Konkretyka

2021-05-21 11:08:19 Що таке гроші — пояснює Банк Англії. Основа економіки.

Стаття Банку Англії від 2014 року поставила крапку у спекуляціях навколо того, хто і як створює гроші в сучасній економіці. Повну версію ви можете знайки в гуглі:

Michael McLeay, Amar Radia and Ryland Thomas. Money creation in the modern economy. Bank of England. 2014.

В новій статті я висвітлю всі основні моменти, які варто знати, якщо Ви не хочете потрапити в оману ілюзій, яких так багато навколо сучасної фінансової системи.

Сподіваюсь, що ця стаття допоможе читачам, які можливо, як і я свого часу, вірили спекулятивним міфам про “дику емісію” і таке інше.

Стаття доступна тут: https://konkretyka.net/ukraine/shho-take-groshi-poyasnyuye-bank-angliyi-osnova-ekonomiky.html

Стаття доповнює минулу статтю про гроші:

https://konkretyka.net/ukraine/yak-zyavlyayutsya-groshi-v-ukrayinskij-ekonomiczi.html

Підтримати канал можна тут: https://www.patreon.com/oleksandr_ant Відкрити / Коментувати

2021-05-17 10:01:37 Пак Чон Хі. Кінець історії.

Фінал історії про Пака Чон Хі є одним з ключових елементів, що сприяють усвідомленню, що диктатура завжди закінчується закрученням гайок та, звісно, політичними репресіями.

До Пака можна ставитись по різному, але його внесок в сучасну Корею був не просто вирішальним, а фундаментальним. Хоча, якби його наступники не повернули у бік демократії, можливо досягнення диктатора і не мали б такої величі.
На жаль, в історії існувала лише одна особистість, яка, отримавши абсолютну владу та досягнувши успіху, зупинилась — цією особою був імператор Діоклетіан. Тільки він зміг зректися престолу після того, як врятував державу від краху. Пак своєю чергою цього зробити не зміг або не хотів, і чим далі він рухався, тим сильніше закостенілим ставав.
Позаяк це фінальна стаття циклу про Корею, хочу підкреслити, що історія диктаторського режиму Пака унікальна і її неможливо повторити. Мало того, багато економістів звертає увагу на унікальність та складність економічних трансформацій та реформ. Так, нобелівський лауреат з економіки Дуглас Норт у своїй книзі казав з приводу свого дослідження наступне:

Історичні приклади, до яких я звертаюся, мають ілюстративний характер: вони повинні показати дієвість пропонованого підходу — аж ніяк не служити для будь-якої гіпотези перевіркою, яка підкаже, що зрештою потрібно робити 1.

Саме через таку призму я б хотів, щоб Ви, любі читачі, ставилися до історії про економічні дива та історії успіху розвинених країн. Всі умови є унікальними й можна запозичувати лише окремі методи, а не бездумно копіювати всю систему.

Стаття доступна тут: https://konkretyka.net/economical-miracle-ukr/pak-chon-hi-kinecz-istoriyi.html

Підтримати канал можна тут: https://www.patreon.com/oleksandr_ant

Всі статті циклу:

1. Чи може авторитарний режим мати переваги?
https://konkretyka.net/economical-miracle-ukr/koreya/chy-mozhe-avtorytarnyj-rezhym-maty-perevagy.html
2. Пак Чон Хі. Передмова та перші рішення. https://konkretyka.net/economical-miracle-ukr/pak-chon-hi-peredmova-ta-pershi-rishennya.html
3. Пак Чон Хі. Корея. Економічне диво. https://konkretyka.net/economical-miracle-ukr/pak-chon-hi-koreya-ekonomichne-dyvo.html
4. Індикативне планування в Кореї. Методи Пака Чон Хі. https://konkretyka.net/economical-miracle-ukr/indykatyvne-planuvannya-v-koreyi-metody-paka-chon-hi.html
5. Пак Чон Хі. Кінець історії. https://konkretyka.net/economical-miracle-ukr/pak-chon-hi-kinecz-istoriyi.html

Джерело цитати:
1. Дуглас Норт. Институты институциональные изменения и функционирование экономики. С. 13 Відкрити / Коментувати

2021-05-15 10:25:45 Інфляція в США.Час купляти консерви?

Передбачувано, що тенденція інфляції до зростання у 2021 році буде сприйнята через призму «надрукованих» грошей. Для прихильників «дикої емісії» лише цей фактор означатиме зростання інфляції. В реальності ж відбувається дещо інше:

початок сировинного суперциклу. Останні 10 років ціни на метали та зерно залишалися сталими; тепер через частково відкладений попит, геополітику та банальний неврожай вони пішли вгору;
ефект низької бази. Зокрема, у 2020 році через впроваджений локдаун відбувся спад у низці індустрій, врахованих індексом інфляції;
повернення активності після локдаунів 2020 року. Індустрія розваг, туристичний бізнес, нерухомість, торгівля авто тощо виходять з кризи і до них повертається покупець.

Про основні причини я вже писав минулого року у цих постах:

Сировинний суперцикл: https://t.me/Konkretyka/826
Інфляційні очікування восени 2020: https://t.me/Konkretyka/779

При цьому сам ФРС каже, що якби «попит відносно до пропозиції був надмірним та стійким і призводив до зростання інфляції», ФРС «без коливань використала б всі інструменти для зниження інфляції».
Додатко в Tyson Foods (продуктові товари) зазначили: «Ми спостерігаємо зростання витрат на сировину більш ніж на 15 відсотків, а також зростання логістики, упаковки та робочої сили».
Джерело: https://www.ft.com/content/dfffa56a-6450-4a58-97a6-b3d12ea72d9c

Таким чином ФРС повідомляє, що не бачить підстав вважати, що емісія призвела до зростання інфляції. Тому змін в його політиці зараз не буде, хоча деякі представники республіканської партії США вже вирішили хайпанути на цьому й розказати незалежному ФРС, що йому треба робити.
Компанії на прикладі Tyson Foods також підкреслюють, що підвищують ціни через зростання цін на світових ринках. Відповідно, говорити про інші фактори, які простимулювали інфляцію, немає сенсу.
В свою чергу, міністерка фінансів США Джанет Йеллен сказала, що має намір підтримувати підвищення ставки ФРС, якщо на те буде потреба для попередження перегріву економіки:
Джерело: https://www.ft.com/content/049f4a79-abff-4a6c-a7c1-13409e8f63ae
Про неї я писав тут: https://t.me/Konkretyka/807

Коментар міністерки розцінили як спробу відступу, бо вона підтримувала активне стимулювання економіки через дії ФРС. Однак скоріш за все слова Йеллен були сигналом того, що уряд дає собі раду у цій ситуації.

Чи може сплеск інфляції мати довгостроковий ефект? В мережі з цього приводу є критична до ФРС думка Сандерса, колишнього міністра фінансів США, та багатьох досить іменитих економістів. Однак що дійсно може зіграти на користь зростання інфляції вище таргетів ФРС (2-3%)? Перше, це звісно зовнішні шоки: якщо ціни на сировину ростимуть, це неминуче буде тиснути на інфляцію у короткостроковій перспективі. Друге, й головне - закони старої, всім відомої «кривої Філіпса». Щоб не заглиблюватися в подробиці, зазначу, що економіст Олівьє Бланшар з Прінстона ще в Лютому зазначив, що різке падіння безробіття в США та, як наслідок, зростання попиту з боку населення можуть істотно вплинути на майбутні показники інфляції. Він наголошує, що сучасні події частково схожі на поведінку інфляції у 60-ті, а отже вони також дещо деформують «криву Філіпса» (падіння безробіття на х = зростанню інфляції на х) і говорять про довгостроковий ріст інфляції вище таргетів ФРС. Проте зазначу, що це лише одна з можливих версій.
Джерело: https://www.piie.com/blogs/realtime-economic-issues-watch/defense-concerns-over-19-trillion-relief-plan

Що ж робити з доларом? Долар це світова резервна валюта й нею залишиться ще дуже-дуже довго, бо, судячи з усього, жодна з країн, що “розвиваються”, навіть не думає будувати інституційний фундамент, на якому стоїть Захід. Відкрити / Коментувати

2021-05-12 11:55:29 Чи можна будувати майбутнє, спираючись на минуле?

Часто в статтях я так чи інакше апелюю до певних методів чи процесів минулого, таким чином зіставляючи їх із сьогоденням чи майбутнім.
Зокрема, мова йде про повторення в певному сенсі шляху США та Європи, який вони почали ще в ХІХ столітті. Мало того, до цього апелює багато відомих економістів, зокрема Артур Лаффер в інтерв'ю УП сказав:

Вам доведеться робити те, що вони (тобто Європа та США) робили 100 років тому [1].

З одного боку, його слова виглядають цілком логічними. Мовляв, є успішні країни; треба робити те, що робили вони, коли починали шлях до успіху. Ця догма є для нас зрозумілою, бо навіть у повсякденному житті ми «повторюємо» кроки, які хтось вже робив до нас. Це може стосуватись як методологій навчання, фізичного тренування, так і різноманітних практик індивідуального чи колективного розвитку.

Щобільше, можна вивести топ успішних країн і, відокремивши їхні спільні риси, отримати своєрідну дорожню карту цілей для України. Проте отут і виникають певні нюанси: якщо ми беремо за основу мету дійсно досягти захисту прав власності чи незалежності суду, то ухвалення західного типу законів і методик є просто створенням інструмента. А от застосовує цей інструмент держ. службовець, тобто людина, спираючись на власний світогляд та найголовніше умови/стимули.
Відповідно, якщо оцінити не тільки спільні фактори, але й певні історичні процеси, ми побачимо дещо цікаве. Зокрема, велику різницю шляхів між нами та країнами “ідеалами”. Наприклад, в США сотні років царювала традиція активного громадянського суспільства, як наслідок поява меритократичного держ. апарату.

Я не стану розкидатись цитатами Гамільтона чи Джефферсона, обговорювати ідеї батьків-засновників США, чи дискусії навколо французького державного боргу, коли барон Луї кричав, мовляв, честь зобов'язує Францію сплатити борги, взяті від її імені.

З цього виникає наступне питання. А до чого взагалі навіть згадувати батьків засновників США та барона Луї? Мій посил зводиться до того, що еліти з чеснотами закладали початок успішної країни. Такі люди формують політики, які стимулюють появу громадянського суспільства та ефективного державного апарату.
За приклад візьмемо Корею, де правив Пак Чон Хі, та Сінгапур, де майже півстоліття провадилася воля Лі Куан Ю (аналогічно до Тайваню чи Гонконгу до його приєднання до КНР). Всі вони викорінили старий або створили новий державний меритократичний апарат. Всі вони намагались змінити еліту, і це було не просто через бажання утриматись при владі, а з розуміння, що вагон корупціонерів та династії закостенілих бюрократів не вестимуть державу до позитивних змін. Хоч, не всі довели країни до появи громадянського суспільства, але вони чітко визначили корінь проблем.

Тому, переродження еліти, відсторонення деструктивних сил через демократичні вибори, створення сильного громадянського суспільства, можуть закласти основи для того, щоб ми змогли узяти тези успішних країн та реалізувати їх на власному досвіді.
Далі скажу очевидні речі, але допоки бізнес-партнери олігархату чи наступники архітекторів руїни будуть обрані до влади/фінансувати партії та матимуть можливість складати основу еліти — жодних змін не буде. І звісно, якщо не культивувати демократичні принципи та сильні інклюзивні інститути в суспільстві тощо, змін також не очікуйте.
Успішні країни засновані на ідеях створити державу для ВСІХ своїх громадян, а не для обраних зі списку контактів…

Джерело цитати:
1. https://www.eurointegration.com.ua/interview/2015/09/14/7038229/ Відкрити / Коментувати

2021-05-09 11:30:30 СРСР не дає “атланту” розправити плечі?

Минуло вже 30 років, а радянська економіка якимось дивом не полишає в спокої ні правих, ні лівих. Хтось казковим чином її возвеличує, а хтось її критикує не методологічно, а приправляючи пустими образами.
Академічна наука переповнена роботами, які намагаються оцінити як виключно статистичний бік проблеми, так і інституціональний. В минулому пості я вже зазначав:

Дискусії навколо цифр зростання ВВП СРСР безмежно багато. Є роботи Г.І. Ханіна, який критикував ЦРУ, називаючи їхні оцінки ВВП завищеними; є на це відповідь С.C. Дзарасова. А також робота М.В. Славкіної, яка звертає увагу на недооцінення Ханіним ряду факторів. Відповідь Г.І. Ханіна на критику і таке інше.

Ханін, Г. І. (2003). "Динамика экономического роста СССР" (1991).
Славкіна, М. В. "Сравнительный анализ динамики развития народного хозяйства СССР в 1950-1980-х гг."
Гурієв, С. М. (2013) (трохи інша тема). "Was Stalin Necessary for Russia's Economic Development?"

І це я ще не звертаю уваги на роботи Медісона та цілої низки західних економістів.
В першу чергу, ми маємо достатньо даних про сектор «послуг» та загалом галузь споживчих товарів, точніше відсутність їхніх різновидів. Причина, чому в СРСР була лише «одна версія пломбіру», полягає в негнучкій командній бюрократичній системі, а не тупості народів, які в ньому мешкали.
Існує робота працівника Держплану пана Юня «Планирование. Уроки истории и перспективы», де чітко прослідковані структура створення плану та його реалізація. Простими словами, система, де всі ресурси контрольовані бюрократією, а самі виробники позбавлені ініціативи, може виробляти лише одну версію пломбіру та 4 різних торти замість сотень. Те саме стосується й інновацій в секторі послуг чи споживчих товарів.
Єдине, де в СРСР творились інновації, це індустрії, які брали участь у реальній конкуренції, а саме — космос та суміжні йому індустрії та ВПК. Там, де СРСР потрапляв у конкурентну сферу, його «компанії» (КБ) були вимушені шукати інноваційні рішення. Одним з цікавих прикладів є поразка в перегонах за політ на місяць. В статті про українського конструктора Корольова я зазначав, що навіть американці припускають, що сам геній знав, що на Місяць СРСР не потрапить, тому тягнув час, позаяк проєктував ракету для міжпланетних перельотів.
Стаття тут: https://konkretyka.net/ukraine/ukrayinska-elektronika-velyki-osobystosti.html
Що ж сталось після поразки? Радянські конструктори вигадали роботів, які вперше в історії людства керувалися дистанційно — з Землі на Місяці, що допомогло здобути зразки місячного ґрунту. Програма ця називалась «Луноход». І я навіть не буду згадувати про інші досягнення, де брали участь українські громадяни: ЕОМ у Києві, Станція «Мир», «Буран», система протиракетної оборони та багато іншого.

І замість того, щоб здійняти прапор конкуренції, бо навіть СРСР вона стимулювала, ми бачимо мемчики про Нінтендо та Електроніку...

Висновок. Радянська економіка не була створена для задоволення потреб своїх громадян — це факт, але вона і не могла бути іншою. Однак це не означає, що треба мішати з брудом імена великих конструкторів та людей, які в ті часи на рівних змагались у світовій космічній чи військовій індустрії.
Для України історія в СРСР — це не просто визначна роль в імперії, але й отримання величезних преференцій у вигляді найбільшої території в Європі та 50+ млн громадян тощо.
Саме тому можна вважати 9 травня 1945 року не лише перемогою для 7 млн. українських солдат у складі Червоної Армії (8 травня у складі армій Союзників), але й початком фіксації наших історичних кордонів, а саме — повернення Закарпаття та згодом приєднання Криму (нагадаю, банальний факт - Україна правонаступниця УРСР).
Брудних історій про режим СРСР вистачає, але це не означає, що всі сторінки були чорними. Проблеми України сьогодні ніяк не повязані з СРСР, ми чомусь обожнюємо дивитись у минуле, немов навмисно забуваючи, що нас залишилось вже не 52 млн і ми втратили ядерну зброю — єдину реальну гарантію суверенітету… Відкрити / Коментувати

2021-05-06 10:15:36 Кейнс та податки. Велика чи мала держава?

На початку зазначу, що ідеї Кейнса були певним чином кодифіковані у цілу економічну школу — кейнсіанську. Відповідно, спираючись на роботи Кейнса, економісти-кейнсіанці створювали власні моделі (як-от модель Хікса) та активно брали участь у формуванні економічних політик держав Заходу.
На сьогодні панівною є неокласична економічна школа, але вона своєю чергою увібрала в себе деякі кейнсіанські підходи. Саме тому в минулих постах я посилався на кейнсіанця Елвіна Хансена, що виступав проти збільшення податкового тягаря для бізнесу під час кризи:

«В зависимости от стадии цикла (прим. спад економіки чи зростання) должны изменяться ставки налогов и источники финансирования расходов правительства» [1].

Відтак, можна сказати, що впроваджені урядом України фіскалізація, «податок на Google» та зміни для ФОПів в добу кризи мали бути відтерміновані, бо ніяк не вписуються у сучасні визнані практики.
Ми це можемо побачити з дій деяких західних урядів на кшталт США, Британії та Німеччини, де за заповітами кейнсіанців почали впроваджувати програми підтримки бізнесу у добу кризи. Зокрема в Німеччині запровадили: програми прямих виплат Soforthilfe (15к євро), підтримки робітників Kurzarbeitergeld (60-67% від ЗП) та дешеві швидкі кредити Darlehen (схожа програма була в Україні, але провалилась).
На фоні заходу нераціональність українського уряду шокує, бо який сенс фіскалізувати, коли економічна активність падає? По суті, додаткові витрати бізнесу були додані у найнесприятливішу добу, чого запобігали навіть апологети державного регулювання.

Кейнс і податки. Є багато згадок щодо його поглядів на податки, але я виокремлю цікаву думку, яку висловив його біограф:

Як і варто було очікувати, Кейнс віддавав перевагу податку на спадок у противагу подоходному податку [2].

Цей момент особливо цікавий, бо він корелює з дослідженням стосовно Швеції — «The Evolution of Top Incomes in an Egalitarian Society; Sweden, 1903–2004», де автори звертали увагу, що вхід до клубу багатих у Швеції, як правило, проходить через отримання капіталу у спадок (+ “правильні” інвестиції).
Загалом, вплив податків на накопичення капіталу велика та складна тема, про яку говорив ще Давід Рікардо 200 років тому. Але те, що як інструмент боротьби з нерівністю Кейнс обрав саме податок на спадок, є цікавим сигналом для роздумів на фоні розмов про збільшення ПДФО чи впровадження “прогресивної ставки” в Україні.

Висновок, різниця між США та Україною. Хоча сам Кейнс і не говорить про еволюцію британського/американського державного апарату, нам у 2021 році вона очевидна. Що я маю на увазі? США були засновані на засадах побудови кращої системи для своїх громадян, відповідно, такі інститути як судова влада, прокурорський нагляд та інститут державної служби в цілому мали сильну ідейну/меритократичну складову і майже завжди відрізнялися якістю.
Відповідно, в міру нових викликів, які поставали перед економікою США, зростав фіскальний тягар, і це було природно. Простими словами, передача значної частини ресурсів від населення уряду виникала в момент, коли бюрократія не переслідувала корисний інтерес, а намагалась виправити дисбаланси (іноді успішно, іноді ні).
На фоні цього виглядає дико, коли в нас агітують за збільшення податкового тягаря для передачі ресурсів бюрократії, яка вихована на корупційних засадах (мінімум останні 40-50 років) та під впливом олігархату. Простими словами, державна служба в Україні повинна бути перевантажена з нуля, а це десятиліття важкої праці — як суспільства, так і політиків.

Джерела:
1. Элвин Хансен. Денежная теория и финансовая политика. С. 230
2. Р. Скидельски. Кейнс. Возвращение Мастера. C. 183 Відкрити / Коментувати

2021-04-30 18:56:02 Великі імена. Джон Мейнард Кейнс.

Перед Вами перша стаття нового циклу, який буде періодично з'являтися на каналі. Однак зазначу, що в ньому я не роблю акцент на сухій економічній теорії чи на детальному викладенні ідей обраного економіста. Я більше спираюсь на практичне застосування та з цього вже виокремлюю тези, які даний автор закладав. Не можу сказати, що я це зробив ідеально, але можу гарантувати, що я намагався максимально послідовно та цікаво передати суть.
Що я можу сказати про Джона Мейнарда Кейнса? Особливо враховуючи, що раніше я так часто робив посилання на лібертаріанських мислителів та laisser-faire. Кейнс показав одну важливу істину — в цьому світі немає нічого досконалого, чи однозначно білого чи чорного.
Сам Кейнс, як казав його біограф Р. Скідельські, намагався знайти “середній шлях”:

Він хотів захисти капіталізм від руйнації — як з боку крайніх правих (нацизм), так і з боку крайніх лівих (комунізм).
Р. Скідельські. Кейнс. Возвращение Мастера. C.168

Тому на каналі й надалі з'являтимуться ідеї та думки як Мізеса, Фрідмана та їхніх однодумців, так і Кейнса, Мінскі, Ловуа та ін.
Сподіваюсь, що моя версія опису впливу ідей Кейнса буде Вам цікавою. Звісно для більш детального вивчення рекомендую почати з книги Р. Скідельські, а потім пройтися по роботах самого Джона Мейнарда Кейнса.

Стаття доступна тут: https://konkretyka.net/articles-ukr/velyki-imena-dzhon-mejnard-kejns.html

Підтримати канал можна тут: https://www.patreon.com/oleksandr_ant Відкрити / Коментувати

2021-04-28 11:04:57 Повідомлення. Чат-бот. Пости.

Як виявилось не працював чат-бот, тепер він вже доступний.

Щодо вчорашнього посту, то сподіваюсь, мій тест на реакцію нікого не налякав)) Все ж, це явно не формат Конкретики)) Щодо суті, то дійсно, є здивування щодо тем та проблем, які актуальні на правих каналах (економічних), але розбіжності частина нашої природи.

Стаття про Джона Мейнарда Кейнса, скоро буде опублікована, далі фінальна історія про Пака. В планах зайнятись іншими економічними дивами, але у більш скороченому форматі, а то Кореї забагато))

Всім гарного дня. Відкрити / Коментувати

2021-04-26 20:38:55 Як “змусити” бізнес підкорятися уряду? «Інструкція» Пака Чон Хі.

В циклі статей про Пака Чон Хі я спеціально приділяв значну увагу стимулам, які були створені для бізнесу в обмін на виконання ним поставлених урядом цілей. Це дає нам змогу зрозуміти, яка була причина його «слухняності».
Лірика, щодо тих, хто впроваджував стимули та реформи: Реформи в Кореї були продиктовані волею однієї людини, яка керувалась власними переконаннями. Звісно Пак мав однодумців, але процес чи по суті такт всій системі задавав тільки він.
Фактично практики Пака Чон Хі, Лі Куан Ю та Чан Кайши показують, що роль лідера та державного апарату у відсталих країнах вирішальна. Це нам продемонстрували наявні приклади Кореї, Тайваню та Сінгапуру. Ці приклади не є матеріалом для копіпасту іншими країнами, бо кожен випадок та умови є унікальними.

Що зробив Пак в Кореї з бізнесом. Одним з ключових моментів для корейського бізнесу, які виділяє Пол Кузнец, є створені стимули, які робили дотримання лінії уряду вигідним:

Приватний сектор схвалив директиви плану, тому що його дотримання було прибутковим [1].

А тепер найцікавіше — а наскільки ж це було вигідно:

З початку другого плану інвестиційні коефіцієнти зросли до 25-30%. в основному тому, що поєднання недорогих кредитів і оптимістичного прогнозу забезпечило високі фактичні норми прибутку на інвестиції [2].

Якщо ще конкретніше, то Пол Кузнец, посилаючись на роботу корейського економіста Вонтак Хонга, зазначав, що реальна норма прибутку корейських компаній в обробній промисловості в період дії першого плану (1962-66) була 17%, в часи другого плану (1967-71) — 26%, а в часи третього (1971-75) — 27% [3].
Норма прибутку фактично означає, скільки з кожного умовного долара компанія залишає у своєму доході. Підкреслю, що дохід не враховує податки та частину інших витрат. У прикладі з роботи Вонтак Хонга ми говоримо про норму прибутку вже за вирахуванням непрямих податків.
Ці цифри нам показують, що Пак створив умови, завдяки яким бізнес добре заробляв і тому йшов за вказівками уряду. На додачу, що вже відзначали й економісти чию роботу публікував World Bank, корейський уряд стимулював своїх відмінників ще й дешевими кредитами та пільгами.
Звісно, ця ідилія мала й інший бік, зокрема — монополізація корейської економіки та стабільне зростання нерівності у доходах. При цьому податкове навантаження на фоні інших країн OECD було нижчим, проте зберігалася маса інших базових витрат (особливо на освіту), що в сукупності створювало тиск на бюджети пересічних корейців.
Це все загалом впливало на ріст нерівності, а якщо згадати, що корейський капіталізм є клановим, то не дивно, чому капітал концентрується лише у «обраних».

Висновок. Якщо уряд хоче, щоб бізнес активніше інвестував та перебудовував структуру економіки, треба мати для початку чистий державний апарат. Нагадаю, що на Пака ніхто, крім його кола військових, впливу не мав, а там геть не в «золотих батонах» все вимірювали.
Найголовніше — умови або стимули для бізнесу: якщо інвестиції в технології будуть вигідні, то приватний сектор це зробить, особливо, якщо будуть запропоновані стимули. Даремно сподіватись, що все це зробить «чарівний» іноземний інвестор. Якщо комусь дійсно цікавий його досвід в Україні, то попрямуйте до німецьких заводів на Заході держави, які мають умовно «специфічні» умови праці та чимось нагадають добу Пака. Звісно, є й хороші історії, проте тут все, як завжди, унікально.
В кінці підкреслю, що Корея, Тайвань, Японія та Сінгапур засновані на вітчизняних компаніях та підприємцях. Щось мені підказує, що це не банальний збіг.

Джерела:
1. Paul Kuznets. Indicative Planning in Korea. 1990.
2. Там же.
3. Wontack Hong. Export Promotion and Employment Growth in South Korea. 1980. Відкрити / Коментувати

2021-04-20 10:20:50 Індикативне планування в Кореї. Методи Пака Чон Хі.

Методологія державного управління, яку застосовував Пак Чон Хі, кинула виклик не тільки принципам економічних шкіл, але й ідеям невтручання у ринок. Фактично, постулат “не регулюй і не втручайся” був ним ледве не спростований.
Однак чи дійсно інструмент “індикативне планування” (не плутати з директивним в СРСР) та реформи Пака були здатні спрямувати потоки капіталу на трансформацію країни? Чи є у такої моделі певні мінуси? І найголовніше — що змусить капіталістів дотримуватися урядового плану?
Відповіді, звісно, в самій статті. Зазначу, що в роботі використано багато джерел — від публікацій World Bank та American Economic Journal до унікальних робіт з ІП Кореї від Пола Кузнеца.

Посилання на статтю: https://konkretyka.net/economical-miracle-ukr/indykatyvne-planuvannya-v-koreyi-metody-paka-chon-hi.html

Минулі статті циклу:

1. Чи може авторитарний режим мати переваги?
https://konkretyka.net/economical-miracle-ukr/koreya/chy-mozhe-avtorytarnyj-rezhym-maty-perevagy.html
2. Пак Чон Хі. Передмова та перші рішення. https://konkretyka.net/economical-miracle-ukr/pak-chon-hi-peredmova-ta-pershi-rishennya.html
3. Пак Чон Хі. Корея. Економічне диво. https://konkretyka.net/economical-miracle-ukr/pak-chon-hi-koreya-ekonomichne-dyvo.html

Фінальна стаття про кінець врядування Пака Чон Хі вийде незабаром, в ній буде менше економічного контенту та більше історичного й в певному розумінні — політологічного. Знову згадаємо Дугласа Норта та інклюзивні інститути Робінсона та Аджемоглу.

Підтримати канал можна тут: https://www.patreon.com/oleksandr_ant Відкрити / Коментувати