Konkretyka

2021-07-06 09:48:26 Лицемірство. Новий податок. Втомлене національне питання.

ПДВ на рекламу бути — президент підписав відповідний закон, який вносить зміни в Податковий кодекс. Королівство кривих дзеркал у всій красі, бо тільки у нас власник офшорів та мамин консультант з “податкової оптимізації” збільшують податкове навантаження.

Офшор Зе: https://biz.liga.net/pervye-litsa/all/novosti/zelenskiy-izmenil-deklaratsiyu-vnes-mashinu-jeny-i-kiprskiy-ofshor
Гетьманцев (тайм-код 51:29-55:30):




З іншого боку, чому дивуватись, якщо в українського політикуму взагалі існує традиція обіцяти одне під час боротьби за владу (ex ante) і робити зовсім інше після її отримання (ex post). Тому зелена партія просто повторила все, що до цього робив Порошенко чи Янукович.
Цього разу я не згадуватиму цитату Елвіна Гансена чи роздуми Кейнса, що в добу кризи податки знижують, а не підвищують. Але, як ми давно вже з'ясували, у влади ніколи й не було ідеї діяти в рамках нашої реальності. Мало того, ніхто десятиліття неефективної роботи державного апарату Вам компенсувати теж не буде.
Загалом, чим більше читаєш бюрократів, тим більше дивуєшся як працює їхній викривлений світ. Зокрема, в їхній риториці взагалі немає таких понять як створення умов для зростання національного капіталу, натомість є багато диких історій про «токсичні» ФОПи й звісно національне питання.
На додаток, за останні 10 років в Україні зростала тільки ІТ-індустрія, та й те через недосконалість податкового законодавства та без втручання держави (що виступило стимулами). І це на фоні деградованої радянської металургії та тракторів у полі, які через безвихідь працюють на олігархат.
Не дивно, що бюрократія взялась саме за ІТ-індустрію (Дія.Сіті) — це куди легше, ніж працювати з інститутами, стимулами. Та й взагалі — їх не цікавить сутність transaction cost theory. Їх більше цікавлять абстракції, про які можна говорити вічно, зокрема, от що сказав Ющенко і чим займаються його наступники:

Доки Ви не розв'язали національне питання, ніколи не беріться за вирішення економічні чи соціальні перетворення — вони вам не вдадуться.
(Тайм-код 1:29:00)



Я не пояснюватиму суть його цитати, лінк на його інтерв'ю для всіх охочих я додав. В ньому Ющенко вирішив в певному сенсі зазіхнути на надбання Дугласа Норта, Асемоглу, Робінсона та інших інституціоналістів, вивівши власні критерії/умови/причини успіху держави. Причому ті, хто читав найбільш популярну роботу — «Why nation fail?», точно знають, що критерієм успіху Заходу були в першу чергу свободи, гарантії права власності та громадянське суспільство; своєю чергою, США та Сінгапур взагалі вивели власну форму державотворення. І це я ще не згадую, що у XXI столітті все працює по-іншому: простими словами, ми живемо вже в іншу епоху і за інших умов.

Однак політики, всупереч реальності, й далі говорять про скульптури у парку, наче не помічаючи, що лічильник населення летить вниз — з 52 млн у 1992 до менш ніж 40 у 2021.
І тим паче вони не думають, що варто було б досліджувати ефекти від скасування ПДВ та мит і підвищення ПДФО (компенсатор), що може зменшити податковий тиск і дати бізнесу більше свободи (до того ж це забере роботу у митників). Навіщо оподатковувати рекламу, яка є двигуном продажів, навіщо збільшувати поріг входу на ринок для малих фірм (коли ФОП не може списувати ПДВ)? Коли відбудеться реальна реформа інститутів? Хто є двигуном економіки — бюрократи чи підприємці (риторичне питання)? Чи варто використовувати індикативне планування?
На всі ці питання, не можна відповідати аналогіями, як це роблять популісти порівнюючи податки на Заході і в Україні, нехтуючи, що ми в різних категоріях, слова Артура Лафера у допомогу:

https://www.eurointegration.com.ua/interview/2015/09/14/7038229/

Нам варто концентруватись навколо нашого майбутнього, а саме — як нам наздогнати Захід, які методи для цього використовувати? Це найскладніше питання, яке, судячи з усього, мало цікавить навіть наших громадян, тому політики і далі будуть говорити про все крім реальних проблем. Відкрити / Коментувати

2021-06-30 11:21:11 Михайло Сергійович Горбачов. Перебудова.

Остання стаття з циклу про СРСР, в якій Ви дізнаєтесь:

1. “Перебудова” причини, цілі та результат.
2. Роль М. С. Горбачов у проголошенні незалежності України.

Хочу відзначити, що “перебудова” це дуже велика тема і в статті я зачепив лише основні моменти, проте, якщо цікаво розглянути її детальніше, то для цього як завжди, додаткова література у джерелах.

Посилання на статтю: https://konkretyka.net/taxes-history-ukr/myhajlo-sergijovych-gorbachov-perebudova.html

Також, для тих, хто ще не читав минулі статті з циклу:

1. Директивне планування СРСР. Що пішло не так?

Ця стаття розповідає, що таке директивний план, які в ньому були принципи та якими методами СРСР намагався стимулювати свою економіку.
Спойлер: Не ГУЛАГом, хоча і про нього згадка є.

Посилання на статтю: https://konkretyka.net/taxes-history-ukr/dyrektyvne-planuvannya-srsr-shho-pishlo-ne-tak.html

2. Чому СРСР не міг впроваджувати інновації?

На основі низки авторитетних досліджень (Пол Грегорі, Роберт Ален, Ханін та інші) розглянуті проблеми радянської економіки та причини нездатності впроваджувати інновації. А також цікаві історії про радянський інтернет та напівпровідники.

Посилання на статтю: https://konkretyka.net/taxes-history-ukr/chomu-srsr-ne-mig-vprovadzhuvaty-innovacziyi.html

3. Радянський соціалізм VS Американський капіталізм: хто переміг?

На основі секретного документа від Держплану СРСР ми можемо подивитись на реальний стан перегонів, а також ще раз згадати перекоси радянської системи в бік ВПК.

Посилання на статтю: https://konkretyka.net/taxes-history-ukr/radyanskyj-coczializm-vs-amerykanskyj-kapitalizm-hto-peremig.html

Підтримати Конкретику: https://www.patreon.com/oleksandr_ant Відкрити / Коментувати

2021-06-26 12:15:17 Світовий корпоративний податок, інфляція, курс гривні.

Паніка щодо інфляції у США поступово вщухає, хоча все ще знаходяться яструби, які поширюють фентезі-історії про “дику емісію” та насування гіперінфляції.
На сьогодні головними драйверами зростання цін є сировина - зерно, нафта та метали:
https://www.bloomberg.com/markets/commodities

Заздалегідь зазначу, що інфляція у США в певному сенсі є загальним показником здоров'я світової фінансової системи, тому я згадую про неї в таких оглядах. До того ж, в Україні причини зростання інфляції не відрізняються, лише за деякими виключеннями (слава НБУ, який нарешті незалежний, попри те, що нападки сумнівних осіб на нього продовжуються).
Своєю чергою, засідання ФРС та виступ його очільника в Сенаті дали нам чіткий сигнал:
ФРС очікує інфляцію 3.4% у 2021 та до 2.1% у 2022 (корелює з трендом нашої інфляції, хоча вона й вища з ряд факторів економіки третього світу). Звісно, це прогноз і в теорії показник може бути вищий, але ФРС впевнений у тренді на зниження інфляції до кінця поточного року та впродовж 2022;
ФРС заявляє, що буде протидіяти у разі ризику зростання інфляції вище прогнозу. Це вкрай важливо, бо дає ринкам впевненість у рішучості ЦБ;
зростання інфляції є короткостроковим через постковідне відновлення економіки та сировинний суперцикл.
Джерело: https://www.economist.com/leaders/2021/06/26/investors-can-no-longer-take-low-interest-rates-for-granted
Також додам, що в академічній науці вже давно говорять, що твердження Мілтона Фрідмана, що «інфляція - завжди монетарний феномен» є хибним стосовно розвинених економік.

Світовий корпоративний податок. Очікуваний поворот, про який всі говорили ще до виборів президента США, ба-навіть я про це писав минулого літа:
https://t.me/Konkretyka/722
Щоправда, тоді ще було важко уявити, що США так активно підуть наступом на світ, проте маємо спільну заяву G7, яка підтримує ідею впровадження 15% мінімального корпоративного податку по всьому світу:
https://www.reuters.com/business/finance/what-is-global-minimum-tax-what-will-it-mean-2021-06-05/
Відтак, вже можна змінювати назву партії 5.10 на 5.15 . Проте новий податок буде стосуватись в першу чергу активності трансатлантичних корпорацій, тож уряди все ще можуть встановлювати власні ставки для внутрішнього ринку. По суті, вся угода спрямована проти країн «офіційних» офшорів на кшталт Ірландії (країна фіскальний паразит).
Механізм цієї ініціативи буде радше схожий на FATCA, BEPS, CRS, тобто обов'язковий до виконання усіма. Затвердити саму ідею повинні вже на G20 й після цього можна буде вже детальніше ознайомитися з цією ініціативою.
Припускаю, що після впровадження механізму для трансатлантичних компаній можна очікувати й ідею політики щодо загального мінімального подохідного податку (на серйозному рівні заяв ще не було, але логічно чекати на це).
Уряди в певному сенсі показують, що так і не зрозуміли, чому з'явилися офшори й чому компанії та стартапи шукають місця для роботи з меншими податками та регуляціями (+звісно, грає і ряд інших більш важливих фаткорів). Тому в нашому випадку можна лише сподіватись, що втручання в наше податкове законодавство ще нескоро - якщо звісно хтось з уряду не вирішить допомогти українським підприємцям емігрувати.

Курс гривні. Поки зерно та метали залишаються на високих позначках (хоча вже є натяки на корекцію), гривня буде торгуватись в коридорі 26.5-28 (прогнози експертної спільноти Dragon, UEO та ін.). Однак ближче до Вересня можна очікувати зростання тиску на гривню, бо наближаються виплати по МВФ. Також, як завжди, ми не застраховані від політичних ризиків та дій країни агресора.
На фоні цього, інвестиції в українські ОВДП, з одного боку, привабливі (ставки вищі, ніж на депозит), а з іншого - ризиковані (РФ, нестабільна політична система). Тому, як сказала б класика кіно: «Товарищи, храните деньги в сберегательной кассе», але з одним уточненням - «в іноземній ощадній касі». Відкрити / Коментувати

2021-06-24 11:09:39 Радянський cоціалізм VS Американський капіталізм: хто переміг?

В новій статті циклу Ви дізнаєтесь:

1. Чи дійсно капіталізм став причиною колапсу радянської системи?
2. Роль ВПК у краху системи, або чому теорія Вільяма Нісканена та ідея Яноша Корнана може пояснити неконтрольованість радянської бюрократії.
3. На основі закритого звіту Держплану побачимо справжній стан радянської економіки на 1967 рік.

В статті використано багато цікавих джерел, з яких Ви можете отримати комплексне уявлення про події давно минулих часів. Це передостання стаття з циклу «Економіка СРСР».

Стаття доступна тут: https://konkretyka.net/taxes-history-ukr/radyanskyj-coczializm-vs-amerykanskyj-kapitalizm-hto-peremig.html

Наступний цикл почнеться в Липні за вибором патронів, на розгляд наступні теми:

1. Все про податки та їхній вплив на економіку.
2. Економічне диво Тайваню.

Як завжди, в статтях будуть використані роботи нобелівських лауреатів, книги/статті від Cambridge University Press, IMF, World Bank та інших.

Підтримати канал можна тут: https://www.patreon.com/oleksandr_ant Відкрити / Коментувати

2021-06-17 10:07:41 Чому СРСР не міг впроваджувати інновації?

В цій статті на основі відомих досліджень кращих «советологів», поговоримо:

чому неефективність планової системи не баг, а фіча?
чому в СРСР були створені геніальні винаходи, але вони не стали інноваціями?
чому СРСР першим створив концепцію інтернету, але не впровадив її в життя?

Стаття доступна тут: https://konkretyka.net/taxes-history-ukr/chomu-srsr-ne-mig-vprovadzhuvaty-innovacziyi.html

Підтримати канала можна тут: https://www.patreon.com/oleksandr_ant Відкрити / Коментувати

2021-06-11 10:55:28 Чому заощадження банку СРСР були знищені? Злочин чи продумана політика?

Злочинна приватизація 90-х років стала головною причиною, чому сьогодні ми живемо в країні третього світу. Однак чи могла історія скластися інакше, якби при владі опинились не перефарбовані комуністи, а фентезійні сили?
Примітка: В радянській системі дійсно прогресивні політики не могли з'явитись апріорі, тому крах відбувся б за будь-яких умов, але, можливо, його масштаб був би меншим.

Початкові дані: На 1992 рік в Україні на рахунках Ощадбанку СРСР знаходились гігантські заощадження колишніх громадян СРСР. Однак гроші були заморожені. Наші «урядовці» називали це необхідним заходом, періодично наводячи думку Гайдара про штучність радянських заощаджень.

Штучність? Дійсно, відомий факт, що у 80-ті роки грошова маса (всі гроші в економіці) зростала швидше, ніж продуктивність праці/збільшення кількості товарів в економіці [1]. Тут зазначу, що «кількісна теорія грошей», та ще й в умовах фіксованих цін, призвела до того, що грошей було більше, ніж товарів. Однак не варто порівнювати емісію СРСР та QE США.
Також варто пам'ятати, що збільшення ЗП населення у 80-ті (що простимулювало зростання грошової маси) не означало полегшення праці, тому гроші на рахунках Ощаду були зароблені, а не подаровані. І ще одне — саму бездумну політику в радянській економіці проводили ті, хто потім і заморозив ці вклади. Простими словами, класична безвідповідальність бюрократії.

Що в таких умовах можна було робити? Зазначу, що коректні механізми проведення приватизаційних аукціонів це окрема тема. Моя думка, яку до мене вже висловлювали, зводиться до того, що гроші на ощадних рахунках треба було допустити до приватизації. А як же бюджет? А от як бюджет:

Державний бюджет за десять років приватизації отримав суму‚ що вражає уяву – 6 млрд грн. (1200 млн дол. США) [2].

Ідея була досить проста: замість маніпулятивної ваучерної приватизації могла бути запущена система, в якій заощадження Ощадбанку СРСР могли бути використані для купівлі того чи іншого заводу. В результаті ми могли б отримати перші інвестиційні фонди та банки, засновані не на схематозах, а на коштах, зароблених громадянами. При цьому після купівлі активу гроші б знищувались і, як наслідок, нічого не треба було б заморожувати.
Звісно, ця модель не є ідеальною, бо в умовах розвалу державного апарату та усієї безпекової сфери, особливо МВС, картина, можливо, не надто відрізнялася б (бандитські схеми). Також зберігалась загальна проблема усвідомлення людьми, що таке “приватна власність”. З усім тим, якби ми пішли таким шляхом, питання про вкрадені державою гроші було б закрите, а замість цього у нас би з'явились перші паростки ринкової системи. На додачу, значна кількість людей, які накопичили великі заощадження в СРСР, були здібними та вхід в ринкову систему, вірогідно, допоміг би їм розкрити свій потенціал. А в результаті примітивні елементи, які часто були протеже бюрократії, захопили власність.

І все-таки — чому пішли шляхом заморозки? Важко відповісти, але фактори говорять, що той державний апарат думав не про громадян і тим паче не про їхні гроші, а про дерибан народного майна. Відповідно, хто захоче конкуренції з боку десятків мільярдів радянських рублів, де питання родич ти чи кум у приватизації не допоможе.

Наступна стаття вже скоро, і вона буде про те, чому планова система стала могилою талантів. А також спробую нагадати, що сьогодні ми живемо в кращих умовах для розвитку, ніж за всю нашу історію. Так, у 90-ті був ще ліпший шанс для стрибка, але для цього треба було мати багато факторів, які були або зруйновані навмисно, або відсутні природно.

Джерела:
1. Оборот наличных денег в СССР 1922-1990. Банк РФ. 2007
2. Економічна історія України. Г.А.Касьянов. Економіка перехідної доби (1991–2010). Т2. Київ. 2011. Відкрити / Коментувати

2021-06-05 11:11:18 Директивне планування СРСР. Що пішло не так?

Провал інституційних реформ в країнах колишнього СРСР та економічний крах стали головними стимулами ностальгії для старших поколінь. Примітивна та пропагандистська критика радянської системи своєю чергою тільки посилила ці настрої.
Сьогодні важливо розуміти причини краху плану. Замість того, щоб обговорювати копіювання ігор японського «Нінтендо» радянською «Електронікою», необхідно осмислити складність виробничої бази та причинності таких дій з боку радянських економічних агентів.

Стаття доступна тут: https://konkretyka.net/taxes-history-ukr/dyrektyvne-planuvannya-srsr-shho-pishlo-ne-tak.html

Підтримати канал можна тут: https://www.patreon.com/oleksandr_ant Відкрити / Коментувати

2021-05-31 10:36:47 Колективна відповідальність: де її межа? Берлін 1945.

Легкий офтоп, поки я завершую статтю про директивне планування.

Героїзація історичних постатей та пропаганда завжди виправдовуються «необхідністю побудови цінностей для нації». Підхід, в якому чим сліпішим ти будеш, тим краще для лялькарів.
Сьогодні розглянемо проблему «колективної відповідальності» на прикладі Берліну 1945 року. Заздалегідь зазначу, що не збираюсь принижувати чи якось дискредитувати саму Перемогу над нацизмом 8 та 9 травня. Я лише маю на увазі, що війна не має бездоганно світлих образів.

Колективна відповідальність. Як же солодко та просто звучить її сенс, та як легко її можна інтерпретувати: влада держави вчинила злочини проти іншої держави, а отже всі громадяни автоматично повинні за це відповідати. Однак де межа цієї відповідальності?
В певному сенсі Нюрнберзький трибунал та репарації, які виплатила Німеччина, є єдиним правильним трактуванням поняття колективної відповідальності за дії уряду. Проте й тут є багато особливостей, бо диктаторські чи авторитарні режими апріорі не дають народу обирати альтернативу, а отже і в цьому випадку все не так однозначно.

Облишимо диспут навколо цивілізованого поняття і перейдемо до дикунського: «їхня армія коїла злочини, отже й нам можна». Помста має легке пояснення та зрозумілу мотивацію. Проте коли вона застосовується проти людей просто через те, що вони тої ж національності що й агресор, це втрачає будь-який зв'язок з цивілізованим світом.
Подібна думка, що з німцями можна робити все, що завгодно, була особливо популярна в лавах Червоної армії та армій Союзників. В книзі історика Роберта Ліллі “Taken by Force: Rape and American GIs in Europe during World War II” вказані понад 11 тис. випадків зґвалтувань з боку солдатів США і з них значна частина злочинців не понесла відповідальності.
Щодо радянських злочинів, то їх ще більше, точні цифри навіть не можливо встановити (понад 100 тис.). Я не стану їх цитувати, але всі ці джерела є в гуглі, тому для тих, хто хоче ознайомитись:

Щоденник Володимира Гельфанда — уривок за 25.04.1945;
Книга Михайла Корякова «Освобожденные души» — стор. 235;
Щоденники/листи німкень та солдатів, на основі якого знято документальний фільм від Viasat History (Берлін 1945).

Усюди мотивація злочинців була проста: «вони доньки Есесівців, а отже повинні відповідати за злочини своїх татусів». Однак хто ж зі злочинців визнає, що злочини проти неповнолітніх дівчат все одно є злочинами? Ні, вони скажуть, що це колективна відповідальність, мовляв, мають причетність до Третього Рейху — значить «по-ділом». І таке дикунське пояснення іноді використовують навіть у XXI столітті.
Злочин є злочином, а правду про нього викриє час. Радянська пропаганда, як і пропаганда країн Союзників, завжди виставляла наперед злочини Третього Рейху, які були безумовно не менш дикунськими, але це часто робили, щоб прикрити власні.
Звісно, у Червоній армії та арміях Союзників карали злочинців, але навіть за різними дослідженнями встановити процент розкритих злочинів дуже складно, і він радше не на боці закону.

Сьогодні, як і в часи Другої світової, ярлики вішають на цілі нації, ворогів шукають навіть за мовним принципом й найстрашніше — ті, хто це робить, стоять за крок до того, щоб закрити очі на реальні злочини. Найстрашніше, що злочин оцінюють не за фактом його скоєння, а за формою чи нацією солдата…
Хочу вірити, що Україна, на якій безумовно теж лежить відповідальність за Берлін 1945 (7 млн червоноармійців були українцями), як і на Німеччині за війну та злочини 1939-1945, завжди відстоюватиме принцип “закон для всіх один”. Не даремно богиня Феміда усюди зображена з зав'язаними очима.
Не варто вірити в ідеальність історичних героїв чи епоху маєстату, бо чим красивіший ідол, тим жахливіша його реальна історія. Відкрити / Коментувати

2021-05-27 17:05:56 Закон про статус олігарха: реальна боротьба чи імітація?

ЗМІ відіграють провідну роль у формуванні нашого політичного поля і тому їх по праву називають «четвертою владою». А там, де є влада, повинен бути й відповідний статус.
Не дивно, що ще в 90-х роках під час злочинної приватизації (ваучерна приватизація та псевдоаукціони є злочином) нові «капіталісти» почали активно інтегруватись в медіа.
Наслідком такої інтеграції стала монополізація інформаційного простору держави. В результаті всі ЗМІ першого та навіть другого ряду відійшли до олігархів або були ними засновані. ЗМІ, своєю чергою, системно просувають політичні сили, в яких їхні власники мають приватні інтереси.

Що може змінитись? На сайті zn.ua опублікували принципи законопроєкту про «статус олігарха», який президент обіцяв запровадити найближчим часом.

Згідно з цим законопроєктом олігарх - це:

1) бере участь у політичному житті;
2) має значний вплив на засоби масової інформації;
3) здійснює контроль значної за обсягом господарської діяльності (активи на майже 100 млн дол.).

Далі: Правові наслідки потрапляння до Реєстру процитуємо дослівно:
«1. Особам, які включені до Реєстру, забороняється:
1) здійснювати внески (прямо або опосередковано через інших осіб) на підтримку політичних партій відповідно до Закону України «Про політичні партії в Україні»;
2) бути бенефіціаром (у тому числі мати у власності) або контролером засобу масової інформації, який поширює інформацію політичного характеру;
3) бути покупцем (бенефіціаром покупця) у процесі приватизації об’єктів великої приватизації.

Джерело: https://zn.ua/ukr/internal/zakonoprojekt-pro-oliharkhiv-osnovni-polozhennja-vs-holovni-ochikuvannja.html

Однак ЗМІ вже закидають історію про власника Української правди та “Новое время”, мовляв, він такий кришталево чистий, а може «несправедливо» потрапити у список олігархів. Це доволі примітивна маніпуляція, бо, якщо ЗМІ вже є «четвертою владою», вони мають бути незалежними не тільки від олігархату, але й від бізнесу, який може використовувати їх у своїх господарських чи політичних інтересах. Не можна обіймати державну посаду і керувати бізнесом, так само не можна мати власний ЗМІ та займатись бізнесом.

Чому все це може зазнати провалу? Все досить просто — хто слідкуватиме за тим, щоб нові власники ЗМІ не співпрацювали з олігархатом чи бізнесом? Звісно ж стара бюрократія, яка породила цей олігархат та схематозників.
Змінити власника не є проблемою — проблема полягає в державних інститутах, починаючи від прокуратури й завершуючи судом. Як в державі, де досі немає справедливого суду, можна сподіватись, що закон про статус олігарха не стане банальною ілюзією втрати впливу з боку олігархату?

Висновок. Скоріш за все, ми бачимо нову піар-тему. Попри те, що на неї інтенсивно відреагували олігархи, це не означає, що вони дійсно втратять свою владу. Без впровадження глибоких реформ державних інституцій, без усвідомлення інституційних принципів з робіт Дугласа Норта чи Джеймса Робінсона та Дарона Аджемоглу все це — порожні балачки. Державі треба думати як повністю очистити державний апарат та реформувати вищу освіту, яка може дати якісні кадри в комбінації з гідними умовами праці у виконавчій та судовій владі.
Обігнати еволюцію державного апарату через банальне створення правових норм неможливо. Відкрити / Коментувати

2021-05-25 09:52:51 Шалені маніпуляції щодо інфляції в Україні. НБУ знову крайній...

Прихильники кількісної теорії грошей штурмують експертне поле коментарями про «дику емісію» у 2020 році, яка нібито і є причиною сьогоднішньої інфляції, яка злетіла вище таргету НБУ.
Особливо шокує примітивне та дійсно дике порівняння інфляції травня 2020 року та травня 2021. Нагадаю, що в травні минулого року тривав локдаун і ВВП впав до 7.3% за 5 місяців. Зрозуміло, що падала й активність в економіці, а з нею сповільнилось і зростання цін.
Саме тому у своєму інфляційному звіті за квітень НБУ (фактори для першого півріччя однакові) звертає увагу на таке:

У порівнянні з попереднім Інфляційним звітом прогноз інфляції в поточному році підвищено з 7.0% до 8.0%. Пік інфляційного сплеску припаде на III квартал 2021 року, що зумовлено низькою базою порівняння минулого року. З боку пропозиції зростання інфляційного тиску у 2021 році буде визначатися подорожчанням енергоносіїв, прискоренням світової інфляції, збільшенням виробничих витрат бізнесу, зокрема на оплату праці.

І продовжує:

Вагомим чинником прискорення інфляції у 2021 році стане здорожчання сирих продуктів через нижчі торішні врожаї, а також зростання світових цін на продовольство. Через канал собівартості це прискорить інфляцію продуктів з високим ступенем обробки, які входять до базового ІСЦ. Разом зі збільшенням темпів росту заробітних плат (зокрема шляхом значного підвищення мінімальної зарплати) це зумовить зростання базової інфляції в поточному році до 6.5%.
Джерело: Інфляційний звіт, квітень 2021 року

ВИСНОВКИ НБУ КОРЕЛЮЮТЬ З ФРС та експертною спільнотою - в минулому пості я наводив вичерпний перелік аргументів:

https://t.me/Konkretyka/857

Зокрема, що сировинний супер цикл, завдяки якому зростають ціни на зерно, нафту та метали, провокує інфляцію, бо собівартість багатьох товарів зростає. Ще раз нагадаю коментар однієї з найбільших продуктових компаній США Tyson Foods: «Ми спостерігаємо зростання витрат на сировину більш ніж на 15 відсотків, а також ріст обсягів логістики, пакування та робочої сили».
Джерело: https://www.ft.com/content/dfffa56a-6450-4a58-97a6-b3d12ea72d9c

Додатковим потужним фактором є відновлення попиту, бо економіка повертається до нормального життя. Відповідно, локдаун спровокував «шок пропозиції» (ринок мікропроцесорів — дефіцит відеокарт; зайвий натяк), бо виробники не встигають налагодити постачання чи виробництво.
НБУ за таких умов демонструє фантастичну гнучкість. Зокрема, він вже протягом декількох місяців тримає гривню у діапазоні 27-28 з можливим зміцненням до нижчих рівнів. І цей важливий фактор стабільності називають “страхом”, хоча це є вірним кроком за умов зростання інфляційних очікувань. Таким чином НБУ стримує тиск на ціни у наших магазинах!

Висновок. Попри те, що економіка України належить до третього світу, ми споживаємо те ж зерно, ті ж продукти, що й решта світу. Відповідно, ціни у нас будуть реагувати так само як себе поводить зовнішня кон'юнктура. НБУ своєю чергою останні роки демонструє високий клас управління валютним ринком і продуману стратегію проти інфляції.
Підкреслю, що емісія може нести ризики тільки тоді (як один з варіантів ризиків), коли емісія буде прямо впливати на попит, а той своєю чергою буде розганяти тиск на гривню на валютному ринку. До речі, цього фактору ми не бачимо, а бачимо ми очікуваний сплеск інфляції після локдауну. Тому залиште історії про “дику емісію” та її роль у наявній інфляції на сторінках фентезі… Відкрити / Коментувати