Konkretyka

2021-02-27 12:51:49 В Україні заблокують телеграм? Цензура.

Ідею висловили тут: https://www.eurointegration.com.ua/articles/2021/02/26/7120260/
Зміст: Представниця «інформаційних військ» пояснює “необхідність” блокування Телеграму.

Після цього зайшов до її блогу й помітив там список ресурсів по боротьбі з фейками. На одному з них читаю (зазначу, вперше бачу цей ресурс):

Насправді жодної надійної інформації щодо того, яким був ВВП Радянської України, не існує: СРСР систематично завищував свої показники (...) Економічне зростання початку 2000-х вони пояснюють «конъюнктурой на мировых рынках», (…).
https://texty.org.ua/articles/103047/disinfomonitoring-69/?src=main
Примітка: Виходячи з ідеї Texty, я підпадаю під російські наративи, бо говорив про “сировинний суперцикл у 00-ві” - «конъюнктурой на мировых рынках».

Моє пояснення, без претензій до Texty.org.ua чи інших. Ми маємо як мінімум три джерела (до всіх них є питання) - CIA (+звіти, які розсекречені), World Bank та дослідження економістів.
The CIA World Factbook 1989: Soviet Union: 8 700 USD GNP per capita (PPP).
Показники World Bank по УРСР нижчі (інша методологія не ППС), а саме - 1620 USD GNP per capitа.
Додатково: Є роботи Г.І. Ханіна, який критикував навіть ЦРУ, називаючи їхні оцінки завищеними; є на це реакція М.В. Славкіної (+С.C. Дзарасов), яка звертає увагу на недооцінку Ханіним ряду факторів. По суті, дискусія навколо показників СРСР продовжується в академічній спільноті донині. З найцікавішого:

Стаття Ханіна "Динамика экономического роста СССР" (1991).
Стаття Славкиної "Сравнительный анализ динамики развития народного хозяйства СССР в 1950-1980-х гг." (2003).
Стаття Гурієва "Was Stalin Necessary for Russia's Economic Development?" (2013).

Маю погодитися, що Держплан СРСР мав багато проблем зі статистикою. Я навіть посилався на Алана Грінспена та його оцінки Держплану СРСР після особистого візиту у праці про проблеми економіки СРСР та токсичність бюрократичної системи: https://konkretyka.net/publikacziyi-ukr/planova-systema-srsr.html

Однак ані ЦРУ, ні World Bank, ні навіть ЦСУ СРСР точних цифр не дасть, бо планова економіка не відштовхується від ринкового ціноутворення чи ефективності - це директивна система. Але це не означає, що совок - це ІІІ світ (по факту був ІІ), бо є ряд емпіричних фактів: споживання електроенергії, будівництво, структура економіки (такі гіганти як Антонов), військова електроніка Родон, космос тощо й ігнорувати це неможливо. Підкреслю, продукти у супермаркеті сьогодні не є показником, що ми переросли УРСР.
А аргументи на кшталт “все було неефективним” грають на користь олігархату та бюрократії, бо якщо все було розвалено, то значить нічого не вкрадено та приватизація 90-х була прозорою й чесною (про це цікаво писав академік Пахомов).

Стосовно росту економіки України у 00-ві. На сайті ФРС можна знайти дані по цінах на основний експортний товар, а саме метал на початку 2000-х:
https://fred.stlouisfed.org/series/WPU101707
Там Ви побачите у 2002 початок сировинного суперциклу. Після цього можна зайти на oec.world для візуалізації і побачити експорт України (ресурс має деякі похибки, але тренди коректні):
2002. Металургія - 6.0 млрд дол. Загалом: 19.7 млрд
2007. Металургія - 18.5 млрд дол. Загалом: 53 млрд

Звісно, ціни росли не тільки на метал, але говорити про якесь “українське економічне диво” в добу суперциклу сировини це те саме, що сказати, мовляв, в РФ були економічні реформи у добу Путіна. Хоча очевидно, що увесь стрибок РФ у 00-ві поясненний сировинним суперциклом.

Висновок. Я не адвокат СРСР, але не визнавати очевидні речі - це грати на користь саме російській пропаганді, надаючи їй легкий матеріал для “антифейків”. На додачу, якщо далі йти в такому темпі, то скоро всі, хто не згоден з “лінією партії” та колом ресурсів, будуть афільовані з “рукою Кремля” та заблоковані. Така атмосфера взагалі не стимулює зайвий раз писати про Україну...
В цілому, перемога в інформаційній війні можлива лише у разі зростання ВВП на душу населення вище рівня РФ. Як? Економічна історія США ХІХ століття і книга Мізеса “Лібералізм” допоможе дізнатись... Відкрити / Коментувати

2021-02-23 14:10:58 Кого захищає українська журналістика? Тих, хто створює ВВП, чи бюрократію?

Почекавши декілька днів після ухвалення варварського закону про «податок на Google», я вирішив оглянути топові українські видання та іноземні в Україні, щоб зрозуміти їхню позицію. Першим на око трапилося DW з феєричним спічем:

"Такий механізм діє у 83 юрисдикціях світу", - зазначили там, додавши, що відсутність такого механізму призводить до щорічної втрати держбюджетом трьох мільярдів доларів США потенційних надходжень.
Посилання: https://www.dw.com/uk/vr-pidtrymala-zakonoproiekt-pro-podatok-na-google/a-56603835

Чи варто казати, що бюрократи вказували про 3 млрд грн? DW не вміє гуглити? А ось слова головного агресора відносно українського бізнесу:

«За нашими підрахунками, бюджет додатково отримає тільки від рекламних послуг 3 млрд грн на рік".
https://hromadske.ua/posts/facebook-gotovij-splachuvati-pdv-v-ukrayini-golova-podatkovogo-komitetu-radi

Наступне видання - “Українська правда”. Чи краще “Бюрократична правда”, якщо побачити, що вона каже про критику закону:

Крім того, автори законопроекту зазнали критики через те, що як приклад наводили практику застосування подібного податку в Російській Федерації та Білорусі.
https://www.epravda.com.ua/publications/2021/02/22/671239/

І це максимум наявної критики. Перечитайте статтю - журналісти навмисно опускають цю тему до банального коментування того, що кажуть бюрократи. Тобто не підтримали й не засудили - мовляв, “і вашим, і нашим”. Типова позиція української журналістики.

Далі - Київська школа економіки. Це взагалі окрема вистава, де були викладені рекомендації стосовно того, як прижучити комерсів, та ще й судячи зі змісту панове не зрозуміли принцип закону:

https://tech.liga.net/technology/opinion/nalog-na-google-na-skolko-podorojayut-prilojeniya-v-appstore-esli-vr-primet-zakon-4184

І я не згадую відвертий маразм на кшталт «в усіх цивілізованих країнах він є, і нічого». Я розумію, що залежність від грантових ЗП спотворює реальність, але застосовувати аналогію чи екстраполяцію У ПОДАТКОВІЙ ПРАКТИЦІ це ідіотизм. Я вже писав минулого разу, що академічна наука давно наголошує, що практики не можна сліпо екстраполювати на всіх, бо у кожної держави індивідуальні умови, які відрізняються від бенчмарків!
Детальніше: https://t.me/Konkretyka/822

Особливо неадекватним фанатам бюрократії варто прочитати, що писали їхні ідеологи Джон Мейнард Кейнс та Елвін Гансен (“американський Кейнс”)! За їхнім твердженням, в добу кризи для стимулювання економіки уряд знижує фіскальний тиск на бізнес, таким чином стимулюючи відновлення інвестицій. І я вже мовчу про абсурдність ПДВ на рекламу, яка є двигуном продажу товарів і, як наслідок, росту випуску та ВВП.

Мій Маніфест: Якщо ЗМІ, «школа економіки» чи блогер не критикували впровадження «податку на Google», фіскалізацію ІТ-індустрії та криміналізацію статті за податки це означає, що вони підтримують бюрократію та олігархію, яка, судячи з рейтингу Polity IV, винаймає наших чиновників. Тобто cancel forever.
Конкретика не торгує принципами й завжди буде відстоювати принципи тих, хто створює ВВП (тільки чистий капітал, без роботи з олігархатом та бюрократією). Хоча мій голос і не чути, й це скоріше крик у порожнечу, але мені нема різниці. Я залишаюсь на стороні засад, які створили США та Європу, а це значить, що моя совість чиста. Якщо Україні так подобається бідність та виїзд її дітей за кордон - що ж, кожен народ сам обирає, ким йому бути…

P.S.: Хочеться вірити, що час вихованих у постсовку - протекціоністів відсталих заводів та олігархату, регулювання та податків - мине і настане нарешті доба вільної економіки. Що таке вільна економіка? Її принципи створили економіку США… Відкрити / Коментувати

2021-02-21 16:51:52 Диктатура в Україні на горизонті? Підприємці за ґратами.

Популістична влада завжди апелює до патріотизму та до боротьби із зовнішньою загрозою. На цьому були побудовані всі диктаторські режими, особливо СРСР, тож не дивно, що ми успадкували таку концентрацію навколо абстрактних понять і так мало конкретики.
Маємо пам’ятати, що патріотизм та рух згідно з національними інтересами це база для політичних інститутів. Це те саме, що й дихати, бо кожна могутня республіка, чи то Рим, чи Афіни, була заснована на цих принципах. Відповідно галасувати про це на кожному кроці, м'яко кажучи, дивно і вочевидь маніпулятивно.

Чому диктатура? За даними вже згадуваного мною рейтингу Polity IV, який використовується в академічних роботах для визначення політичного режиму, ми маємо специфічний політичний режим:

«Україна за рейтингом Polity IV станом на 2018 належить до Open Anocracy, тобто система, де обмежене коло осіб фактично контролює владу»
Більше подробиць тут: https://konkretyka.net/economical-miracle-ukr/koreya/chy-mozhe-avtorytarnyj-rezhym-maty-perevagy.html

Відповідно рішення про криміналізацію статті «за ухилення від сплати податків», яку збирається ухвалити ВРУ є кроком до посилення олігархічного режиму. Нагадаю, що коли цю статтю декриміналізували у 2011 році, це було змотивоване тим, що силові органи відкривали справи проти підприємців з метою тиснути на них задля отримання хабаря або щоб просто закрити їм рота.
Цікавий огляд змін: https://nv.ua/biz/experts/kriminalnye-dela-na-flp-byuro-ekonomicheskoy-bezopasnosti-udar-po-biznesu-novosti-ukrainy-50142889.html

Що змінюється? За несплату ПДВ можна буде отримати до 12 років, за несплату ЄСВ - до 7 років увязнення. Можна було б сказати: «Просто плати податки, клятий комерс», але не все так просто. Як я вже казав, статтю декриміналізували, бо вона спрощує відкриття кримінального провадження. Простими словами Ваш локальний Пікассо в податковій намалює все, що потім у разі великого скандалу спишуть на «помилку системи», а якщо скандалу не буде, будете змушені домовлятись.

Сам проект закону тут і наразі його готують до другого читання: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=69708

Чим ще небезпечний цей «закон»? Стане набагато легше тиснути на підприємців, які раптом захочуть показати свою політичну позицію чи виступатимуть спонсорами. Звісно, в арсеналі неправової держави є багато інструментів, але додатковий, у вигляді податків, є ідеальним, бо можна зробити будь-якого підприємця крадієм добробуту перед 90% соціалістичного електорату (умовна цифра, якщо виходити з партій ВРУ). До речі, саме тому ЗМІ не втрачають можливості час від часу нагадати, що ФОП «не платять податки».

Висновок. Тепер у нас є два закони, які будуть стимулювати еміграцію креативного населення. Перший - це трудові відносини, які ліквідують ФОП в ІТ-галузі; сам законопроект ще не був у залі ВРУ. І власне другий - криміналізація статей за несплату податків. Вже можна сказати, що це відвертий злочин проти тих, хто створює ВВП. Отож всім, хто має можливість емігрувати, варто готувати валізи, бо такого жорсткого відкату політичного режиму важко було очікувати.
З іншого боку - а чого ми чекали від неідеологічних партій? Попри те, що за своїм курсом парламент є лівим, справжні посткейсіанці мають куди більше адекватності, ніж той салат з популістів. Україна не створила власну Республіканську та Демократичну партію (+Лібертаріанську та Соціалістичну), тож маємо таку дикість.
Наприкінці хочу зазначити, що полювання на підприємців це поступова ліквідація державності та втрата суверенітету.

Стаття про Пака Чон Хі вже готова і буде опублікована у вівторок. Відкрити / Коментувати

2021-02-19 18:17:33 Україні не потрібні заможні громадяни. Слуги та Євросолідарність наприймали законів.

Перша частина посту тут: https://t.me/Konkretyka/822

Закон про “податок на Google” підтримали наступні партії: Слуга Народу, Євросолідарність та Голос. Це до того, що обкладати народ податками хочуть вони всі, бо за своєї ідеологією є ліваками (совок). Очолив цю коаліцію Гетьманцев, матір якого спокійно платила зарплати в конвертах (тайм-код 51:29-55:30):





Що змінилось? Тепер, коли Ви купуєте рекламу в Гуглі, Інстаграмі чи Фейсбуці, до її вартості буде додано 20%, які сплатите саме Ви. Підписка на такі сервіси, як YouTube та Netflix, також здорожчає на 20%.
Цинічні маніпулянти розповідають про якусь вирівняну конкуренцію... Тоді де закон, який зобов'яже всіх блогерів та телеграм-канали бути платниками ПДВ?! Вони теж продають рекламу. Якщо вже дуріти, то варто на повну! А так - передбачувана примітивна маніпуляція. Неадеквати навіть не розуміють, що реклама - це двигун продажу, отже немає жодного сенсу обкладати її податком. І неважливо є ПДВ на таргет в ЄС чи ні, бо ЕКОНОМІКА НЕ ДІЄ ЗА АНАЛОГІЯМИ!
Бонус. Як я і писав минулого року, ІТ ФОПи буде ліквідовано. І от уряд погодив законопроект, який у разі схвалення у ВРУ, впроваджує зміни до кодексу про працю. Суть в тому, що тепер всі працівники в галузі ІТ підпадають під ці норми, тобто втрачають право працювати як ФОП (50% податку передає вітаннячка). Більше подробиць тут:

https://ain.ua/2021/02/09/fop-perevedyt-v-naemnyx-sotrudnikov/

А що скаже про це кейнсіанська школа економіки, яка і породила левіафана? І уявляєте - вона, так само як і лібертаріанці, покрутила б пальцем біля скроні, якби побачила подібні ініціативи в добу КРИЗИ! Елвін Гансен у своїй роботі «Грошова теорія та фінансова політика» казав, що під час кризи податки повинні зменшуватись:

«В зависимости от стадии цикла (прим. спад економіки чи зростання) должны изменяться ставки налогов и источники финансирования расходов правительства» [1].

Це говорить про те, що бюрократія остаточно втратила зв'язок з реальністю, і це дійсно останній дзвоник для державності.

Майбутнє держави та чи є воно? Подивіться на рейтинги партій - там Ви побачите всіх, хто голосував на користь закону про “податок на Google”. Це свідчить про те, що наш виборець на 90% соціаліст, і неважливо націоналістичної чи ліберальної сторони він підтримує партії - він симпатизує лівим.
І цим людям цілковито все одно, що державний апарат, який тонить у «Clientelism» не реформується. Їм все одно, що податки ФОП це одна з головних причин, чому в Україні ще існує ІТ галузь. Варто подякувати Слугам та їхнім лівим коаліціянтам за BEPS та КІК, які стали причиною втечі стартапів.
У нас більше немає індустрії, яка зростає на 20% в рік і має в рази вищу медіанну ЗП. Олігархічні металургія та аграрка це консерватори бідності - вони продають СИРОВИНУ, використовуючи іноземні техніку!

Висновок. Якщо зміни стосовно ФОПів будуть ухвалені й у Вас буде шанс на переїзд, емігруйте на найближчі 30-40 років. Те саме стосується тих, хто тільки навчається - шукайте місце для переїзду. Україні сьогодні не потрібні заможні громадяни - їй потрібні раби для олігархічних плантацій. І я не ІТішник - просто хочу, щоб ця держава входила у топ-20 ВВП на душу населення. І наостанок - цитата Артура Лаффера (мова про принципи, а не копіювання):

Вам доведеться робити те, що вони (тобто Європа та США) робили 100 років тому [2].

Результати зарегульованої та фіскалізованої лівої економіки ми бачимо кожного дня. Може настав час щось змінювати?

Джерела:
1. Элвин Хансен. Денежная теория и финансовая политика. С. 230
2. https://www.eurointegration.com.ua/interview/2015/09/14/7038229/ Відкрити / Коментувати

2021-02-16 20:57:49 Пак Чон Хі. Передмова та перші рішення.

В другій частині про авторитарний режим Пака Чон Хі, Ви дізнаєтесь:

головні події, які вплинули на Корею у XX столітті;
на основі звіту OECD, подивимось на економічні результати окупованих північних територій (КНДР);
якою була мотивація Пака Чон Хі;
виклики для Пака Чон Хі та його перші рішення.

Остання стаття з цього циклу буде на вихідних

Стаття доступна тут: https://konkretyka.net/economical-miracle-ukr/pak-chon-hi-peredmova-ta-pershi-rishennya.html Відкрити / Коментувати

2021-02-13 16:23:13 ​​Інфляція прийшла. Республіканці пролітають у 2022?

Зростання цін в Україні вже починає народжувати міфи про друкарський верстат, а ЗМІ, як завжди, ігнорують очевидні фактори.
Минулого року, посилаючись на статтю The Economist (Will inflation return? Dec 12. 2020), я зазначав, що є стійкі очікування зростання інфляції у 2021 році й головна причина тому - зростання цін на сировинні товари (зерно, соняшник, енергія тощо). Факт цього ми можемо побачити за чинною ціною на газ та нафту, ба навіть на зернові (зауважу, що зараз ціни на український сировинний експорт деяких позицій зросли на 10-15%, якщо не більше).
Той самий Financial Times у колонах авторів зазначає:

Після того, що було названо втраченим десятиліттям, ціни на сировинні товари нарешті починають рости, оскільки інвестори сподіваються на відновлення економіки.
https://www.ft.com/content/c3367f5e-3654-4f11-b1ce-4800373a79c2

Звісно, на фоні цього очікування стосовно інфляції зростають. Однак голова ФРС Ричмонда Том Баркін не очікує високого рівня інфляції. Всі передбачення знаходяться на рівні цільових для ФРС, про що він говорить у своєму коментарі, який наводить FT:

Короткострокове зростання цін стане «інфляційним івентом» тільки в тому випадку, якщо підприємства не зможуть збільшити виробництво для задоволення попиту, що вважається малоймовірним, особливо в секторах послуг, які найбільше постраждали від пандемії.
https://www.ft.com/content/69e9f325-1450-4a49-95e3-6bcf4e3cf5f3

Додатково варто відзначити глобалізаційні фактори (ринок завжди пропонує кращу ціну), тому зростання цін, як я писав ще минулого року, може мати короткостроковий ефект і розтягнутись на період 2021 року:
https://t.me/Konkretyka/779

Республіканська партія - фінал. Заяви Макрона на Давоському форумі, що капіталізм дійшов свого фіналу (одна з причин, чому Давоський форум частково стає схожим на з'їзд соціалістів доби НЕП), жахають всі прокапіталістичні сили. Відповідно більшість прокапіталістичних сил дивляться на США, а точніше - очікують повернення республіканської партії, президент якої є останнім, хто на такому рівні говорив про дерегуляцію та зменшення податкового тягаря.
Однак шанси на повернення республіканської партії до влади у 2022 році мізерні. Звісно, не можна сказати на 100%, що республіканці не повернуть собі більшість в Сенаті. Але після поразки в Джорджії, яка раніше була республіканським штатом, є відчуття стійкої тенденції республіканців до втрати позицій і надалі.
В США є багато служб, які здійснюють заміри політичних симпатій. Зокрема, зараз вони проводять соціальні дослідження з приводу того, кого підтримають виборці у 2022, коли відбудуться другі вибори до Сенату, і поки результат зовсім невтішний:
https://centerforpolitics.org/crystalball/2022-senate/

За результатами декількох таких замірів сили співвідношення у Сенаті на 2022 рік можемо очікувати наступні: 50 за демократами та 49 за республіканцями (1 незалежний представник зберігається, але він в коаліції з демократами). Для повернення більшості республіканцям необхідно мати під контролем 51 сенатора.
При цьому зауважу, що всім, хто чекає провалу політики Байдена, варто звернути увагу на те, що його програма це пакет стимулів, що припадають на добу відновлення економіки. Тобто після кризи відбувається певне економічне ралі, й у разі його появи у 2022 році виборці не матимуть причин змінювати більшість в Сенаті.
Що це все означає для України? Україна є лівою за своєю ідеологією державою, відповідно у разі такого зовнішнього фону, ми можемо очікувати лише збереження цього принципу, ба навіть його посилення. При цьому фіскалізація лише продовжиться і наступним її етапом буде початок загального декларування осіб старше 18 років.

Примітка: Нижче графік співідношення цін на сировинні товари до акцій. Відкрити / Коментувати

2021-02-10 11:07:33 Чи може авторитарний режим мати переваги?

Дух вождизму - найбільша загроза і насамперед симптом слабкого суспільства, саме тому поняття диктатор завжди асоціюється з відсталими країнами.
До появи Пака Чон Хі, Корея була тим, що собою сьогодні являє Україна: ВВП приблизно на рівні Африки, засилля олігархату і решта “бонусів”. Однак за 16 років правління однієї людини порядок змінився.
Апелюючи до трансформації Кореї, Тайваню та Сінгапура, в Україні поширюється думка, що диктатор це доволі непогане тимчасове рішення. Проте чи дійсно це так? Чи прихильники примітивних аналогій знову лишили поза увагою щось важливе?
Вашій увазі пропоную першу статтю, яка є свого роду вступною до статті про Пака Чон Хі.

Стаття доступна тут: https://konkretyka.net/economical-miracle-ukr/koreya/chy-mozhe-avtorytarnyj-rezhym-maty-perevagy.html

Підтримати канал можна тут: https://www.patreon.com/oleksandr_ant Відкрити / Коментувати

2021-02-04 13:22:26 Програна інформаційна війна та російська вакцина.

Поки я готую великий матеріал по Пак Чон Хі, натрапив на новину від Reuters наступного змісту:

«Експерти заявили, що результати випробувань III фази означають, що у світу є ще одна ефективна зброя для боротьби зі смертельною пандемією».
Джерело: https://www.reuters.com/article/health-coronavirus-russia-vaccine-int-idUSKBN2A21UG
Cтаття на Bloomberg: https://www.bloomberg.com/news/articles/2021-02-06/putin-s-once-scorned-vaccine-is-now-a-favorite-in-pandemic-fight

Мова про те, що авторитетний журнал Lancet опублікував статтю з результатами досліджень російської вакцини «Sputnik V».
Коротко: ефективність складає 91.6%, препарат можна зберігати у звичайних холодильниках. Його ідейний конкурент Pfizer має 95%, але потребує транспортування у морозильних камерах (що ускладнює процес доставлення).

Що це означає? По-перше, всі хто говорив, що вакцина не пройде III етап, по суті програли. По-друге, те, що у нас на офіційному рівні взагалі говорили про рос. вакцину чи якось її критикували, тепер буде використане в пропагандистських цілях російською стороною. По-третє, російська вакцина de facto визнана ефективною.

Наслідки для інформаційного простору України. Фактично у нашого агресивного сусіда з'явився ще один інструмент впливу на все ще сильні симпатії частини українського суспільства до РФ. Аргумент «дивіться, Вам не дають нашу вакцину, хоча ми її пропонуємо задарма» тепер буде дійсно тиснути.
Це катастрофічний, на мій погляд, удар для інформаційного простору України, який і без того потопає у суперечках. Зокрема, газ та нафту ми купуємо через посередників, але від того ресурси не втрачають російського походження і de facto гроші отримує РФ. Всі ці розбіжності підривають довіру тих громадян, хто ще не визначився. Гадаю, вагу рейтингів політсил, які мають проросійський вектор, згадувати не варто, бо місцеві вибори продемонстрували весь масштаб.

Добре, якщо все так невесело, що тоді робити?

На мій суб'єктивний погляд, апелювання до таких тем, як-от історія, радянські репресії, російські факапи, виправдовування політизації культури й таке інше не є ефективною моделлю. Особливо, якщо ціль - витиснути сили, які грають проти українського суверенітету. Також не варто апелювати до європейського вектора. Не можна захищати суверенітет в російському питанні й ігнорувати його в європейському.
Нагадаю - вся різниця між РФ та ЄС полягає в тому, що в останнього хоч якось стимулюються інститути, зокрема громадянське суспільство. Однак і там, з урахуванням засилля лівих ідей (ба навіть проявів расизму проти корінного населення ЄС), вже дуже багато питань з приводу свобод.

До чого це все? Україні варто обирати не між ЄС та РФ, а почати тверезо оцінювати, що вони пропонують своїм “союзникам”. За приклад можете взяти Польщу та Білорусь. Обидві країни перейняли модель гегемона (обидві живуть на дотаціях), і хоч Польща дійсно сильно просунулась вперед, але у неї ніколи не будуть стандарти життя вищі, ніж в Німеччині, як і у Білорусі порівняно до РФ. Ця банальна емпірика говорить, що ми повинні концентруватись на виборі власної моделі, а не обговоренні провалів РФ чи здобутків ЄС.

Головна національна ідея повинна концентруватись навколо громадянина України та громад міст - вони повинні мати максимальні свободи. Нам варто орієнтуватись на держави, які створили себе з нуля, і мова, звісно, про США. Жодна модель не може бути просто скопійована, але її дух може допомогти у побудові власної. Головна ідея: кожен громадянин повинен відчувати, що жити в Україні вигідно та безпечно! Тільки тоді інформаційний фон у нас буде стабільним незалежно від зовнішнього тиску.

P.S.: Зазначу, що в умовах війни купляти будь-які російські товари ризиковано. Відкрити / Коментувати

2021-02-02 14:36:11 Продажність ЗМІ: історія французької Республіки.

Як Ви можете пам’ятати, у попередній великій статті я розглядав економіку Російської імперії, де серед прикладів був наведений гучний скандал за участі французьких ЗМІ.

Стаття доступна тут: https://konkretyka.net/articles-ukr/ekonomika-rosijskoyi-imperiyi-abo-mify-ta-uroky-zagybloyi-derzhavy.html

Суть скандалу полягала в тому, що газети опублікували проплачені статті з метою вплинути на думку своїх читачів. Імена цих видань відомі й сьогодні: Le Progrès Lyon, Figaro та багато інших.
До цієї історії мав прямий стосунок Мінфін Російської імперії, хоча варто зазначити, що це був не єдиний замовник проплачених статей у цих ЗМІ. Як писав сучасник тих подій професор Харківського імператорського університету П.П. Мігулін:

«При продажності (майже поголовній) європейської преси, розміщення платних статей (редакційних за підписом авторів) – явище незворотне і нікого в Європі не дивує» [1].
Важливо: Мова також йшла про британську, голландську та бельгійську пресу, зокрема Etoile Belge, Independance Belge тощо.
Джерело (сторінка 273): https://gallica.bnf.fr/ark:/12148/bpt6k83024b/f306.item.texteImage

Сам скандал став відомий широкій публіці лише у 1931 році, коли була опублікована збірка «L’Abominable vénalité de la presse» («Продажність преси»).

До чого це все. Важливо розуміти, що ЗМІ часто відіграють важливу роль у розповсюдженні інформації, і якщо вони потворять її, суспільство впадає в оману.
На щастя для громадян Європи тої епохи, законодавство нічого не знало про гранти. Інакше імперському Мінфіну було б куди простіше переказувати тисячі франків, без посередництва реальних контактів агента Рафаловича. Вони б заснували там фонд «Відродження союзу Франків та Русів», тоді можна було б цілком офіційно фінансувати ЗМІ й не було б змоги підняти такий ґвалт.
Гранти стали інструментом, де інтеграція ідеологічних засад, особливо лівого тлумачення, в контент вважається за норму. Доходило до того, що у 2016 році одне з відомих українських видань дозволило собі називати тоді ще кандидата у президенти США «ВОНО». Інші видання взагалі користуються примітивними аналогіями, якими виправдовують ідеї впровадження регулювання та високих податків для бізнесу.
Все це я пишу до того, що засилля грантового фінансування розважальних програм, на кшталт веселого хлопаки з маленькими вусами та «іменитих» видань, призводить до того, що у нас цілком серйозно відбувається реставрація відверто лівих\совкових ідей.
Мова насамперед про широку участь держави в економіці, про купу пільг (які суперечать навіть ідеям Кейнса), підтримку всього і вся, пресування комерсів (бо з якого дива вони заробляють і платять “мало податків”) і подібних тез. Я розумію, що в методичках не пишуть, що перерозподіл грошей не створює багатство, але ж іноді варто вмикати голову.
Мене просто жахає перспектива, якщо одного дня ці скажені дістануться робіт Маріанни Маццукато, яка з усією серйозністю розповідала, що “кременева долина” це заслуга виключно уряду США - звісно, перші інвестиції від приватного Стенфорда і його наукова база просто пройшли повз! (я навіть не згадую, що її постулати мають радянський дух, але його результат нам відомий).
Простими словами, якщо Ви хочете розібратись певній темі, не покладайтесь на порожні балачки з гарним продакшеном. Читайте більше першоджерел і бажано не лівацького толку.

Контент. Вже скоро буде опублікована велика стаття про Пак Чон Хі, з якої Ви дізнаєтесь, чому не варто гратись з авторитарними режимами, до яких апелюють націоналістичні сили в Україні. Також на Лютий заплановані фінальні статті по РФ, які повинні допомогти краще зрозуміти, що дійсно відбувається в економіці та політичних ідеях агресивного сусіда.
Зазначу, що всі теми стосовно РФ я розглядаю з нейтральної позиції, бо об'єктивність та прив’язаність до реалій в таких питаннях більш ніж важлива.

Джерела:
1. П.П. Мігулин. Русский государственный кредит (1769-1906). С. 1074. Відкрити / Коментувати

2021-01-28 11:25:50 ​​ПДВ з реклами у ФБ та Інстаграмі. Наступ варварської тупості.

Моя мрія вийти з емоційного формату на Конкретиці напевно нездійсненна допоки я бачу стрічку новин наших ЗМІ. Цього разу вони із захватом зустрічають впровадження ПДВ на контекстну рекламу в Гуглі, Інстаграмі та ФБ. Простими словами бізнесу (або споживачам, які платитимуть за це) доведеться до своїх бюджетів на таргет додати 20%!!
Зазначу, що подібну ініціативу можуть підтримати лише вороги бізнесу - ліві або слово на ваш смак. Аргументи на кшталт:

«В усіх цивілізованих країнах є такий податок» є неприхованою ідіотією, бо, по-перше, в США його немає (там взагалі ПДВ немає - є податок з продажу), по-друге, це максимально недолугий аргумент, який тільки можна було вигадати, особливо коли в академічній науці продовжується дискусія навколо ефективності сліпого насадження інститутів екзогенно! Про це вже далі.

Але найкумедніше: «аналізувати» податкові практики за АНАЛОГІЯМИ. Ну правда, навіщо та емпірика чи певні закономірності, достатньо ж АНАЛОГІЇ. «В інших країнах працює і в нас повинно працювати». З іншого боку, парадигма таких професорів аналогії сформована в постсовку, тому й не дивно, що в них є уявлення, ніби у комерсів завжди є гроші.

А тепер серйозно - якби прихильники «аналогій» хоча б трохи цікавились економікою, то можливо б знали:

Інститути, які нав'язуються екзогенно, не мають соціальної пам'яті, (…) ігноруючи цей факт, реформатори переоцінюють свою здатність сприяти зростанню і недооцінюють роль внутрішніх змін в забезпеченні процвітання.
Джерело:, Peter J. Boettke, Christopher J. Coyne, Peter T. Leeson. Institutional Stickiness and the New Development Economics

До чого це відоме дослідження про інститути? А до того, що використання аргументу «ну там же є» геть не відповідає реаліям. На практиці всі найбільш цитовані економісти говорять про те, що екзогенні методи (використання зовнішніх практик/кейсів інших країн) без перебору не дають бажаного результату: «реформатори повинні розуміти, що спроби нав'язати інститути, як зсередини, так і ззовні, скоріш за все зазнають невдачі». Тобто під кожне рішення потрібно підбирати практики, які виходять з конкретної ситуації, часу та реалій.
Ми маємо таке - бізнес в Україні слабкий, споживач теж слабкий і це означає, що йому не потрібний зайвий податковий тиск!

На десерт. Перед тим, як фіскалізовувати все і вся, варто було згадати слова імператора Трояна, який, з усім своїм негативом, 2 тисячі років тому розумів більше за наші ЗМІ: «Хороший пастух стриже овець, але не здирає з них шкури».

Емпіричний аргумент: вибірка країн, які зробили економічний стрибок у ХІХ столітті (і сьогодні є топом за рівнем життя) показує, що фактором стрибка є не лише сильні інститути, але й низькі податки стата нижче.
Наступний аргумент: навіть у Швеції (безумовними фанатами якої є наші ЗМІ) спостерігають тільки збільшення нерівності у доходах з моменту зростання податкового тягаря.
Джерело: J. Roine. D. Waldenström. The Evolution of Top Incomes in an Egalitarian Society; Sweden, 1903–2004.
І ще один на додачу: Крива Лафера доводить, що максимізація податкового тягаря не збільшує надходження до бюджету і впливає на багатство населення. Сам Артур Лафер казав Україні: “Вам треба наслідувати те, що робили європейці 150 або 100 років тому, а не те, що вони роблять зараз. Не робіть того, що зараз роблять багаті. Робіть те, що вони зробили для того, щоб стати багатими”.
Джерело: https://www.eurointegration.com.ua/interview/2015/09/14/7038229/

Висновок. Бізнес мовчить і навіть не хейтить тих, хто підтримує «загальноприйняту практику». А з іншого боку, подобаються податки - та на здоров’я; от тільки не варто потім дивуватись бідності та, як наслідок, втраті державності! Тільки дерегуляція та дефіскалізація є виграшною схемою. Почуйте вже нарешті: фіскалізація НЕ СТВОРЮЄ БАГАТСТВО!!! ЩО ПЕРЕРОЗПОДІЛЯТИ В БІДНІЙ КРАЇНІ?! Легше вже жити в ЄС з таким само рівнем податків, ніж в країні дикої бюрократії та примітивних циркачів. Відкрити / Коментувати