АНТиКОР🔺судова практика

2022-01-21 19:03:00 ВІДВІД ПРОКУРОРА ЗА ЗАЯВОЮ СЛІДЧОГО (ДЕТЕКТИВА): это вообще законно?
Союзники — это враги, у которых есть общий враг / Стас Янковский

У справі «Роттердам +», де прокурори САП наполегливо закривають кримінальне провадження, виникла доволі унікальна ситуація, в якій детективи (слідчі) неодноразово заявляли відвід прокурору з мотивів його упередженості, яка проявлялась у «порушенні принципу оцінки доказів», «самоусуненні від належної оцінки доказів», «застосуванні прокурором політики «подвійних» стандартів під час застосування норм процесуального права», здійснених прокурором висловлюваннях під час судових засідань тощо.
Неординарність ситуації полягає в тому, що прокурори і слідчі представляють одну сторону – сторону обвинувачення. У цій же справі адвокати «міцно» стояли на позиції сторони обвинувачення, заперечуючи проти відведення прокурора, стверджували про недопустимість прояву неповаги до нього . Так, одна з адвокатів просила відмовити у задоволенні заяви про відвід, зауважила, що детективи позбавлені права, на звернення із заявою про відвід прокурора. Слідчий суддя позбавлений повноважень змінювати групу прокурорів у кримінальному провадженні. Вважає, що аргументи неналежного виконання повноважень та упередженості прокурора надумані та безпідставні, крім, того містять прямі звинувачення та неповагу до прокурора, складової всієї системи правоохоронних органів, що є недопустимим. Коли ще таке почуєш від адвоката про прокурора?
Слідчий суддя ВАКС вирішив, що розгляд такого питання (заяви про відвід детективом прокурора) не суперечить КПК, в той же час відмовив по суті заяви. Одним з головних мотивів зазначено, що «неповнота дослідження матеріалів кримінального провадження, невитребовування матеріалів кримінального провадження для їх вивчення, за наявністю достатніх підстав, які свідчитимуть про неефективніть здійснення прокурорм нагляду за дотриманням законів під час досудового розслідування, є підставою для покладання повноважень на іншого прокурора, а не відведення прокурора в порядку ст. 77 КПК».
В цьому світлі виникає питання, чи може за тією ж логікою, наприклад, захисник заявляти відвід іншому захиснику чи суддя іншому судді з членів колегії суддів? Відкрити / Коментувати

2022-01-20 21:12:00 ​Таким чином, положення ч.5 ст.171 КПК у взаємозв`язку із положеннями ч.1 ст.169 КПК визначають лише тривалість законного перебування (утримання) чужого майна (вилученого в результаті особистого обшуку) в розпорядженні сторони обвинувачення (слідчого, прокурора). Будь-яке подальше перебування (поза межами встановленого процесуального строку та часу, після спливу якого необхідно негайно повернути майно), утримання такого майна слідчим, прокурором є таким, що не має правових підстав та є втручанням в право власності особи, якій належить це майно, без законних на те підстав.
У той же час, вказані порушення речових прав не можуть нівелювати доказове значення майна, що відповідає критеріям речового доказу, перешкоджати досягненню цілей й завдань кримінального провадження.
Таким чином, норми КПК щодо правового режиму, тривалості, припинення тимчасового вилучення майна функціонально призначені, зокрема, для вирішення цивільно-правових аспектів такого тимчасового вилучення та встановлення обов`язку щодо негайного повернення майна законному його володільцю у разі пасивності, незацікавленості сторони обвинувачення у його використанні для вирішення завдань кримінального провадження.
Правові наслідки можливих порушень процесуальних строків, про які йдеться, на думку Суду, лежать в площині юридичної відповідальності (наприклад, цивільно-правова відповідальність за утримання відповідного майна без законних на те підстав або у разі втрати чи знищення речового доказу (ч.4 ст.100 КПК), дисциплінарна відповідальність прокурора, слідчого за неналежне виконання службових обов`язків, кримінальна відповідальність у разі наявності відповідних підстав).
Вирішення питання щодо арешту майна залежить від того, чи має воно значення доказу в кримінальному провадженні, а не від того, чи своєчасно звернувся слідчий, прокурор з відповідним клопотанням до слідчого судді.
Ухвала АП ВАКС від 16.12.2019 (справа № 991/1463/19)
Ухвала АП ВАКС від 10.03.2020 (справа № 991/743/20)
Ухвала АП ВАКС від 13.04.2020 (справа № 760/18778/18)
Ухвала АП ВАКС від 04.06.2020 (справа № 757/60650/19-к)
Ухвала слідчого судді ВАКС від 12.10.2020 (справа № 991/5784/20)
#ВАКС #АПВАКС #арештмайна #98КПК #171КПК #корупція #злочин #суд #доказ #САП #НАБУ #адвокат #захисник Відкрити / Коментувати

2022-01-20 21:11:00 ПРАВОВІ НАСЛІДКИ ПРОПУСКУ СТРОКУ ЗВЕРНЕННЯ З КЛОПОТАННЯМ ДО СЛІДЧОГО СУДДІ ПРО АРЕШТ ТИМЧАСОВО ВИЛУЧЕНОГО МАЙНА З МЕТОЮ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗБЕРЕЖЕННЯ РЕЧОВОГО ДОКАЗУ
Custodi et serva

Такої підстави для відмови в арешті майна як пропущення строку звернення з клопотанням КПК не передбачено ні серед умов, які враховуються при вирішенні питання про арешт майна як речових доказів (чи навіть з інших підстав), ні серед підстав для відмови в задоволенні клопотання про арешт.
Отже, сам по собі факт порушення строку звернення до слідчого судді для вирішення питання про арешт не може бути підставою для відмови в арешті майна, яке відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні. Вказане обумовлюється тим, що порушення строку на звернення з клопотанням про арешт майна, яке має ознаки речового доказу, не позбавляє таке майно доказової сили в кримінальному провадженні, тому потребує забезпечення його збереження, зокрема, шляхом накладення арешту.
Суд також зазначає, що сплив процесуального строку виконання обов`язку вжити заходи до збереження речових доказів не припиняє необхідності виконати цей обов`язок і не тягне за собою припинення повноважень службової особи на здійснення обов`язкової дії.
Наслідком пропущення строку на звернення з клопотанням про арешт майна є обов`язок негайно повернути майно особі, у якої воно було тимчасово вилучено. Тобто з моменту спливу встановленого процесуального строку держава в особі відповідних уповноважених органів та посадових осіб не має правових підстав для утримання такого майна.
У разі порушення стороною обвинувачення обов`язку повернення майна та звернення (повторного звернення) до слідчого судді, суду із клопотанням про арешт майна, яке було тимчасово вилучене, з порушенням встановленого процесуального строку, слідчий суддя, суд при вирішенні такого клопотання має керуватися перш за все нормами інституту арешту майна ( гл. 17 КПК «Арешт майна»).
Тобто, з одного боку порушення передбаченого ч.5 ст.171 КПК строку, є юридичним фактом, з яким закон пов`язує припинення режиму тимчасового вилучення майна (ст.169 КПК «Припинення тимчасового вилучення майна»), встановлює обов`язок негайно повернути майно особі, в якої воно було тимчасово вилучене, а з іншого - не є підставою для відмови в арешті майна.
Така суперечність на думку Суду вирішується наступним чином. Правові інститути тимчасового вилучення майна та арешту майна є пов`язаними, але відносно автономними з різними цілями та правовими наслідками. Вони стосуються різних аспектів процесу доказування.
Правове значення встановленого законодавцем строку, визначеного як «не пізніше наступного робочого дня» для звернення із клопотанням про арешт майна полягає в тому, що: (1) законодавцем презюмується достатність цього часу для сторони обвинувачення, щоб визначитись чи відповідають вилучені речі критеріям речових доказів (чи на предмет відповідності їх умовам арешту з метою можливої конфіскації, спеціальної конфіскації тощо) та підготувати відповідне мотивоване клопотання, з одного боку, та (2) встановити такий нетривалий проміжок часу втручання у право власності особи (тимчасове позбавлення її правомочностей володіння та користування) в інтересах кримінального провадження, протягом якого можливе утримання майна особи в силу закону, без вмотивованого рішення суду, для вирішення його подальшої долі слідчим, прокурором (у разі бездіяльності, невикористання права звернення з клопотанням до слідчого судді, суду про арешт такого майна) або слідчим суддею, судом з урахуванням належності, вагомості такого майна (речей) для досягнення завдань кримінального провадження. Відкрити / Коментувати

2022-01-20 20:04:00 ​СТОРОНА ЗАХИСТУ НАМАГАЄТЬСЯ КОНТРОЛЮВАТИ МОТИВИ ЗМІНИ ГРУПИ ПРОКУРОРІВ
Незаменимых нет, но есть неповторимые…/ Маргарита Эскина

Захисники іноді заявляють відвід прокурору (чи звертають увагу на такий факт як на порушення КПК при апеляційному оскарженні вироку) з тих підстав, що рішення керівника прокуратури про зміну складу прокурорів на їх думку неналежно мотивовано. В наведених нижче рішеннях вказані заяви (доводи) залишені без задоволення.

Під час судового засідання захисник обвинуваченого подала заяву про відвід прокурора, посилаючись на те, що його було включено до складу групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні вже під час судового провадження шляхом заміни складу групи прокурорів постановою Генерального прокурора, однак, при цьому не було зазначено підстав для заміни прокурора, які визначені ч.2 ст.37 КПК, в мотивувальній частині цієї постанови не розкрито, за наявності яких обставин одних прокурорів було замінено іншими. Вважає, що оскільки було грубо порушено визначений КПК порядок заміни прокурорів, то ця обставина викликає обґрунтовані сумніви в неупередженості прокурора.
Прокурор є одним з учасників кримінального провадження, що належить до сторони обвинувачення. За ч.1 ст.36 КПК прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. За ч.2 ст.36 КПК прокурор виконує функцію нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням.
Пунктом 15 ч.1 ст.3 КПК визначено, що прокурор - це особа, яка обіймає посаду, передбачену ст.15 Закону України «Про прокуратуру», та діє в межах своїх повноважень.
Суд виходить з того, що сумнів у неупередженості прокурора повинен бути обґрунтованим та розумним. На думку суду, незгода учасника провадження з процесуальним рішеннями керівника органу прокуратури через його недостатню обґрунтованість та вмотивованість не може бути підставою для відводу, оскільки не є об`єктивною обставиною, яка може вказувати на упередженість прокурора.
Ухвала слідчого судді ВАКС від 02.08.2021 (справа № 236/1283/16-к)

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що керівником САП винесено постанову про зміну групи прокурорів у кримінальному провадженні №ХХХ, якою внесено зміни до складу групи прокурорів та включено до складу групи прокурорів М.
Вимоги апеляційних скарг з цього приводу обґрунтовані порушенням вимог ч.2 ст.37 КПК, що виразилось у незаконній, на думку апелянтів, заміни прокурора у кримінальному провадженні без наявних підстав, внаслідок чого прокурор М не наділений повноваженнями здійснювати процесуальне керівництво та підтримувати державне обвинувачення у даному кримінальному провадженні.
З аналізу ст.37 КПК вбачається, що незмінність прокурора, який здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні, та можливість його зміни у виключних випадках, визначених КПК , стосується випадків, коли керівником органу прокуратури визначено лише одного процесуального керівника у кримінальному провадженні. При цьому, жодних обмежень щодо зміни у групі прокурорів діючим кримінальним процесуальним законодавством не встановлено.
Чинне кримінальне процесуальне законодавство України не наділяє суд повноваженнями щодо надання вказівок керівнику прокуратури, його першим заступникам і заступникам, які діють у межах своїх повноважень, на вчинення процесуальних дій щодо участі того чи іншого прокурора у конкретному кримінальному провадженні.
Ухвала АП ВАКС від 15.03.2021 (справа № 766/16775/17)
#ВАКС #АПВАКС #відвід #прокурор #37КПК #корупція #злочин #суд #доказ #САП #НАБУ #адвокат #захисник Відкрити / Коментувати

2022-01-20 19:31:00 ​Також ВАКСом ухвалено два виправдувальні вироки з підстав недоведення наявності в діях обвинуваченого складу інкримінованого злочину.
ВАКС виправдав депутата, який після отримання у спадщину житла у Києві продовжував отримувати компенсацію за винайм готельного номеру, з таких мотивів:
- відсутній факт зловживання владою – у народного депутата відсутні владні повноваження на здійснення виплат з компенсації за винайм готелю, такими повноваженнями наділено Управління справами Апарату ВРУ;
- неповідомлення обвинуваченим про втрату права на компенсацію виплат за винайм готельного номеру, є обманом, тобто одним із способів шахрайського заволодіння чужим майном. Отже, завдані Управлінню справами Апарату ВРУ збитки (361 540 грн) були результатом вчинення злочину проти власності (ч.3 ст.190 КК) та не були результатом службової діяльності обвинуваченого;
- оскільки шахрайство, вчинене у великих розмірах, є більш тяжким злочином у порівнянні з ч. 2 ст.364 КК, то зміна кваліфікації дій обвинуваченого з ч. 2 ст.364 КК на ч.3 ст.190 КК призведе до погіршення становища обвинуваченого, а отже така перекваліфікація можлива лише шляхом зміни обвинувачення прокурором, який таким правом не скористався.
Вирок ВАКС від 14.06.2021 (справа № 991/3966/20)

Інший виправдувальний вирок ВАКС мотивував наступним чином:
- обвинувачений не мав ознак спеціального суб’єкту та не діяв з використанням влади. Отримуючи кошти на винайм готельного номера, народний депутат не реалізовує владні повноваження, натомість він реалізує надане законом право на забезпечення житлом. Народний депутат України в силу службового становища не наділений жодними повноваженнями щодо управління чи розпорядження коштами з компенсації вартості оренди (винайму) житла. Ці кошти щомісячно видаються Апаратом ВРУ. При цьому жодних контрольних (владних, управлінських тощо) функцій щодо Апарату ВРУ, народний депутат України немає;
- низька якість законодавства, що регулювало питання отримання компенсації вартості винайму готельного номеру, створила суттєві складнощі для обвинуваченого щодо відокремлення правомірної поведінки від протиправної та передбачення юридичних наслідків своєї поведінки (нечіткість та суперечність законодавства, невизначенність поняття «не забезпечений житлом у м.Києві»);
- у діянні обвинуваченого відсутня суб`єктивна сторона інкримінованого злочину – не доведено умислу вчинення злочину, відсутня мета одержання неправомірної вигоди;
- діяння обвинуваченого не мало ознак протиправності, таке діяння не суперечило інтересам служби, а оплата за рахунок бюджетних коштів отриманого обвинуваченим у користування готельного номера не може вважатись неправомірною вигодою;
- кошти були перераховані з рахунку Управління справами ВРУ безпосередньо на рахунок ДП «Готельний комплекс «Київ» Управління справами Апарату ВРУ, тобто кошти не вибули зі сфери об`єктів управління державної власності.
Вирок ВАКС від 21.05.2021 (справа № 991/5181/20)

Один із суддів не погодився з висновками більшості в частині того, що обвинувачений не мав ознак спеціального суб’єкту та не діяв з використанням влади.
#ВАКС #364КК #190КК #вирок #судовапрактика #корупція #злочин #суд #доказ #САП #НАБУ #адвокат #захисник Відкрити / Коментувати

2022-01-20 19:30:00 ЗЛОВЖИВАННЯ НАРОДНИМИ ДЕПУТАТАМИ СЛУЖБОВИМ СТАНОВИЩЕМ З МЕТОЮ ОТРИМАННЯ КОМПЕНСАЦІЇ ЗА ВИНАЙМ ГОТЕЛЬНОГО НОМЕРУ (ст.364 КК):
становлення практики ВАКС /2:2/

Сладок мед, да не ковшом его в рот /пословица/

Фабула цієї категорії справ є типовою: народні депутати, маючи власне житло в столиці, за рахунок бюджетних коштів отримували грошову компенсацію за винайм готельного номеру. Можливість же отримання такої компенсації передбачена законодавством лише для депутатів, незабезпечених житлом в Києві, це є однією з гарантій діяльності народного депутата. Єдиною підставою для отримання компенсації була відповідна заява депутата. Саме на підставі таких заяв кошти за винайм номеру перераховувались готелю чи на власний картковий рахунок депутата. При цьому Управління справами Апарату ВРУ як орган здійснення відповідних виплат не мало повноважень здійснювати перевірку наявності у депутатів власного житла у Києві, підстави для відмови у компенсації законодавством не були визначені.
Наведені дії народних депутатів сторона обвинувачення кваліфікувала за ч.2 ст.364 КК як зловживання службовою особою владою (використання можливостей та гарантій, пов`язаних із займаною посадою), всупереч інтересам служби, з метою отримання для себе неправомірної вигоди у виді оплати за рахунок бюджетних коштів права користування готельним номером, чим спричинено тяжкі наслідки державним інтересам – Управлінню справами Апарату ВРУ (₴300-900 тис).
Практика ВАКС з розгляду зазначеної категорії справ не є усталеною

Так, ВАКС ухвалив два обвинувальні вироки, якими двох депутатів засуджено до умовного покарання на підставі угод про визнання винуватості.
Вирок ВАКС від 16.07.2021 (справа № 991/9969/20)
Вирок ВАКС від 30.04.2020 (справа № 991/2904/20)
В окремій думці по цій справі зазначено, що відсутній факт зловживання депутатом владою; обвинувачений отримав компенсацію у зв’язку з незабезпеченням нормами законодавства інструментів контролю за виплатою бюджетних коштів. Відкрити / Коментувати

2022-01-18 20:11:00 ​Відмовляючи в задоволенні клопотання про скасування арешту у зв’язку з не поданням цивільного позову в строк, передбачений ЦПК, слідчий суддя зауважила наступне. Інститут цивільного позову в кримінальному судочинстві має свої особливості, обумовлені завданнями кримінального провадження та які є пріоритетними, оскільки згідно із ст.1 КПК порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством. В цьому випадку КПК передбачає можливість арешту майна підозрюваного з метою відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (цивільний позов) - п.4 ч.2 ст.170. А ст.128 КПК передбачає можливість подання цивільного позову під час всього кримінального провадження до початку судового розгляду і не обумовлює спеціального строку в разі попереднього подання клопотання про арешт майна з цією метою. Це спростовує твердження адвоката про необхідність застосування ст.152 ЦПК в частині строку подання позову після подання заяви про його забезпечення. Також ст.171 КПК встановлює спеціальні вимоги до клопотання про арешт майна та суб`єктів подання такого клопотання, що унеможливлює одночасне застосування вимог ст.150, 151 ЦПК.
Ухвала слідчого судді ВАКС від 23.03.2020 (справа № 991/2479/20)
В той же час є й рішення АП ВАКС, яке вибивається із загальної канви наведеної практики.
АП ВАКС скасувала ухвалу слідчого судді про арешт майна, зокрема з таких підстав. Колегія суддів відзначає, що стороною обвинувачення належним чином не обґрунтовано цивільну відповідальність підозрюваного за заподіяну шкоду внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК, оскільки не надано доказів того, що до підозрюваного в цьому кримінальному провадженні заявлено цивільний позов. Такі відомості є необхідною правовою підставою для накладення арешту з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (наявність обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні), відповідно до вимог ч.6 ст.170 КПК.
Ухвала АП ВАКС від 11.03.2020 (справа № 991/640/20)
#ВАКС #АПВАКС #забезпечення #позов #арештмайна #170КПК #корупція #злочин #суд #доказ #САП #НАБУ #адвокат #захисник Відкрити / Коментувати

2022-01-18 20:10:00 АРЕШТ МАЙНА З МЕТОЮ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ ДО ПОДАННЯ ЦИВІЛЬНОГО ПОЗОВУ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ: чи можливо?
мельница Бога очень хороша,
мельница Бога мелет не спеша,
медленно, но верно ходит колесо,
будет перемелено абсолютно всё. / Henry Wadsworth Longfellow «Retribution» (пер. Яков Фельдман)

АП ВАКС залишила без змін ухвалу слідчого судді про арешт майна з метою забезпечення цивільного позову до його подання, зазначивши наступне.
Дійсно, на день розгляду слідчим суддею клопотання про арешт майна цивільний позов не був поданий, проте норми КПК не виключають можливості арешту майна до подання такого позову. Більш того, регулювання відносин у кримінальному проваджені за наявних обставин здійснюється в порядку, визначеному ст.128 КПК, відповідно до ч.5 якої цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, КПК не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства. Так, згідно з ч.2 ст.149 ЦПК забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, що узгоджується із завданнями кримінального провадження, визначеними ст.2 КПК.
З огляду на вищезазначене, з урахуванням обґрунтованості підозри у вчиненні злочину за ч.2 ст.364 КК, розміру шкоди (втрати активів), завданої кримінальним правопорушенням, яка згідно висновку експерта становить ₴21,36 млн, окрім цього існує обґрунтована підозра вважати, що незастосування цього заходу зумовить труднощі чи неможливість виконання вироку в частині забезпечення можливого цивільного позову, колегія суддів вважає арешт майна на даному етапі цілком законним і необхідним для забезпечення кримінального провадження.
Ухвала АП ВАКС від 03.03.2020 (справа № 991/630/20)
Ухвала АП ВАКС від 03.06.2020 (справа № 991/627/20)

Дійсно, на день розгляду слідчим суддею клопотання про арешт майна цивільний позов не був поданий, проте норми ЦПК, які застосовуються субсидіарно до подібних правовідносин, не виключають можливості арешту майна до подання такого позову.
Крім того, як зазначено в нормі ч.8 ст.170 КПК, вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення позову, має бути співмірною: або (1) розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або (2) розміру шкоди, зазначеної у цивільному позові, що вказує на опціональність умови щодо наявності вже поданого цивільного позову у кримінальному провадженні на момент постановлення слідчим суддею ухвали про арешт майна. На підтвердження такого тлумачення говорить і синтаксична конструкція побудови самої підстави застосування арешту майна, а саме зазначення у п.4 ч.2 ст.170 КПК словосполучення «цивільний позов» у дужках.
Ухвала АП ВАКС від 28.05.2020 (справа № 757/41048/17-к)
#корупція #злочин #суд #доказ #САП #НАБУ #адвокат #захисник Відкрити / Коментувати

2022-01-18 20:01:00 ​НЕЕКВІВАЛЕНТНИЙ ОБМІН МАЙНА МОЖЕ БУТИ ОЗНАКОЮ ОБ’ЄКТИВНОЇ СТОРОНИ РОЗТРАТИ ЧИ ЗАВОЛОДІННЯ МАЙНОМ З ВИКОРИСТАННЯМ СЛУЖБОВОГО СТАНОВИЩА /191 КК/

Нет ничего легче, чем тратить бюджетные деньги. Кажется, что они не принадлежат никому. Искушение слишком велико, чтобы кто-либо мог перед ним устоять / Джон Калвин Кулидж

Безпідставне заниження чи завищення ціни товару за договорами часто виступають способами розтрати майна чи заволодіння ним (ст. 191 КК). І ніби безоплатної передачі (відповідно до позиції Пленуму ВСУ) товару в буквальному сенсі немає – кожна сторона щось та й отримує за договором. Але про рівноцінність обміну активів не може йти мова. У такому випадку вилучення майна без еквівалентної заміни розглядається суддями ВАКС як дії, що можуть містити ознаки злочину, передбаченого ст.191 КК.

Суд не взяв до уваги доводи захисту про те, що угоди є чинними та є предметом господарських відносин, а не кримінального переслідування. Так, заволодіння чужим майном характеризується безоплатним оберненням чужого майна на свою користь чи на користь іншої особи (п.23 постанови Пленуму ВСУ № 10 від 06.11.2019). Суд звернув увагу, що під безоплатністю у цьому випадку слід розуміти вилучення майна без еквівалентної заміни, тобто без рівноцінного відшкодування вилучених матеріальних цінностей іншим майном, грошовими коштами або людською працею. Часткове (нееквівалентне) відшкодування вартості вилученого майна не виключає наявності в діях винної особи складу злочину, передбаченого ст.191 КК, проте враховується при визначенні розміру спричиненої шкоди. Отже, вказані захистом доводи не виключають наявність підстав для кримінального переслідування внаслідок укладення правочинів, на підставі яких відбувся нееквівалентний за вартістю обмін майна.
Ухвала АП ВАКС від 28.05.2020 (справа № 991/3661/20)

У цьому ж провадженні, слідчий суддя зазначив, що наявність у НУНГУ дебіторської заборгованості та можливість вирішення цивільно-правового спору внаслідок нерівноцінного обміну об`єктів нерухомості ніяк не впливає на необхідність притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності.
Ухвала слідчого судді ВАКС від 06.04.2020 (справа № 991/2858/20)
У справі про розтрату ₴25,4 млн ДП (покупець) внаслідок укладення та виконання додаткових угод з ТОВ (продавець) на закупівлю сірки слідчий суддя з метою забезпечення спеціальної конфіскації наклав арешт на кошти на рахунках ТОВ в сумі ₴25,4 млн як такі, що набуті внаслідок вчинення злочину.
Слідчий суддя встановив, що керівники ДП та ТОВ з метою розтрати коштів ДП уклали ряд додаткових угод на закупівлю сірки, в яких без законних на те підстав поетапно були завищені ціни сірки на 31,4%, 57,11%, 57,11%, що призвело до відповідно зменшення обсягу поставки сірки. Вказане розцінено як розтрата коштів ДП.
Ухвала слідчого судді ВАКС від 26.09.2019 (справа № 910/227/19)
#ВАКС #АПВАКС #судовапрактика #191КК #корупція #злочин #суд #доказ #САП #НАБУ #адвокат #захисник Відкрити / Коментувати

2022-01-18 19:54:00 ​АП ВАКС залишила цей вирок без змін, зазначивши, що слід розмежувати кримінальне правопорушення, яке вчинюється одночасно з цивільним правопорушенням, та цивільне правопорушення, яке вчиняється поза складом будь-якого злочину. При цьому одночасне виникнення із одного юридичного факту кримінально-правових та цивільно-правових (господарсько-правових відносин) є можливим та не може означати відсутність події злочину чи складу злочину в діянні особи.
Як критерії зазначеного вище розмежування можуть використовуватися: (1) елементи суб’єктивної сторони складу злочину: злочинна ціль (корислива мета, мета надання правомірного вигляду володінню відповідним чужим майном, яке набуте злочинним шляхом, відсутність ділової мети відповідного правочину тощо) та спрямованість і момент формування умислу (зокрема, направленість умислу на викрадення майна); а також (2) елементи об’єктивної сторони складу злочину: характеристика діяння та способу його вчинення (наприклад, вчинення дій, які спричинюють неможливість вирішення ситуації цивільно-правовими способами (неможливість повернути майно, стягнути заборгованість тощо), здійснення діяння, яке явно відхиляється від усталеної ділової практики, використання повноважень всупереч інтересам організації чи всупереч їх призначенню тощо).
Ухвала АП ВАКС від 10.02.2021

Схожі висновки знаходимо і в рішенні ВС щодо ст.190 КК.
Наявність між обвинуваченим та потерпілим певних цивільно-правових чи інших подібних правовідносин, які були закріплені у певному правочині, сама по собі не виключає можливості кваліфікації діяння особи як шахрайства за наявності усіх необхідних елементів складу цього злочину. В окремих випадках такі відносини цілком можуть бути частиною реалізації умислу особи на заволодіння чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою.
Принциповим у цьому питанні є встановлення і доведення поза розумним сумнівом, що особа, умисно, з корисливих мотивів заволодіваючи чужим майном або набуваючи права на майно шляхом обману чи зловживання довірою, зокрема й беручи на себе при цьому певні зобов`язання, одразу не мала наміру їх виконувати, використовуючи певні правовідносини як спосіб реалізації умислу, спрямованого на заволодіння чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою. Висновок про це може бути зроблений, в тому числі й виходячи з сукупності фактичних дій такої особи.
Постанова Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 03.03.2021 (справа № 127/11849/15-к)
#ВАКС #АПВАКС #ККСВС #правочин #190КК #191КК #судовапрактика #корупція #злочин #суд #доказ #САП #НАБУ #адвокат #захисник Відкрити / Коментувати