справедливість (кримінально-процесуальна відповідальність у вигляді звернення застави в дохід держави буде співмірною з вчиненим правопорушенням) та буде досягнута виправданість відповідного ступеня втручання у права і свободи особи у зв`язку із зверненням застави в дохід держави, що передбачено п.2 ч.3 ст.132 КПК.
Дотримання принципу пропорційності при зверненні застави в дохід держави передбачає диференціацію негативних наслідків у вигляді повного чи часткового звернення в дохід держави грошових коштів, внесених в якості застави як запобіжного заходу, при порушенні умов звільнення під заставу, залежно від характеристик порушення підозрюваним (обвинуваченим) покладених на нього обов`язків (тривалості, інтенсивності, повторності, ступеню і форми вини, кількість порушених обов`язків, негативних наслідків для кримінального провадження, що настали чи могли настати від такого порушення тощо) та мети, заради досягнення якої застосовувались відповідні обов`язки.
Для проведення перевірки дотримання вимог принципу пропорційного втручання Суд бере за основу тест на пропорційність, який використовується у цьому провадженні на основі критеріїв, вироблених практикою ЄСПЛ, а саме: (1) чи є втручання в вигляді звернення застави в дохід держави здійсненим відповідно до закону; (2) чи переслідує втручання легітимну мету і в чому вона полягає (legitimate aim in the public interest); (3) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним його меті, чи дотримано «справедливу рівновагу» між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав людини (fair balance).
Ухвала АП ВАКС від 29.04.2020 (справа № 991/2529/20)
З аналогічних підстав АП ВАКС частково звернула в дохід держави заставу (₴536800 з ₴1.536800, внесених заставодавцем) підозрюваний без поважних двічі не з`явився в судове засідання за викликом слідчого судді.
Ухвала АП ВАКС від 29.04.2020 (справа № 991/2890/20)
Ще в одній справі ВАКС частково звернув в дохід держави заставу (₴120 тис. з ₴630,6 тис.) за систематичну неявку обвинуваченого (4 рази) в судові засідання.
Ухвала ВАКС віл 07.07.2021 (справа №991/10566/20)
Наразі, деякі місцеві суди також почали впроваджувати практику часткового звернення застави в дохід держави, але такий підхід не був підтриманий відповідною апеляційною інстанцією.
#АПВАКС #ВАКС #судовапрактика #застава #звернення #182КПК #корупція #злочин #суд #доказ #САП #НАБУ #адвокат #захисник Відкрити / Коментувати

2022-01-22 11:35:00 ЗВЕРНЕННЯ ЧАСТИНИ ЗАСТАВИ В ДОХІД ДЕРЖАВИ ЗА ПОРУШЕННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ОБОВ’ЯЗКІВ ЗАДЛЯ ДОТРИМАННЯ ВИМОГИ ПРОПОРЦІЙНОГО ВТРУЧАННЯ
/ч.8 ст.182 КПК/
Истина проходит через три стадии: сначала её высмеивают, потом ей яростно сопротивляются, и, наконец, принимают как очевидное. / Артур Шопенгауэр

АП ВАКС вперше за 8 років застосування нового КПК впровадила в судову практику стягнення частини застави в дохід держави за порушення підозрюваним (обвинуваченим) процесуальних обов’язків. Такий підхід обґрунтовано необхідністю дотримання: (1)принципу пропорційності при втручанні у право власності підозрюваного (обвинуваченого) чи заставодавця з урахуванням характеру вчиненого порушення та спричинених ним негативних наслідків для кримінального провадження; (2) однієї з загальних вимог застосування заходів забезпечення кримінального провадження є необхідність обґрунтування відповідного ступеню втручання у права і свободи особи для потреб досудового розслідування (п.2 ч.3 ст.132 КПК).

АП ВАКС частково звернула в дохід держави заставу (₴35 млн з ₴70 млн, внесених підозрюваним) за порушення підозрюваним обов’язку здати на зберігання до уповноваженого органу паспорт для виїзду за кордон – підозрюваний не здав один з паспортів, що давав право на виїзд з України.
В КПК чітко не зазначено вся сума застави чи лише її частина підлягає зверненню в дохід держави у випадку порушення підозрюваним одного чи декількох, а не всіх обов`язків, покладених на нього ухвалою про обрання запобіжного заходу.
Зі змісту ч.8 ст.182 КПК вбачається, що при описі «обов`язків», у разі порушення яких передбачено застосування санкції у вигляді звернення застави в дохід держави, використані формулювання як у множині («невиконання обов`язків», «порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки»), так і в однині («не з`явився за викликом», «не повідомив про причини своєї неявки»).
Проте, підозрюваний порушив лише один із покладених на нього ухвалою слідчого судді обов`язків.
Вирішуючи зазначене питання, суд на підставі ч.6 ст.9 КПК застосував загальні засади кримінального провадження, а саме верховенства права, невід`ємним елементом якого є пропорційність, та дійшов наступного висновку. При вирішенні питання щодо застосування судом ч.8 ст.182 КПК мають дотримуватися гарантії ст.6 Конвенції та ст.1 Протоколу №1 до Конвенції, в т.ч. й принцип пропорційності як складова верховенства права в контексті відповідних статей та у його розумінні в рішенні КСУ від 02.11.2004 у справі №15-рп/2004, за яким «покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного».
Ухвала АП ВАКС від 16.04.2020 (справа № 991/1114/20) Відкрити / Коментувати

2022-01-21 19:04:00 ​Досліджуючи заяву про відвід, яка була заявлена детективами НАБУ, виникло одне із ключових запитань, чи можуть детективи заявляти прокурору у кримінальному провадженні відвід. Правовий аналіз ст. 77 - 81 КПК не містить переліку осіб, які можуть заявити відвід. Єдина норма, яка в загальних рисах розкриває суб`єктів звернення, які мають право звернутися із заявою про відвід, міститься у ч.1-2 ст.80 КПК. Із змісту цих норми вбачається, що за наявності підстав, передбачених ст.ст. 75-79 КПК, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, дізнавач, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.
Особи, які беруть участь у кримінальному провадженні зазначені у п. 25 ч. 1 ст. 3 КПК. Серед зазначеного переліку із посиланням на сторін (п. 19 ч. 1 ст. 3 КПК) наявні слідчі. Отже норми КПК не виключають можливість звернення із відводом детективам. У зв`язку із тим, що і детективи, і прокурор приймають участь у тому самому кримінальному провадженні, зазначені особи наділені правом заявляти відвід. Ця позиція підтверджується і ст. 37 КПК, яка передбачає заміну прокурора у випадку неможливості здійснювати повноваження через задоволення заяви про його відвід. За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що детективами може бути подана заява до слідчого судді про відвід прокурора за наявності обставин передбачених ст.77 КПК, так як закріплений нормами КПК порядок заміни прокурора, що закріплений ст.37 КПК, не передбачає такого випадку заміни прокурора, як наявність лише підстав для відводу (на відміну від заміни слідчих, що визначено у п. 2 ч. 2 ст. 39 КПК).
Ухвала слідчого судді ВАКС від 11.11.2020 (справа № 991/9033/20)
#ВАКС #відвід #прокурор #37КПК #судовапрактика #корупція #злочин #суд #доказ #САП #НАБУ #адвокат #захисник Відкрити / Коментувати